Інститут історії України Національна академія наук України

Богодухівський повіт, Харківської губернії. Безпартійна селянська конференція за участю 215 делегатів (більшість “під виглядом безпартійних – самостійники, петлюрівці”), на якій ухвалено резолюції з продовольчого питання (на підтримку продорганів радянської влади та твердих цін), з поточного моменту (на підтримку України як окремого народногосподарського організму з власним правлячим центром), видано наказ земельній комісії.
Радянське будівництво на Україні в роки громадянської війни. (1919 – 1920). Збірник документів і матеріалів. – К., 1957. – С. 200 – 201.

Старобільський повіт, Харківської губернії. Безпартійна селянська конференція за участю 700 делегатів (більшість – “куркулі”).
Радянське будівництво на Україні в роки громадянської війни. (1919 – 1920). Збірник документів і матеріалів. – К., 1957. – С. 203.

Сміла, Черкаського повіту, Київської губернії. Вступ до міста частин армії УНР (північної групи отамана Ю. Тютюнника). Вимарш на Черкащину до району селищ Ломовате – Солонківці – Худоліївка.
Омельянович-Павленко М. Спогади українського командарма. – К., 2002. – С. 308.

Перехід частин південної колони отамана М. Омельяновича-Павленка до с. Цибулеве, що в районі ст. Знам’янка, Кременчуцької губернії.
Омельянович-Павленко М. Спогади українського командарма. – К., 2002. – С. 310.

Москва (Росія). Засідання Політбюро ЦК РКП(б), на якому голова РНК РСФРР В.І. Ленін вніс на затвердження написаний ним проект резолюції про боротьбистів, який було прийнято за основу для передачі його наступного дня до Всеукрревкому. Резолюцією передбачено “визнати боротьбистів партією, яка порушує основні принципи комунізму своєю пропагандою поділу військових сил і підтримкою бандитизму”, виступає “проти лозунгу тісного і найтіснішого союзу з РСФРР”; уся політика мала проводитись “систематично і неухильно до ліквідації боротьбистів”.
Владимир Ильич Ленин. Биографическая хроника. – М., 1977. – Т. 8. – С. 280; В.І. Ленін. Повне зібрання творів. Видання п’яте. – К., 1974. – Т. 40. – С. 118..

Харків. Засідання Промбюро, на якому заслухано доповідь представника Главцукру про стан цукрової промисловості на Україні та фінансування цукрових заводів
ЦДАВО України. – Ф. 573. – Оп. 1. – Спр. 16. – Арк. 13 – 13 зв. – 14

Командуючий Південно-західним фронтом О.І. Єгоров видав наказ про знищення загонів отамана Н. Махна в районі Гуляйполя.
Верстюк В. Махновщина. – К., 1991. – С. 225.

Зміївський повіт, Харківської губернії. Безпартійна селянська конференція за участю 230 делегатів (більшість – “куркулі”), на якій ухвалено резолюцію з продовольчого питання (про встановлення товарообміну між селом і містом через селянські продоргани в обхід радянських).
Радянське будівництво на Україні в роки громадянської війни. (1919 – 1920). Збірник документів і матеріалів. – К., 1957. – С. 202 – 203.

Бірзула (суч. Котовськ), Ананьївського повіту, Одеської губернії. Створення начального ревкому УГА як керівного органу галицького війська. Шефом штабу став полковник А. Шаманек.
Денник Начальної Команди Української Галицької Армії. – Нью-Йорк, 1974. – С. 196.

Брянський рудник Алмазнинського гірничого району Донбасу. Відбудовано електричну станцію.
Знамя советов, Чернигов, 1921, 14 января.

Харків. Почав видаватися щомісячник художнього сектору Головполітосвіти “ Шляхи мистецтва” (існував до 1923 р.).
Шляхи мистецтва, Харків, 1922, №1.

Харків. Відкрито філіал Українського наукового товариства. Голова – академік УАН Д. Багалей. Завдання його діяльності – розвиток творчої ініціативи членів товариства, пропаганда досягнень науки та техніки, участь у науково-дослідній роботі державних комітетів.
Науково-дослідний журнал Харків, 1922, № 1-2. – С. 98.

Відбувся другий зимовий похід армії УНР під проводом Ю. Тютюнника.
Енциклопедія Українознавства. – Т. 9. – К., 2000. – С. 3312.

С. Новосілля Балтського повіту Одеської губернії. Комнезами створили загін самооборони.
Коммунист, Харьков, 1921, 6 февраля.

Пирятинський повіт. У Попівській та Капустинській волостях члени КНС виселили всіх куркулів за кордон сіл. Їхню робочу худобу та реманент реквізовано та розподілено між незаможниками, які організували сільськогосподарський колективів з 15 родин.
Вісті ВУЦВК, Харків, 1921, 10 лютого.

Харків. По доповіді наркомвнусправ В. Антонова про діяльність НКВС РНК УСРР постановила провести чистку радянського апарату на місцях від політично неблагонадійних співробітників і тих, які скомпрометували себе посадовими злочинами.
Коммунист, Харьков, 1921, 5 февраля.

Харків. Політбюро ЦК КП(б)У розглянуло питання про допомогу комуністам. Визнавалося необхідним вишукати кошти на предмет надання допомоги комуністам. Зокрема, В. Ксандрову ставилося за обов’язок внести до каси ЦК КП(б)У на квітень 4,5 млрд. крб. з коштів Української ради народного господарства, М. Владимирову з коштів Наркомзему – 2,5 млрд., Боєву з коштів Наркомвнуторгу – 1,5 млрд., М. Гуревичу з коштів Наркомздоров’я – 700 млн., Г. Гриньку з коштів Наркомосу – 500 млн., І. Коренєєву з коштів Наркомсоцзабезу – 300 млн., Туманову з коштів Наркомфіну – 1млрд., Ф. Угарову з коштів Південбюро ВЦРПС – 200 млн., М. Рудому з коштів уповноваженого Наркомшляхів – 1 млрд., В. Манцеву з коштів ВУЧК – 3 млрд, Солодубу з коштів РНК – 250 млн., В. Єрмощенку з коштів ВУЦВК – 250 млн. крб. Отримані кошти пропонувалося розподілити наступним чином: асигнувати Миколаївській губернії – 13, Одеській – 7, Запорізькій – 10, Донецькій – 15, Катеринославській – 12, Київській – 6, Кременчуцькій – 5, Полтавській 4, , Волинській – 2Харківській – 12, Чернігівській – 2, Подільській – 2 та 10– ЦК КП(б)У.
ЦДАГО України, ф. 1, оп. 6, спр. 29, арк. 61.

Рим. До УСРР виїхала делегація католицьких священиків з Ватикану з метою ознайомлення зі становищем у неврожайних місцевостях для організації допомоги голодуючим.
Громадський вісник, Львів, 1922, 20 травня.

Київ. Спільне зібрання ВУАН обрало професора Ф. Омельченка на посаду директора Мікробіологічного Інституту.
Історія Академії наук України. 1918-1923. – К., 1993. – С. 485.

Прага, ЧСР. Укладено тимчасовий договір між УСРР і ЧСР. З української сторони договір підписали М. Левицький і В. Гірка, з чеської – Я. Дворжачек. Угода юридично затвердила положення, згідно з яким повпредство УСРР в ЧСР визнавалося єдиним представництвом української держави. За договором передбачався обмін дипломатичними місіями і приймалися взаємні зобов’язання обох країн утримуватися від пропаганди, спрямованої проти уряду, державного устрою і соціально-правової системи протилежної договірної сторони.
Вісті ВУЦВК, Харків, 1922, 10 червня.