Інститут історії України Національна академія наук України

м. Катеринослав. Кружок місцевої інтелігенції звернувся до начальника губернії з проханням про дозвіл на створення „Украинского общества”; задекларована ціль – сприяння духовному і моральному розвитку місцевого населення. Планувалося відкрити народний дім, бібліотеку, читальні, книжкові склади, дитячі садочки, ясла і т.д. Губернатор відхилив це прохання на весь час воєнних дій.
Украинская Жизнь. – 1916. – № 6. – С. 70 – 71.

Після розколу на IV з’їзді УПСР була створена Українська комуністична партія (боротьбистів) з представників лівої течії українських есерів. Назву дістала від найменування свого центрального друкованого органу – газети “Боротьба”. Партія виступала проти гетьманського режиму, її члени брали участь у повстаннях, в окремих випадках солідаризувалися з більшовиками. Згодом перейшли на радянську платформу і взяли участь у боротьбі проти Директорії.
Гражданская война на Украине 1918-1920 рр. – Сборник документов и материалов. – В трех томах, четырех книгах. – Т.1, кн.1. – К. – 1967. – С.766 Малий

У Києві організовано “Русский союз” з формальною метою “об’єднати сили “русских” в Україні для оборони і розвитку їхньої культури і, особливо, мови. В дійсності робилася спроба відновити “єдину і неділиму” Росію. До складу Союзу увійшли представники різних російських партій та організацій, які існували в Україні, від конституційних демократів і навіть правіших за них елементів і до російських есерів та соціал-демократів (меншовиків).
Христюк П. Українська революція. Замітки і матеріали до історії української революції 1917-1920 рр. – Т.3. – 1921 р. – С.71; Гриценко А. Політичні си

Відбулася нарада з питань про доцільність входження до гетьманського уряду представників УПСФ, УСДРП, УПСР, УПСС. В ході бурхливих дебатів вирішено було звернутися для переговорів не до гетьмана, а до начальника штабу німецьких військ генерала Гренера. Делегати партій передали йому умови, за яких вони вважали можливим входження до уряду представників згаданих партій, навівши перелік кандидатів. Їм відповіли, що кабінет вже сформовано і ці партії можуть розраховувати лише на 3-4 портфелі. Генерал Гренер відкинув усі вимоги і 4 (21 квітня травня) 1918 р. переговори припинилися.
Дорошенко Д. Історія України 1917-1923 рр. – У двох томах. – Т.ІІ. – Українська Гетьманська Держава 1918 року. – К. – 2002. – С.38-41.

Об 11-й дня відкрився Звенигородський селянський з’їзд. На порядку денному стояли питання: про сучасні події в Україні, земельні справи (на кінець травня планувалося направити на місця землемірів). Тимчасом, делегатам повідомили, що новообраний гетьман П.Скоропадський встиг оголосити грамоту про повернення прав власності на землю поміщикам, селяни ж могли отримати наділ лише за гроші. Читання гетьманської Грамоти переривалося вигуками: “Ганьба самозванцеві Скоропадському!”. Представник Селянської спілки проінформував делегатів про 5-й національний український з’їзд Київщини. Під гомін і вигуки пролунало повідомлення про церемонію обрання гетьмана. В резолюції з’їзд, на який прибули представники від 300 000 населення повіту – містечок, сіл, хуторів, назвав події 28-30 квітня 1918 р. у Києві порушенням спокою і ладу в Україні, що привели до влади людей, доти відверто симпатизуючих ідеї відродження єдиної Росії. Соціальна політика гетьманського уряду також була визнана неприйнятною. Делегати доводили до відома громадян України та інших народів про готовність боротися за свої права на землю і волю всіма засобами. З’їзд обрав 5 представників на селянський з’їзд, який мав відбутися 10 травня 1918 р. у Києві. 2 делегатів обрали від Ради селянської спілки повіту. З’їзд ухвалив у кожному повіть організувати вільне козацтво.
ЦДАВО України. – Ф.121 6. – Оп.1. – Спр. 72. – Арк. 3а (із зв.); Звенигородська думка. – 1918, 3 травня.

На цей деь був скликаний у Васильківському повіті з’їзд земельних повітових комітетів. Коли прибули делегати з місць, з’їзд було розігнано, а колишнього коменданта повіту Донченка і члена земельної управи Гончара заарештували за те, що з’їзд було скликано з їньої ініціативи. 1 червня Донченку присудили сплатити 400 марок або 40 днів арешту, Гончару – 300 марок і 2 місяці тюрми. Їх було передано українській владі, і вони перебували під арештом у Білій Церкві.
Нова рада. – 1918. – 11 червня (29 травня).

Харків. Публікація постанови Тимчасового робітничо–селянського уряду України про переведення годинникової стрілки на 1 годину 25 хвилин уперед.
Известия Временного рабоче–крестьянского правительства Украины. — 1919. — 14 января.

На засіданні Київської єврейської громади була заслухана надзвичайна доповідь про погроми і насильства над євреями, які мали місце в Україні. Страшні факти, наведені у доповіді, зробили велике враження на присутніх. Збори одностайно ухвалили резолюцію протесту.
Нова Рада. — 1919. — 17 січня.

Одеса та Миколаїв. На розширених пленумах повітових виконкомів за участю представників завкомів та правлінь профспілок прийнято рішення про відкриття в повітах, що виконали продовольчу розкладку, товарообмінних пунктів для постачання членів профспілок продовольством. Одночасно представникам профспілкових організацій дозволено розпочати заготівлю продуктів у цих повітах в обмін на промислові товари. Встановлено прейскуранти цін для товарообміну. Зокрема, у Миколаївській губернії бавовняні вироби мали коштувати приблизно 1 крб. 10 коп. за штуку, сорочки – від 50 коп., лопати – 90 коп., гвіздки до дюйму – 35 коп. за фунт, пшениця – 1 крб. за пуд, жито – 30 коп. за пуд, ячмінь – 5 коп. за пуд, овес – 7 коп. за пуд, м’ясо – 4 крб.
Вісті ВУЦВК, Харків, 1921, 16 квітня.

Катеринослав. Відбувалися часті конфлікти між робітниками та адміністрацією підприємств. Висувалися однотипні вимоги: запровадження вільної праці та постачання на рівні довоєнного часу, а у випадку відмови - страйк. На швацькій фабриці спостерігались випадки побиття робітниками майстрів, а в залізничних майстернях – неодноразові страйки.
ЦДАГО України, ф. 1, оп. 6, спр. 22, арк. 6.

Дебальцевський район Донецької губернії. На Петровському державному заводі за постановою загального зібрання робітників розпочався страйк, спричинений продовольчою кризою.
ЦДАГО України, ф. 1, оп. 6, спр. 21, арк. 90.

Полтава. Відбулися загальні зібрання робітників харчової промисловості, на яких висувалися пропозиції організації загального страйку у випадку тривання поганого постачання робітників.
ЦДАГО України, ф. 1, оп. 6, спр. 21, арк. 89.

Серед залізничників Південних та Донецьких залізниць спостерігалися прагнення до страйків, зумовлені продовольчою кризою та активізацією діяльності антирадянських сил.
ЦДАГО України, ф. 1, оп. 6, спр. 21, арк. 87.

Харків. На міській електричній станції відбувалися часті хвилювання робітників на ґрунті продовольчих ускладнень. На загальних зборах робітників 24 та 25 травня лунали вигуки, що “під час денікінщини робітникам жилося ліпше”.
ЦДАГО України, ф. 1, оп. 6, спр. 21, арк. 87.

Львів. Українською громадою проведено тиждень української дитини, під час якого було організовано збір пожертв серед українського населення для допомоги сиротам-українцям у Східній Галичині та на потреби національної культурно-освітньої роботи серед українських дітей.
Громадський вісник, Львів, 1922, 21-28 травня.

Повідомлялося, що з січня по липень у трьох найбільших промислових округах Донбасу – Артемівському, Луганському та Сталінському було висунуто на відповідальну господарську роботу 701 робітника.
Правда, Москва, 1925, 4 августа.

Вашингтон. Делегати Української жіночої ради (Г. Чикаленко, О. Лотоцька і Ю. Єремова), що об’єднувала українок-емігранток, прийняли участь у конгресі Міжнародної жіночої ради. Українки відстояли право на членство своєї національної ради в міжнародному органі всесвітнього жіночого руху, хоча, як правило, таке право надавалося жіночим організаціям державних націй.
Діло, Львів, 1925, 19 травня.

С. Рогівка Валківського району Харківського округу Харківської губернії. Робітники Харківського канатного заводу ім. Г. Петровського уклали договір з Барановською та Болгаревською сільрадами про шефство над хуторами, що об’єднувалися цими сільрадами.
Селянин, Харків, 1925, 14 травня.

Харків, м. Постановою НКО, НКЮ, НКВС, НКЗ УСРР затверджено „Інструкцію районним комісіям у справах неповнолітніх”. Документ містив розділи: I. Компетенція районних комісій у спарвах неповнолітніх; II. Склад районних комісій у справах неповнолітніх; III. Як порушувати справи у районних комісіях; IV. Діловодство у районних комісіях; V. Оскарження постанов районних комісій; VI. Про припинення справ; VII. Про заходи впливу; VIII. Про юридичну допомогу; IX Про речові докази; X. Про звітність районних комісій; XI. Про виконання постанов районних комісій; XII. Компетенція голови районної комісії у справах неповнолітніх; XIII. Компетенція члена районної комісії у справах неповнолітніх – представника органів юстиції; XIV. Компетенція лікаря – члена районної комісії у справах неповнолітніх; XV. Порядок роботи районного обстежувача-вихователя.
Збірник узаконень та розпоряджень робітничо-селянського уряду України за 1928 рік. Відділ другий. – Х., 1928. — №15. — Ст.94.

Харків, м. Постановою РНК УСРР затверджено “Положення про Всеукраїнський інститут праці”. Основною метою науково-дослідного інституту при НКП УСРР проголошено „вивчення питань щодо раціональної організації праці”.
Збірник узаконень та розпоряджень робітничо-селянського уряду України. Відділ перший. – 1928. — № 10. — Ст.103;Вісті ВУЦВК. – 1928. — 11 травня.