Інститут історії України Національна академія наук України

У м. Києві відбулася Всеросійська сільськогосподарська промислова та художня виставка.
Верстюк В.Ф., Дзюба О.М., Репринцев В.Ф. Україна від найдавніших часів до сьогодення. Хронологічний довідник. – К., 1995. – С.201.

Почалась Друга Балканська війна між Болгарією, з одного боку, та Сербією, Чорногорією, Грецією та Румунією – з іншого. 10 серпня (28 липня) у Бухаресті було підписано мирний договір між країнами, учасниками Другої Балканської війни.
Хроника России ХХ век.П.П.Черкасов, А.В.Шубин и др. – М., 2002. – С.167; Премислер І.М. Хронологія історії України. – Вип.ІІ (1861–1917), К., 1940. – С.61.

Відень. В дивізійному військовому трибуналі відбувся грандіозний судовий процес про державну зраду над членами москвофільського (русофільського) “Русского народного совета Прикарпатской Руси” – депутатами Д.Марковим і В.Куриловичем, адвокатами І.Драгомирецьким і К.Чарленчакевичем та іншими особами, визнаними судом винними у спробах приєднати заселені українцями терени Австро-Угорщини до Російської імперії й засудженими до смертної кари, заміненої цісарем на довічне ув’язнення. Попик С. Українці в Австрії 1914–1918.
Австрійська політика в українському питанні періоду Великої війни. – К.; Чернівці, 1999. – С. 96–97.

м. Харків. Страйк усіх (3037) робітників заводу сільськогосподарських машин товариства «М. Гельферіх-Саде» з вимогою підняти зарплату на 5-50 %, покращити умови праці. Завершився компромісом: обіцяно підняти зарплату на 5-20 %. 21 червня відбувся повторно, зарплату підвищили ще на 5-20 %.
Хроника революционного рабочего движения на Украине (1900 – 1917). Справочник. – К., 1987. – С. 345.

м. Київ. Страйк робітників низки типографій (братів Каплун, Неймана). Страйкували, зокрема, усі 150 робітників типографії Київського відділення т-ва «Печатня Яковлєва» з вимогою підвищити зарплату на 75 %. Завершився компромісом: 20 робітникам, які отримували більше 60 крб., зарплату підняли на 15, іншим – на 25 %.
Хроника революционного рабочего движения на Украине (1900 – 1917). Справочник. – К., 1987. – С. 345.

Після ліквідації у січні 1918 р. зародків автономії у Криму із встановленням радянської влади і окупацією півострова у квітні німцями під егідою останніх лише у червні 1918 р. був створений крайовий уряд Криму, який намагався здійснювати власний політичний курс.
Мирні переговори між Українською Державою та РСФРР 1918 р. – Збірник документів і матеріалів. – Київ-Нью-Йорк-Філадельфія, 1999. – С.348.

Гайсинський повітовий комітет Ради селянських депутатів поширив листівку із засудженням факту обрання гетьмана і на підтримку Центральної Ради. Гайсинський повітовий староста на Поділлі повідомив міністру внутрішніх справ про арешти помічника повітового комісара і голови народної управи за випуск згаданої вище листівки.
ЦДАВО України. – Ф.121 6. – Оп.1. – Спр. 166. – Арк. 11,12.

Прийнято ухвалу всенародного українського віча про створення Комітету національної гідності. Основною метою заснованої інституції було вирішення питання про перенесення останків великих синів українського народу з чужини до Києва і поховання Івана Мазепи у Софійському соборі.
Відродження. – 1918. – 11 липня.

Київ, Одеса, Харків. Працювали курси українознавства для вчителів середніх та вищих початкових шкіл.
Вільна українська школа. – № 8–9. – С.262.

Повідомлялось з Одеси, що завдяки енергійній діяльності штабу транспортної флотилії протягом одного тижня до міста прибуло 20транспортів, випущених з Маріуполя та Керчі. “Бурдеіл” привіз 240 тис. пудів вугілля для потреб трамваю та лікареь, а транспорт “Софія” – 50 тис. пудів хліба.
Нова рада. – 1918. – 12 червня (30 травня).

Центральний комітет Всеукраїнської ради селянських депутатів, враховуючи настрої широких мас селянства, їхнє незадоволення відновленням гетьманською владою поміщицької власності, встановленням терористичного режиму тощо у постанові про збирання врожаю 1918 р. і про підготовку ланів “під пар” на наступний рік запропонував не віддавати хліб гетьманським та окупаційним властям. Вже реквізований на той час хліб, але ще не вивезений зі сховищ та млинів, селянам та робітникам пропонувалося розбирати та ховати, а в разі неможливості зробити це – знищити. Хліб врожаю 1918 р. нікому не продавати, а сховати, щоб забезпечити себе від голоду.
Гражданская война на Украине 1918-1920 гг. – Сборник документов и материалов. – В трех томах, четырех книгах. – Т.1, кн.1. – К., 1967. – С.201-203.

Київ. Друга (літня) сесія Всеукраїнського православного церковного собору. Головним питанням на засіданнях Собору було визначення статусу Православної церкви в Україні (автокефальна чи автономна) та формування органів вищого церковного управління. Перевагу на Соборі здобули проросійськи налаштовані церковні сили. У результаті Собор схвалив проект, запропонований архієпископом Євлогієм, яким визначалося, що “українська церква як церква автономна є в канонічному зв’язку з патріархом Московським”, якому належить “право затвердження кандидатів на єпископські катедри, право приймати скарги на українських єпископів, право затверджувати статут Вищого церковного управління”. Сесія підтвердила обрання митрополитом Київським і Галицьким Антонія (Храповицького) і офіційно звернулася до гетьмана Павла Скоропадського з проханням затвердити це обрання.
Ульяновський В.І. Церква в Українській Державі 1917 – 1920 рр. (доба Гетьманату Павла Скоропадського). – К., 1997. – С.80. ЦДАВО України. – Ф.1071. – Оп

Київ. Відбувся з’їзд представників художніх організацій, який розглянув питання розвитку художньої освіти у загальноосвітніх початкових, середніх і вищих школах, створення спеціальних гуртків з художньої освіти, реорганізації художньо-промислових училищ з метою покращення викладання в них спеціальних предметів з історії мистецтва.
ЦДАВО України.– Ф.2202. – Оп.1. – Спр.1220. – Арк.13.

На засіданні Ради міністрів Української Держави розглядалось питання про запровадження при міністерстві праці Особливого комітету праці, який би сприяв розробці законодавчих актів для нормалізації відносин між трудящими і підприємцями.
ЦДАВО України. Ф.1064. – Оп.1. – Спр. 6. – Арк. 75-75 зв., 76-76 зв., 77-77 зв.

Київ. Постановою Директорії УНР урядовці усіх відомств, призначені за часів П.Скоропадського, негайно звільнялися зі своїх посад. Нове призначення вони могли отримати лише за особливих умов: подання начальника та рекомендації громадських організацій.
ЦДАВО України. Ф. 1078. — Оп. 4. — Спр. 1. — Арк. 39 зв.

Харків. Оприлюднення низки декретів Тимчасового робітничо–селянського уряду України, якими встановлювалася радянська форма влади в Україні: про організацію влади на місцях, утворення Військової ради Української радянської армії, про організацію Всеукраїнської Надзвичайної комісії та ін. Публікація декрету про присвоєння республіці назви Українська Радянська Соціалістична Республіка (УСРР).
Известия Временного рабоче–крестьянского правительства Украины. — 1919. — 14 января.

Харків. Публікація постанови Тимчасового робітничо–селянського уряду України про переведення годинникової стрілки на 1 годину 25 хвилин уперед.
Известия Временного рабоче–крестьянского правительства Украины. — 1919. — 14 января.

На засіданні Київської єврейської громади була заслухана надзвичайна доповідь про погроми і насильства над євреями, які мали місце в Україні. Страшні факти, наведені у доповіді, зробили велике враження на присутніх. Збори одностайно ухвалили резолюцію протесту.
Нова Рада. — 1919. — 17 січня.

Кам'янець-Подільський. За допомогою міністерства внутрішніх справ УНР створено Центральний український повстанський комітет (Цупком) — проурядову структуру для координації діяльності повстанських загонів на території України. Створення Цупкому стало можливим після встановлення контролю над Головним повстанським штабом, очолюваним Ю.Мазуренком; переходу на бік Директорії частини колишніх військ Н.Григор'єва (на чолі з Ю.Тютюнником) та Зеленого. Керівництво Цупкомом здійснювали Н.Петренко (УПСР), П.Феденко (УСДРП) та О.Щадилов (Селоспілка).
Мазепа І. Україна в огні й бурі революції . — С. 245.

Червона армія зайняла Мелітополь, 15 березня був зайнятий Бердянськ.
Радянське будівництво на Україні в роки громадянської війни (1918–1919). — С. 706.