Інститут історії України Національна академія наук України

Кам’янець–Подільський. Затвердження Директорією УНР постанови про вислання надзвичайного посольства до Кубанщини, Грузії та Республіки союзу народів Черкесії та Дагестану.
Вістник державних законів УНР. — Вип. 19. — 1919. — 16 червня.

Київ. Повітовий селянський з’їзд, на який прибуло 72 делегати (замість 250), що представляли 10 волостей з 22На з’їзді був помітний розподіл на дві частини: меншу — комуністичну, більшу — не комуністичну, а просто селянську, виступаючу проти комуни, що вносить розбрат у селянське життя. Обговоривши політичний момент, з’їзд в резолюціях виступив проти надмірної централізації радянської влади; в земельному питанні — за соціалізацію землі, схвалив артільну форма господарства, висловився проти комуни.
Боротьба. — 1919. — 25, 26 березня.

Район Бердичіва. Три спроби штурму міста Окремою групою Січових стрільців (біля 8 тис. вояків), що завершилися невдачею.
Безручко М. Січові стрільці в боротьбі за державність // За державність: Матеріали до історії війська Українського. — Каліш, 1932. — № 3. — С. 5

Кам’янець-Подільський, Подільської губернії. Начальником Подільської округи видано наказ з забороною грати і співати гімн “Боже, царя храни” і “Коль славен”. Жандермерія міста не повинна була перешкоджати виконанню гімна “Ще не вмерла Україна”.
Наш шлях (Кам’янець-Подільський). – 1920. – 31 березня

Східна Галичина. Утворена розгалужена військово-революційна організація “Воля” – предтеча Української військової організації в краї. До її складу ввійшли колишні старшини, стрільці і студенти. Очолила “Волю” Начальна колегія: Я. Чиж (голова), В. Кучабський (перший заступник), О. Коберський (заступник), Д. Паліїв, М. Матчак, Б. Гнатевич. Мала тісні зв’язки з урядом ЗУНР, командуванням українських частин, інтернованих у Чехо-Словаччині. Видавала нелегальний місячник “Наш шлях”. Основною метою висувала підготовку збройного повстання в Східній Галичині проти польського окупаційного режиму.
Кугутяк Микола. Історія Української націонал-демократії (1918 – 1929). Том 1. – Київ – Івано-Франківськ, 2002. – С. 209.

Лист колишнього члена Директорії А. Макаренка до голови міжнародного Червоного Хреста Е. Фріка з подякою за санітарну допомогу населенню України. Перша санітарна колона дійшла до Вінниці за допомогою майора Ледеррея, який провів її через лінію фронту.
Наш шлях (Кам’янець-Подільський). – 1920. – 30 березня.

Нова Ушиця, Подільської губернії. Надісланий Головною управою українського Червоного Хреста лікарський загін для боротьби з епідемією тифу відкрив госпіталь на 75 ліжок та амбулаторію.
Громадське слово (Київ). – 1920. – 20 травня

Харків. РНК УСРР ухвалила декрет про заборону найму кормилиць. На час кормління матір з дитиною приймалася до будинку матері і дитини на утримання держави.
ЦДАВО України. – Ф. 2. – Оп. 1. – Спр. 576. – Арк. 40.

Стан боєздатності 1-ї бригади ЧУСС дістав високу оцінку командування ХІІ Червоної армії М. Муралова, В. Затонського, С. Аралова, які здійснювали перевірку галицьких частин. Командиром бригади було призначено колишнього сотника УСС М. Барана (1880 – 1937).
Литвин М.Р., Науменко К.Є. Історія ЗУНР. – Львів, 1995. – С. 299.

Київ. Судовий процес над активними членами Київської меншовицької організації та членами Центрального бюро профспілок міста – Г. Кучиним-Оранським, О. Романовим, Н. Ландою, І. Шпером, С. Семковським-Каплуном, М. Балабановим, звинуваченими у співробітництві з денікінцями. Частину підсудних засуджено до ув’язнення у концентраційний табір до завершення громадянської війни, іншу – позбавлено політичних прав та права займатися профспілковою діяльністю. Це був перший політичний процес за радянської влади.
ЦДАВО України. – Ф. 1. – Оп. 1. – Спр. 111. – Арк. 3, 7; Комуніст (Київ). – 1920. – 23 березня, 24 березня, 25 березня; Киевщина в годы гражданской войны и

Харків. ІV обласний з’їзд “Гірнопраці” за участю 100 делегатів від 100 тисяч робітників галузі. Розглянуто питання про принципи організації кам’яновугільної промисловості та управління нею. З’їзд висловився за об’єднання в єдину профспілку з усіма гірничими робітниками радянської України та Росії.
Борьба (Харків). – 1920. – 23 березня, 24 березня, 25 березня.

Наступ частин Червоної армії у напрямках на Новоград-Волинський та Нову Синявку – Летичів – Деражню
Pierwsza wojna polska (1918 – 1920). Zbiуr wojennych komunikatуw prasowych Sztabu Generalnego WP. – Warszawa, 1920. – S. 209 – 213.

Харків. Сьомий день роботи ІV конференції КП(б)У. Ухвалено резолюцію “З продовольчого питання”. Після обговорення кількості делегатів і умов виборів на Всеросійський з’їзд РКП(б) до в складу ЦК КП(б)У було проведено вибори. Згідно з модулем представництва, на Всеросійський з’їзд слід було обрати 26 посланців. В результаті голосування списками прибічників ЦК РКП(б) і “децистів” обидва списки отримали рівну кількість голосів – по 113 за комуністів і 114 за “децистів”. З’їзд підтримав пропозицію головуючого Й.В. Сталіна послати на з’їзд по 13 делегатів від обох сторін і затвердити по 5 кандидатів у разі необхідності заміни; ЦК КП(б)У домовлено було сформувати із 17 членів. “Децисти” знов домоглися голосування списками, тому ставало очевидним, що у складі ЦК КП(б)У знов будуть переважати “децисти”. В цих умовах 83 делегати-комуністи запропонували перенести це питання на розсуд ЦК РКП(б) і ІХ з’їзду партії (свої кандидатури зняли Г.І. Петровський, В.Я. Чубар, О. Шумський, група колишніх боротьбистів). Але цю ідею було відкинено і 112 голосами до складу ЦК КП(б)У були обрані переважно “децисти”: В. Блакитний, К.О. Ворошилов, Я. Гамарник, С.В. Гандзей, Я.Н. Дробоніс, В.П. Затонський, О.М. Іванов, Е.Й. Квірінг, В.В. Косіор, С.К. Мінін, Г.І. Петровський, Г.Л. Пятаков, Т.В. Сапронов, Р.Б. Фарбман (Рафаїл), Т.І. Харечко, В.Я. Чубар, О. Шумський; кандидатами – В. Авернин, Антонов, М. Безчетвертний, І. Бик, С. Діманштейн, Ю. Коцюбинський, А. Падерін, М. Рафес, О. Сербіченко.
Комуніст (Харків). – 1920. – 24 березня;четвер та конференція Комуністичної партії (більшовиків) України 17 – 23 березня 1920 р. Стенограма. – К., 200

Оголошено наказ, що за згодою Головного отамана військ УНР С. Петлюри і Головного польського командування українські військові частини під проводом полковника О. Удовиченка підпорядковуються в оперативному відношенні команді 18-ї польської дивізії. Між командуваннями відбувся обмін зв’язковими старшинами.
Удовиченко О. Третя Залізна дивізія. Матеріали до історії Війська УНР. Рік 1920. – Нью-Йорк, 1982. – Т. ІІ. – С. 41.

Вимарш Волинської дивізії зі штабом армії УНР з Умані до району селищ Семидуби – Вербівка, Балтського повіту, Одеської губернії.
Омельянович-Павленко М. Спогади українського командарма. – К., 2002. – С. 332.

Севастополь. Підпільний воєнно-революційний комітет більшовиків звернувся до робітників, солдат, матросів і офіцерів з відозвою про підготовку збройного повстання проти білогвардейців.
Борьба за советскую власть в Крыму. – Симферополь, 1961. – Т. 2. – С. 239

Постанова Донецького губернського військревкому про заходи по відбудові народного господарства. Ухвалено організувати губернський та повітові комітети по проведенню трудової повинності.
Радянське будівництво на Україні в роки громадянської війни. (1919 – 1920). Збірник документів і матеріалів. – К., 1957. – С. 288 – 289.

2-га бригада ЧУГА вийшла у район Бірзула (суч. Котовськ) – Жмеринка.
Денник Начальної Команди Української Галицької Армії. – Нью-Йорк, 1974. – С. 235.

Прага (Чехо-Словаччина). Повідомлення про заснування українсько-чеського видавничого товариства “Всесвіт”, завданням якого було видання і поширення літератури на Прикарпатській Україні.
Вперед (Львів). – 1920. – 23 березня.

Брянський рудник Алмазнинського гірничого району Донбасу. Відбудовано електричну станцію.
Знамя советов, Чернигов, 1921, 14 января.