Інститут історії України Національна академія наук України

м. Катеринослав. Кружок місцевої інтелігенції звернувся до начальника губернії з проханням про дозвіл на створення „Украинского общества”; задекларована ціль – сприяння духовному і моральному розвитку місцевого населення. Планувалося відкрити народний дім, бібліотеку, читальні, книжкові склади, дитячі садочки, ясла і т.д. Губернатор відхилив це прохання на весь час воєнних дій.
Украинская Жизнь. – 1916. – № 6. – С. 70 – 71.

Після розколу на IV з’їзді УПСР була створена Українська комуністична партія (боротьбистів) з представників лівої течії українських есерів. Назву дістала від найменування свого центрального друкованого органу – газети “Боротьба”. Партія виступала проти гетьманського режиму, її члени брали участь у повстаннях, в окремих випадках солідаризувалися з більшовиками. Згодом перейшли на радянську платформу і взяли участь у боротьбі проти Директорії.
Гражданская война на Украине 1918-1920 рр. – Сборник документов и материалов. – В трех томах, четырех книгах. – Т.1, кн.1. – К. – 1967. – С.766 Малий

У Києві організовано “Русский союз” з формальною метою “об’єднати сили “русских” в Україні для оборони і розвитку їхньої культури і, особливо, мови. В дійсності робилася спроба відновити “єдину і неділиму” Росію. До складу Союзу увійшли представники різних російських партій та організацій, які існували в Україні, від конституційних демократів і навіть правіших за них елементів і до російських есерів та соціал-демократів (меншовиків).
Христюк П. Українська революція. Замітки і матеріали до історії української революції 1917-1920 рр. – Т.3. – 1921 р. – С.71; Гриценко А. Політичні си

У Києві відбувся Всеукраїнський з’їзд російських кадетів. Гострі дебати викликала доповідь “Проблема влади на Україні” насамперед - питання про персональну участь членів партії в новому уряді. Виникли три точки зору: за вступ, за вступ з деякими гарантіями і проти вступу. Перемогла перша. У доповіді про господарсько-економічне життя підкреслювалося, що шлях до забезпечення правопорядку полягає у встановленні “твердої, але не самовільної влади”, збереженні дрібної власності, проведенні земельної реформи, встановленні граничних розмірів землеволодіння, а решту мала викупити держава. Міністр фінансів А.Ржепецький висловився за створення в Україні власної валютної системи. З’їзд зажадав чіткого визначення кордонів України, окремо виділивши питання про Крим, який вважався необхідним “для її свободного господарського розвою”. В справі розв’язання національно-релігійних питань делегати висловилися проти використання релігійного піднесення з метою посилення політичного впливу. З одного боку, церков оголошувалася незалежною від держави, а з іншого – їй заборонялося втручатися в державні справи. Делегати висловилися проти примусової українізації, вважаючи, що це суперечить ідеї національного відродження. Права української мови пропонувалося захищати, як однієї з державних мов. З’їзд постановив утворити місцеву Українську головну управу конституційно-демократичної партії, незалежно від загальноросійського Головного комітету. Делегати також виступили за можливість персонального вступу членів партії до нового уряду України. На відзначення 12-ї річниці утворення І Державної Думи Росії з’їзд вітав присутніх на засіданні її членів.
Киевская мысль. – 1918, 16 мая Робітнича газета. – 1918. - 11, 12 травня Гражданская война на Украине 1918-1920 гг. – Сборник документов и материалов.

Головний комітет земельних власників півдня Росії повідомив міністру внутрішніх справ, що в Одесі всупереч настановам Грамоти гетьмана протягом двох днів тривав з’їзд селянських депутатів і земельних комітетів, який ухвалив резолюцію із закликом не визнавати гетьманської влади на місцях, а в разі необхідності вчинити навіть збройний опір. Аналогічні резолюції прийняли і місцеві ради робітничих і селянських депутатів. Їх розклеїли в Одесі і поширили в усій Херсонській губернії. Місцева ж влада не вживала ніяких контрзаходів.
ЦДАВО України. – Ф.121 6. – Оп.1. – Спр. 102. – Арк. 1.

П.Скоропадський направив ноту послу Німеччини барону А. фон-Мумму з мотивуванням необхідності прилучення Криму до України.
Дорошенко Д. Історія України 1917-1923 рр. – У двох томах. – Т.ІІ. – Українська Гетьманська Держава 1918 року. – К., 2002. – С.146-147.

Відбувся Всеукраїнський з’їзд соціалістів-федералістів за участю 50 делегатів. Головував І.Шраг. Було заслухано звіт ЦК партії. У доповідях з Катеринослава, Чернігова, Полтави, Одеси, Житомира відзначався “сумний настрій населення з приводу політичного перевороту” і побоювання перед поверненням старого режиму, викликані деякими офіційними призначеннями. В.Шульгін у доповіді про міжнародне становище України зупинився на аналізі її переходу від автономії до самостійного державного життя. І хоч партія на той час перебувала в опозиції, доповідач все ж таки наголосив, що вона усіма силами мусить боронити українську державність. Виступаючі підкреслювали, що партія не відкинула і гасло федералізму. Оцінюючі майбутні політичні і соціально-економічні перспективи, учасники з’їзду вказували на неможливість на той момент федерації з Росією, але вважали можливим єднання з іншими сусідами, які теж утворювали свою державність І.Фещенко-Чопівський у доповіді про економічне становище України звертав увагу на небезпечну ситуацію в торгівлі й промисловості, обстоюючи думку про забезпечення повільного процесу монополізації, заперечував свободу торгівлі. С.Шелухін і М.Коваленко, навпаки, вважали, що впровадження монополій – це спадок від російського уряду, який душив свободу населення. З’їзд тривав до 13 травня.. Партія негативно поставилася до Конституції, виданої гетьманським урядом, Кабінет міністрів характеризувався як реакційний і протидержавний. УПСФ заявила протест проти “втручання у справи політики Української Держави німецького командування”.
Робітнича газета. – 1918. 12 травня ;Дорошенко Д. Історія України 1917-1923 рр. – У двох томах. – Т.ІІ. ; Українська Гетьманська Держава 1918 року. – К.

Відбувся V-й з’їзд УСДРП, який на перше місце висунув завдання “відстоювання цілковитої самостійності України” та “рішучої боротьби з гаслом федерації з Росією”. Група лівих українських соціал-демократів вийшла з партії і пізніше (у липні 1918 р.) увійшла до складу КП(б)У на першому з’їзді останньої. Резолюції і постанови конгресу Української соціал-демократичної робітничої партії (Травень 1918 р.). – К., 1918. – С.45
Дорошенко Д. Історія України 1917-1923 рр. – У двох томах. – Т.ІІ. – Українська Гетьманська Держава 1918 року. – К. – 2002. – С.32.

Харків. Публікація постанови Тимчасового робітничо–селянського уряду України про переведення годинникової стрілки на 1 годину 25 хвилин уперед.
Известия Временного рабоче–крестьянского правительства Украины. — 1919. — 14 января.

На засіданні Київської єврейської громади була заслухана надзвичайна доповідь про погроми і насильства над євреями, які мали місце в Україні. Страшні факти, наведені у доповіді, зробили велике враження на присутніх. Збори одностайно ухвалили резолюцію протесту.
Нова Рада. — 1919. — 17 січня.

Одеса та Миколаїв. На розширених пленумах повітових виконкомів за участю представників завкомів та правлінь профспілок прийнято рішення про відкриття в повітах, що виконали продовольчу розкладку, товарообмінних пунктів для постачання членів профспілок продовольством. Одночасно представникам профспілкових організацій дозволено розпочати заготівлю продуктів у цих повітах в обмін на промислові товари. Встановлено прейскуранти цін для товарообміну. Зокрема, у Миколаївській губернії бавовняні вироби мали коштувати приблизно 1 крб. 10 коп. за штуку, сорочки – від 50 коп., лопати – 90 коп., гвіздки до дюйму – 35 коп. за фунт, пшениця – 1 крб. за пуд, жито – 30 коп. за пуд, ячмінь – 5 коп. за пуд, овес – 7 коп. за пуд, м’ясо – 4 крб.
Вісті ВУЦВК, Харків, 1921, 16 квітня.

Катеринослав. Відбувалися часті конфлікти між робітниками та адміністрацією підприємств. Висувалися однотипні вимоги: запровадження вільної праці та постачання на рівні довоєнного часу, а у випадку відмови - страйк. На швацькій фабриці спостерігались випадки побиття робітниками майстрів, а в залізничних майстернях – неодноразові страйки.
ЦДАГО України, ф. 1, оп. 6, спр. 22, арк. 6.

Дебальцевський район Донецької губернії. На Петровському державному заводі за постановою загального зібрання робітників розпочався страйк, спричинений продовольчою кризою.
ЦДАГО України, ф. 1, оп. 6, спр. 21, арк. 90.

Полтава. Відбулися загальні зібрання робітників харчової промисловості, на яких висувалися пропозиції організації загального страйку у випадку тривання поганого постачання робітників.
ЦДАГО України, ф. 1, оп. 6, спр. 21, арк. 89.

Серед залізничників Південних та Донецьких залізниць спостерігалися прагнення до страйків, зумовлені продовольчою кризою та активізацією діяльності антирадянських сил.
ЦДАГО України, ф. 1, оп. 6, спр. 21, арк. 87.

Харків. На міській електричній станції відбувалися часті хвилювання робітників на ґрунті продовольчих ускладнень. На загальних зборах робітників 24 та 25 травня лунали вигуки, що “під час денікінщини робітникам жилося ліпше”.
ЦДАГО України, ф. 1, оп. 6, спр. 21, арк. 87.

Харків. РНК УСРР прийняла постанову “Про порядок прийняття та евакуації емігрантів Америки та інших країн, що переселялися в Україну”. Для їх розміщення ухвалено створити центральний еміграційний будинок, крім того, встановлено обов’язкове забезпечення транспортом та гарячим харчуванням під час поїздки.
ЗУ України, 1921, № 9, Ст. 238.

Львів. Українською громадою проведено тиждень української дитини, під час якого було організовано збір пожертв серед українського населення для допомоги сиротам-українцям у Східній Галичині та на потреби національної культурно-освітньої роботи серед українських дітей.
Громадський вісник, Львів, 1922, 21-28 травня.

Харків. Відбувся ІV Всеукраїнський з’їзд КСМУ. Порядок денний: про зовнішнє і внутрішнє становище республіки і завдання партії; про Комінтерн молоді; про становище РКСМ; звіт ЦК КСМУ; доповідь Всеукраїнської перевірочної комісії; про юнацьку працю в Україні; про роботу на селі; організаційні питання; про політосвітню роботу; вибори ЦК КСМУ.
ЛКСМУ в рішеннях з’їздів і конференцій. – К., 1969.– С. 59-60.

Відень, Австрія. Українські організації в Австрії створили комітет “Голодуючим України”, що надавав матеріальну і моральну допомогу голодуючим в УСРР, незважаючи на їх національну й релігійну належність. До складу комітету увійшли громадські організації різної політичної орієнтації: Об’єднаний робітничий комітет допомоги голодуючим, безпартійна студентська організація “Січ”, соціалістична студентська організація “Драгоманівська громада”, Товариство прихильників освіти, Жіночій союз та ін.
Громадський вісник, Львів, 1922, 10 травня.