Інститут історії України Національна академія наук України

Харків. РНК УСРР ухвалила постанову „Основні положення по тарифному питанню”. Встановлено тарифні ставки за принципом „мінімум оплати – мінімум праці”; на основі врахування всіх видів виплат робітникам і службовцям (грошових та натуральних) при визначенні розміру заробітної плати; шляхом спрощення системи нарахування заробітної плати; встановлення рівня оплати праці виключно в залежності від її продуктивності (незалежно від поношеності машин, якості сировини та інших об’єктивних факторів) та кваліфікації; визначення кількості найманих працівників згідно зі штатами, затвердженими вищими господарськими органами; створення гарантованого фонду колективного забезпечення робітників; індексації заробітної плати залежно від зміни курсу карбованця та ринкових цін на предмети споживання. Впровадження нових тарифних ставок мало здійснюватися в міру переведення діяльності підприємств на принципи господарського розрахунку.
Вісті ВУЦВК, Харків, 1921, 8 жовтня.

Харків. РНК УСРР прийняла постанову про введення в дію на території УСРР декрету РСФРР від 28 серпня 1921 р. про державну монополію на сіль.
Хозяйство Украины, Харьков, 1921, 30 сентября.

Харків. РНК УСРР прийняла постанову „Про масове поширення між селянським населенням сільськогосподарського знання та поліпшення способів ведення сільського господарства”. З цією метою ухвалено організувати на території республіки до 15 жовтня мережу короткотермінових курсів по сільському господарству з розрахунку не менше двох на повіт.
ЗУ України, 1921, № 19, 541.

Харків. РНК УСРР прийняла постанову “Про подовження строку закінчення робіт по закріпленню землекористування” до 15 березня 1922 р.
ЗУ України, 1921, № 19, 549.

Харків. РНК УСРР прийняла постанову “Про експедиційне обстеження промислових закладів”. Статистичним органам запропоновано провести обстеження роботи промисловості та становища робітників за 9 місяців 1921р. Обробка статистичних даних мала завершитися Статистичним управлінням УСРР до квітня 1921 р.
ЗУ України, 1921, № 19, 541.

Харків. РНК УСРР прийняла постанову “Про заготовку щетини, волоса, рогів та копит”. Заготовки сировини для промислових підприємств покладалися на Укрраднаргосп, для експорту – на Укрзовнішторг. Кооперації надавалося право заготовок для власних потреб.
ЗУ України, 1921, № 19, 542.

Харків. РНК УСРР прийняла постанову про оголошення частини України територією державних заготівель по товарообміну. Зважаючи на неможливість забезпечення червоноармійців, робітників та інших споживачів за рахунок продподатку, ухвалено оголосити Чернігівську, Подільську, Полтавську, Київську та Кременчуцьку губернії територією державних заготівель на хліб, збіжжя-фураж та олійне насіння. В зазначених губерніях заготівля продовольства поза продподатком дозволялася виключно органам Наркомпроду УСРР в порядку державного товарообміну. 70% заготовленого шляхом товарообміну зерна передавалось у розпорядження Наркомпроду, а решта - до особливого фонду постачання робітників УСРР та РСФРР за вказівками Наркомпроду.
ЗУ України, 1921, № 19, 545.

Харків. РНК УСРР ухвалила постанову “Про витрачання продуктів державних хлібозаготівель”. Встановлено витрачання цього фонду за нарядами Наркомпроду УСРР для споживачів, що були на державному постачанні.
ЗУ України, 1921, № 19, 546.

Харків. РНК УСРР визнала принципово можливим дозволити всім радянським, партійним, професійним, кооперативним закладам, організаціям і приватним особам займатися видавничою діяльністю при дотриманні певних умов: наданні Всевидаву (Всеукраїнському видавництву) на затвердження планів видавництва та 100 примірників усіх видань для розподілу між бібліотеками; а НКВД статутів видавництв на затвердження.
Коммунист, Харьков, 1921, 23 октября.

Прага, Чехословаччина. Вийшов перший номер газети «Громадський вісник» – орган Українського громадського комітету.
Український вісник, Львів, 1921, 23 вересня.

Харків. РНК УСРР ухвалила постанову „Про боротьбу з чумою”. У зв’язку з випадками захворюваності на бубонну чуму в південних чорноморських портах, Одеському та Миколаївському губвиконкомам запропоновано створити спеціальні комісії у складі представників губернських парткомів, відділів охорони здоров’я та відділів управління виконкомів для з’ясування загрози поширення цієї хвороби на територію УСРР. До складу комісії ухвалено включити академіка Д. Заболотного.
Вісті ВУЦВК, Харків, 1921, 27 вересня.

Харків. Направлено ноту протесту наркома закордонний справ РСФРР Г. Чичеріна та наркома закордонних справ УСРР Х. Раковського голові Ради міністрів і виконуючому обов’язки міністра закордонних справ Румунії генералу Авереску з приводу інтервенції військ отамана Н. Махно та полковника Лиховенка на території України із Бессарабії. Радянська сторона вимагала видачі румунською стороною емігрантів з Росії та України, які брали участь у підготовці нападу на радянські республіки.
Вісті ВУЦВК, Харків, 1921, 23 вересня.

Харків. Політбюро ЦК КП(б)У розглянуло питання про допомогу комуністам. Визнавалося необхідним вишукати кошти на предмет надання допомоги комуністам. Зокрема, В. Ксандрову ставилося за обов’язок внести до каси ЦК КП(б)У на квітень 4,5 млрд. крб. з коштів Української ради народного господарства, М. Владимирову з коштів Наркомзему – 2,5 млрд., Боєву з коштів Наркомвнуторгу – 1,5 млрд., М. Гуревичу з коштів Наркомздоров’я – 700 млн., Г. Гриньку з коштів Наркомосу – 500 млн., І. Коренєєву з коштів Наркомсоцзабезу – 300 млн., Туманову з коштів Наркомфіну – 1млрд., Ф. Угарову з коштів Південбюро ВЦРПС – 200 млн., М. Рудому з коштів уповноваженого Наркомшляхів – 1 млрд., В. Манцеву з коштів ВУЧК – 3 млрд, Солодубу з коштів РНК – 250 млн., В. Єрмощенку з коштів ВУЦВК – 250 млн. крб. Отримані кошти пропонувалося розподілити наступним чином: асигнувати Миколаївській губернії – 13, Одеській – 7, Запорізькій – 10, Донецькій – 15, Катеринославській – 12, Київській – 6, Кременчуцькій – 5, Полтавській 4, , Волинській – 2Харківській – 12, Чернігівській – 2, Подільській – 2 та 10– ЦК КП(б)У.
ЦДАГО України, ф. 1, оп. 6, спр. 29, арк. 61.

Рим. До УСРР виїхала делегація католицьких священиків з Ватикану з метою ознайомлення зі становищем у неврожайних місцевостях для організації допомоги голодуючим.
Громадський вісник, Львів, 1922, 20 травня.

Київ. Спільне зібрання ВУАН обрало професора Ф. Омельченка на посаду директора Мікробіологічного Інституту.
Історія Академії наук України. 1918-1923. – К., 1993. – С. 485.

Прага, ЧСР. Укладено тимчасовий договір між УСРР і ЧСР. З української сторони договір підписали М. Левицький і В. Гірка, з чеської – Я. Дворжачек. Угода юридично затвердила положення, згідно з яким повпредство УСРР в ЧСР визнавалося єдиним представництвом української держави. За договором передбачався обмін дипломатичними місіями і приймалися взаємні зобов’язання обох країн утримуватися від пропаганди, спрямованої проти уряду, державного устрою і соціально-правової системи протилежної договірної сторони.
Вісті ВУЦВК, Харків, 1922, 10 червня.

Харків. РНК УСРР визнала необхідним, щоб повноважний представник УСРР у Москві брав участь не тільки у засіданнях Ради праці і оборони, де він мав вирішальний голос, але й у роботі РНК РСФРР і ВЦВК з правом дорадчого голосу.
Вісті ВУЦВК, Харків, 1922, 5 серпня.

Харків. Оргбюро КП(б)У прийняло постанову про комісарський склад. Визнано необхідним тимчасово залишити інститут комісарів. В той же час пропонувалося приступити до поступового скорочення складу комісарів для подальшого скасування цього інституту, починаючи з низових ланок: призначаючи досвідчених комісарів на відповідальн посади.
ЦДАГО України, ф. 1, оп. 7, спр. 17, арк. 38 зв.

Катеринославська губернія. Внаслідок підтримки заможного селянства, зростання безробіття та організаційної діяльності підпільного петлюрівської організації активізувався повстанський селянський рух. Також посилився організований кримінальний бандитизм. В губернії діяло 7 збройних формувань селян та безробітних, чисельністю від 6 до 20 бійців кожне. З них 5 – в Криворізькому повіті, головним чином - петлюрівські антирадянські формування, одне – в Ново-Московському та ще одне - в Катеринославському повіті. Члени селянських партизанських формувань скоювали терористичні акти проти радянських та продовольчих працівників, та співробітників ДПУ, а також напади на поїзди, залізничні станції й т. ін. Зокрема, загін Чорного ворона наприкінці вересня пустив під ухил товарний поїзд та пограбував пасажирів, вбив військового комісара, напав на членів ЦК допомоги голодуючим, які обстежували неврожайні місцевості губернії.
ЦДАГО України, ф. 1, оп. 20, спр. 1109, арк. 4, 32.

Полтавська губернія. Створено групу „Жива церква”.
ЦДАГО України, ф. 1, оп. 20, спр. 998, арк. 78.