Інститут історії України Національна академія наук України

У м. Києві відбулася Всеросійська сільськогосподарська промислова та художня виставка.
Верстюк В.Ф., Дзюба О.М., Репринцев В.Ф. Україна від найдавніших часів до сьогодення. Хронологічний довідник. – К., 1995. – С.201.

Почалась Друга Балканська війна між Болгарією, з одного боку, та Сербією, Чорногорією, Грецією та Румунією – з іншого. 10 серпня (28 липня) у Бухаресті було підписано мирний договір між країнами, учасниками Другої Балканської війни.
Хроника России ХХ век.П.П.Черкасов, А.В.Шубин и др. – М., 2002. – С.167; Премислер І.М. Хронологія історії України. – Вип.ІІ (1861–1917), К., 1940. – С.61.

Відень. В дивізійному військовому трибуналі відбувся грандіозний судовий процес про державну зраду над членами москвофільського (русофільського) “Русского народного совета Прикарпатской Руси” – депутатами Д.Марковим і В.Куриловичем, адвокатами І.Драгомирецьким і К.Чарленчакевичем та іншими особами, визнаними судом винними у спробах приєднати заселені українцями терени Австро-Угорщини до Російської імперії й засудженими до смертної кари, заміненої цісарем на довічне ув’язнення. Попик С. Українці в Австрії 1914–1918.
Австрійська політика в українському питанні періоду Великої війни. – К.; Чернівці, 1999. – С. 96–97.

Катеринославська повітова вчительська спілка направила на ім’я П.Скоропадського скаргу на репресії проти вчителів з боку загонів державної варти та австро-угорських карних загонів.
ЦДАВО України. – Ф.121 6. – Оп.1. – Спр. 115. – Арк. 18, 19-20.

Повідомлення Генерального штабу П.Скоропадського про кількість німецького війська в Україні (Таврія – 50 тис., район Катеринослава – 35 тис., район Харкова – 65 тис., між Білгородом та Гомелем – 50 тис., в тилу (на захід від Дніпра) – 100 тис., загалом – 300 тис.
Гражданская война на Украине 1918-1920 гг. – Сборник документов и материалов. – В трех томах, четырех книгах. – Т.1, кн. 1. – К., 1967. – С.249.

Київ. В Українському народному університеті відкрито курси для підготовки керівників історичних екскурсій по Україні. До викладання залучені відомі вчені: проф. Г.Павлуцький, В.Прокопович, В.Козловська, Т.Ернст, М.Біляшівський, А.Грабар.
Дорошенко Д. Історія України, 1917 – 192 3. У двох томах. – Т.ІІ. Українська Гетьманська держава 1918 року. – К., 2002. – С.253.

На Здолбунівському, Сарненському та Коростенському вузлах Південно-Західної залізниці розпочався страйк. 16-17 (3-4) липня до нього приєдналися залізничники Одеси, Києва, Поліської залізниці. Очолив виступ страйком Київського вузла, який оголосив себе Центральним страйкомом. Загалом на Україні утворилося 18 місцевих залізничних страйкомів. На заклик Центрального страйкому 19(6) липня зупинився рух на Московсько-Києво-Воронезькій залізниці, 20(7) липня – на Харківському вузлі та Катерининській залізниці, 21 (8) липня – на Слобідських дорогах, 23(10) липня – на Північно-Донецькій залізниці. 25-26 (12-13) липня виступ перетворився на загальноукраїнський і охопив близько 200 тис. учасників. Він частково поширився на Білорусію, Крим, Бессарабію. Залізничники вимагали: визнання з боку влади профспілки залізничників, звільнення заарештованих за політичні переконання робітників та поновлення їх на роботі, гарантування недоторканості членів робітничих організацій, впровадження 8-годинного робочого дня і, нарешті, поліпшення матеріального становища. Невдовзі страйк набув політичного характеру, що стало очевидним і для гетьманського уряду, і для окупаційних властей. Намагання використати працю штрейкбрехерів закінчилося крахом. Не дивлячись на репресії і військово-польові суди страйк тривав до середини серпня 1918 р., зірвавши передислокацію австро-німецьких військ на Західний фронт, став на перешкоді вивезенню у Німеччину великої кількості хліба, продовольства, сировини з України, відіграв велику роль у консолідації сил українського національно-визвольного руху. Окремі осередки виступів залізничників виникали у наступні місяці.
Нова рада. – 1918. - 21 (8) липня; Освободительная война украинского народа против немецких окупантов. – Документы и материалы. – К., 1937. – С.464-467

Київ. Постановою Директорії УНР урядовці усіх відомств, призначені за часів П.Скоропадського, негайно звільнялися зі своїх посад. Нове призначення вони могли отримати лише за особливих умов: подання начальника та рекомендації громадських організацій.
ЦДАВО України. Ф. 1078. — Оп. 4. — Спр. 1. — Арк. 39 зв.

Харків. Оприлюднення низки декретів Тимчасового робітничо–селянського уряду України, якими встановлювалася радянська форма влади в Україні: про організацію влади на місцях, утворення Військової ради Української радянської армії, про організацію Всеукраїнської Надзвичайної комісії та ін. Публікація декрету про присвоєння республіці назви Українська Радянська Соціалістична Республіка (УСРР).
Известия Временного рабоче–крестьянского правительства Украины. — 1919. — 14 января.

Харків. Публікація постанови Тимчасового робітничо–селянського уряду України про переведення годинникової стрілки на 1 годину 25 хвилин уперед.
Известия Временного рабоче–крестьянского правительства Украины. — 1919. — 14 января.

На засіданні Київської єврейської громади була заслухана надзвичайна доповідь про погроми і насильства над євреями, які мали місце в Україні. Страшні факти, наведені у доповіді, зробили велике враження на присутніх. Збори одностайно ухвалили резолюцію протесту.
Нова Рада. — 1919. — 17 січня.

Кам'янець-Подільський. За допомогою міністерства внутрішніх справ УНР створено Центральний український повстанський комітет (Цупком) — проурядову структуру для координації діяльності повстанських загонів на території України. Створення Цупкому стало можливим після встановлення контролю над Головним повстанським штабом, очолюваним Ю.Мазуренком; переходу на бік Директорії частини колишніх військ Н.Григор'єва (на чолі з Ю.Тютюнником) та Зеленого. Керівництво Цупкомом здійснювали Н.Петренко (УПСР), П.Феденко (УСДРП) та О.Щадилов (Селоспілка).
Мазепа І. Україна в огні й бурі революції . — С. 245.

Червона армія зайняла Мелітополь, 15 березня був зайнятий Бердянськ.
Радянське будівництво на Україні в роки громадянської війни (1918–1919). — С. 706.

Початок контрнаступальної операції армії УНР на Київському напрямі (Житомир–Коростень– Мозир).
Антонов–Овсеенко В.А. Записки о гражданской войне. — Т. 3. — С.280–283.

Поїздка голови ВУЦВК Г.Петровського по місцевостях України, де нещодавно була встановлена радянська влада. Він виїхав з Києва 22 червня і відвідав Вінницю, Жмеринку, Козятин, Вапнярку. 2 липня був у Бірзулі, 4 липня — у Голті, 8 липня — у Єлісаветграді.
Известия ВУЦИК. — 1919. — 23 июня; 1, 10 июля.

Копайгород, Подільська губ. До армії УНР приєдналась велика повстанська група (3,5 тис. вояків) на чолі з отаманом Ю.Тютюнником, яка пройшла радянськими тилами близько 1 тис. км. На її основі було сформовано 5-ту Селянську (в подальшому Київську) дивізію.
Капустянський М. Похід українських армій на Київ-Одесу в 1919 році. — Кн. 2. — С. 165.

З'їзд учителів Радомишльського повіту Київської губ. З 165 делегатів 40 складали боротьбисти, 2 - комуністи, решта — безпартійні. До ради вчительської спілки повіту пройшов список, пропонований боротьбистами.
Боротьба. — 1919. — 22 липня.

Звернення командування 1-ої Кінної армії “До працюючого люду Галичини” з закликом підняти збройне повстання проти польських панів та петлюрівців.
Під прапором Жовтня. – Львів, 1957. – С. 364 – 366.

Одеса. Тиждень добровільної явки дезертирів з Червоної армії, під час якої зареєструвалось 10500 дезертирів.
Більшовик (Одеса). – 1920. – 4 вересня.

Прага (Чехо-Словаччина). Переговори представників Українських січових стрільців, Січових стрільців та інших військових формацій. Проведення з’їзду представників українських військових організацій за кордоном та заснування нового політичного об’єднання ліворадикального спрямування – Української військової організації (УВО) під проводом Є. Коновальця Її мета – боротьба за самостійність України. Вчинила ряд саботажних і терористичних актів у Східній Галичині. Контактувала з екзильним урядом ЗУНР.
Кентій А. Українська військова організація (УВО) в 1920 – 1928 рр. – К., 1998. – С. 14.