Інститут історії України Національна академія наук України

У м. Києві відбулася Всеросійська сільськогосподарська промислова та художня виставка.
Верстюк В.Ф., Дзюба О.М., Репринцев В.Ф. Україна від найдавніших часів до сьогодення. Хронологічний довідник. – К., 1995. – С.201.

Після ліквідації у січні 1918 р. зародків автономії у Криму із встановленням радянської влади і окупацією півострова у квітні німцями під егідою останніх лише у червні 1918 р. був створений крайовий уряд Криму, який намагався здійснювати власний політичний курс.
Мирні переговори між Українською Державою та РСФРР 1918 р. – Збірник документів і матеріалів. – Київ-Нью-Йорк-Філадельфія, 1999. – С.348.

Гайсинський повітовий комітет Ради селянських депутатів поширив листівку із засудженням факту обрання гетьмана і на підтримку Центральної Ради. Гайсинський повітовий староста на Поділлі повідомив міністру внутрішніх справ про арешти помічника повітового комісара і голови народної управи за випуск згаданої вище листівки.
ЦДАВО України. – Ф.121 6. – Оп.1. – Спр. 166. – Арк. 11,12.

Прийнято ухвалу всенародного українського віча про створення Комітету національної гідності. Основною метою заснованої інституції було вирішення питання про перенесення останків великих синів українського народу з чужини до Києва і поховання Івана Мазепи у Софійському соборі.
Відродження. – 1918. – 11 липня.

Посли Німеччини барон А. фон-Мумм і Австро-Угорщини граф І.Форгач в урочистій обстановці передали гетьману П.Скоропадському свої посольстві грамоти, в яких за дорученням своїх урядів вони підтверджували визнання нового державного ладу в Україні. Подякувавши послам, Гетьман запевнив, що вестиме українську державу в тісному єднанні з центральними державами.
Дорошенко Д. Історія України 1917-1923 рр. – У двох томах. – Т.ІІ. – Українська Гетьманська Держава 1918 року. – К., 2002. – С.95 Нова рада. – 1918. – 4 че

Опубліковано “Відручний лист Гетьмана всієї України до міністра внутрішніх справ” Української Держави. П.Скоропадський звинувачував Центральну Раду у ворожому ставлення до національного українського козацького руху. Він, вважаючи себе нащадком “великого козацького стану”, визначав своєю метою “будування велико-козацької України і її національного війська”. Гетьман наказував міністру внутрішніх справ негайно створити козацьку раду, доручивши їй вироблення статуту організації козацтва в Україні. З впровадженням статуту усі вільні козаки мали іменуватися просто козаками. Для визначення їхнього статусу гетьман обіцяв видати спеціальну грамоту з переліком прав та привілеїв, “спираючись на наші стародавні традиції…”
Державний вістник. – 1918. – 2 червня.

П.Скоропадський затвердив ухвалений Радою міністрів, “Закон про порядок складання законопроектів, внесення їх до Ради міністрів, розгляд у Раді, затвердження їх і про форми і порядок оголошення законів”. Закони розроблялися у відповідних міністерствах чи державній канцелярії і вносилися до Ради міністрів через цю канцелярію за підписом міністра і посвідченням директора департаменту. Проекти подавалися у 20 примірниках (для кожного члена Ради міністрів). Державний секретар міг подавати у письмовій формі свої зауваження і побажання. При обговоренні на засіданнях Ради міністрів вівся журнал. Закон остаточно посвідчував державний секретар. Після затвердження гетьманом законопроекти ставали законами і надсилалися у державну канцелярію і для оголошення до Генерального суду (останній відав виданням “Державного вістника”). 27 травня 1918 р. тимчасово, до реформи Генерального суду, оголошенням законів відала державна канцелярія. Закон Центральної ради від 17 листопада 1917 р. про тимчасовий розпорядок публікації законів касувався.
Державний вістник. – 1918. – 9 червня.

З Харкова повідомлялось, що губернський староста провів ряд призначень на посади в міліції. Начальником міліції призначено полковника гвардії Маркулова, помічником – колишнього помічника поліцмейстера, начальниками – колишніх офіцерів. Міське самоврядування, вважаючи, що право призначення міліції належить до міста, внесла питання до думи, яка постановила оскаржити ці розпорядження губернського старости і послати до Києва делегацію з проханням скасувати ці призначення.
Нова рада. – 1918. – 5 червня (23 травня).

Київ. Затвердження гетьманом Павлом Скоропадським ухваленого Радою міністрів закону про асигнування міністерству освіти на організацію курсів українознавства для вчителів влітку 1918 року 2184790 карбованців.
Державний вістник. – 1918. – 9 червня.

Київ. У клубі “Родина” відбулося урочисте свято з нагоди першого випуску учнів Другої української гімназії імені Кирило-Мефодіївського братства. На торжестві були присутні міністр освіти М.Василенко, посол Болгарії в Українській Державі професор І.Шишманов, ректор Українського народного університету І.Ганіцький.
Дорошенко Д. Історія України 1917 – 192 3. У двох томах. – Т.ІІ. – Українська Гетьманська держава 1918 р. – К., 2002. – С.240.

Харків. Відкриття Українських районних лекторсько-інструкторських курсів, ініційованих губернським земством. На заняття прибули слухачі з Харківської, Полтавської та Катеринославської губерній. До читання лекцій залучено професорів-спеціалістів з історії та етнографії України.
Приднепровский край. –1918. – 4 июня.

Мелітополь. Повідомлення про початок видання нової української газети “Наш степ”.
Нова рада. – 1918. – 15 червня.

Російська делегація оголосила декларацію від імені РСФРР про надання українцям, які проживали на російській території, рівних прав з росіянами. Вони могли користуватися усіма правами, привілеями в політичному і громадянському відношенні.
Мирні переговори між Українською Державою та РСФРР 1918 р. – Збірник документів і матеріалів. – Київ-Нью-Йорк-Філадельфія, 1999. – С.298.

Київ. Постановою Директорії УНР урядовці усіх відомств, призначені за часів П.Скоропадського, негайно звільнялися зі своїх посад. Нове призначення вони могли отримати лише за особливих умов: подання начальника та рекомендації громадських організацій.
ЦДАВО України. Ф. 1078. — Оп. 4. — Спр. 1. — Арк. 39 зв.

Харків. Оприлюднення низки декретів Тимчасового робітничо–селянського уряду України, якими встановлювалася радянська форма влади в Україні: про організацію влади на місцях, утворення Військової ради Української радянської армії, про організацію Всеукраїнської Надзвичайної комісії та ін. Публікація декрету про присвоєння республіці назви Українська Радянська Соціалістична Республіка (УСРР).
Известия Временного рабоче–крестьянского правительства Украины. — 1919. — 14 января.

Харків. Публікація постанови Тимчасового робітничо–селянського уряду України про переведення годинникової стрілки на 1 годину 25 хвилин уперед.
Известия Временного рабоче–крестьянского правительства Украины. — 1919. — 14 января.

На засіданні Київської єврейської громади була заслухана надзвичайна доповідь про погроми і насильства над євреями, які мали місце в Україні. Страшні факти, наведені у доповіді, зробили велике враження на присутніх. Збори одностайно ухвалили резолюцію протесту.
Нова Рада. — 1919. — 17 січня.

Київ. Спільне засідання виконкому Всеукраїнської ради селянських депутатів з представниками губернських рад засудило політику Директорії і висунуло вимогу негайно ухвалити постанову про передачу влади виконкомам Всеросійських рад робітничих і селянських депутатів.
Христюк П. Замітки і матеріали до історії української революції. 1917 —1920. — Т. ІV —Нью-Йорк, 1969. — С. 47.

Одеса. Переговори уповноваженого представника УНР військового міністра генерала О.Грекова з командуючим союзних військ на півдні Росії генералом Д’Ансельмом.
Нариси з історії дипломатії України. — К., 2001. — С. 344.

Кам'янець-Подільський. За допомогою міністерства внутрішніх справ УНР створено Центральний український повстанський комітет (Цупком) — проурядову структуру для координації діяльності повстанських загонів на території України. Створення Цупкому стало можливим після встановлення контролю над Головним повстанським штабом, очолюваним Ю.Мазуренком; переходу на бік Директорії частини колишніх військ Н.Григор'єва (на чолі з Ю.Тютюнником) та Зеленого. Керівництво Цупкомом здійснювали Н.Петренко (УПСР), П.Феденко (УСДРП) та О.Щадилов (Селоспілка).
Мазепа І. Україна в огні й бурі революції . — С. 245.