Інститут історії України Національна академія наук України

Рада міністрів на своєму засіданні запропонувала міністру іноземних справ з’ясувати строк відкриття переговорів мирної делегації з РСФРР, визначивши місцем їх проведення м.Київ. У зв’язку з антиурядовою агітацією Рада міністрів ухвалила поширити Грамоту гетьмана серед населення, оголосити її у церквах. Вирішено було субсидувати ту пресу, яка розповсюджується серед народу, розробити питання про видання урядової народної газети українською мовою, урядове повідомлення за підписами всіх членів кабінету видати українською і російською мовами.
ЦДАВО України. – Ф.1064. – Оп.1. – Спр. 6. – Арк. 11-11 зв.

Головний комітет земельних власників півдня Росії повідомив міністру внутрішніх справ, що в Одесі всупереч настановам Грамоти гетьмана протягом двох днів тривав з’їзд селянських депутатів і земельних комітетів, який ухвалив резолюцію із закликом не визнавати гетьманської влади на місцях, а в разі необхідності вчинити навіть збройний опір. Аналогічні резолюції прийняли і місцеві ради робітничих і селянських депутатів. Їх розклеїли в Одесі і поширили в усій Херсонській губернії. Місцева ж влада не вживала ніяких контрзаходів.
ЦДАВО України. – Ф.121 6. – Оп.1. – Спр. 102. – Арк. 1.

П.Скоропадський направив ноту послу Німеччини барону А. фон-Мумму з мотивуванням необхідності прилучення Криму до України.
Дорошенко Д. Історія України 1917-1923 рр. – У двох томах. – Т.ІІ. – Українська Гетьманська Держава 1918 року. – К., 2002. – С.146-147.

Київ. Відбувся з’їзд Ради Всеукраїнської учительської спілки. Ухвалено постанови про утворення фонду для заснування в Києві, Всеукраїнського учительського дому, Всеукраїнського учительського видавничого товариства, організацію окремих українських учительських спілок скрізь, де є певна кількість учителів-укріїнців. На вимогу німецького коменданта м.Києва роботу з’їзду було припинено достроково.
Вільна українська школа. – 1918. –- № 8–9. – С.279–280.

Відбувся Всеукраїнський з’їзд соціалістів-федералістів за участю 50 делегатів. Головував І.Шраг. Було заслухано звіт ЦК партії. У доповідях з Катеринослава, Чернігова, Полтави, Одеси, Житомира відзначався “сумний настрій населення з приводу політичного перевороту” і побоювання перед поверненням старого режиму, викликані деякими офіційними призначеннями. В.Шульгін у доповіді про міжнародне становище України зупинився на аналізі її переходу від автономії до самостійного державного життя. І хоч партія на той час перебувала в опозиції, доповідач все ж таки наголосив, що вона усіма силами мусить боронити українську державність. Виступаючі підкреслювали, що партія не відкинула і гасло федералізму. Оцінюючі майбутні політичні і соціально-економічні перспективи, учасники з’їзду вказували на неможливість на той момент федерації з Росією, але вважали можливим єднання з іншими сусідами, які теж утворювали свою державність І.Фещенко-Чопівський у доповіді про економічне становище України звертав увагу на небезпечну ситуацію в торгівлі й промисловості, обстоюючи думку про забезпечення повільного процесу монополізації, заперечував свободу торгівлі. С.Шелухін і М.Коваленко, навпаки, вважали, що впровадження монополій – це спадок від російського уряду, який душив свободу населення. З’їзд тривав до 13 травня.. Партія негативно поставилася до Конституції, виданої гетьманським урядом, Кабінет міністрів характеризувався як реакційний і протидержавний. УПСФ заявила протест проти “втручання у справи політики Української Держави німецького командування”.
Робітнича газета. – 1918. 12 травня ;Дорошенко Д. Історія України 1917-1923 рр. – У двох томах. – Т.ІІ. ; Українська Гетьманська Держава 1918 року. – К.

Відбувся V-й з’їзд УСДРП, який на перше місце висунув завдання “відстоювання цілковитої самостійності України” та “рішучої боротьби з гаслом федерації з Росією”. Група лівих українських соціал-демократів вийшла з партії і пізніше (у липні 1918 р.) увійшла до складу КП(б)У на першому з’їзді останньої. Резолюції і постанови конгресу Української соціал-демократичної робітничої партії (Травень 1918 р.). – К., 1918. – С.45
Дорошенко Д. Історія України 1917-1923 рр. – У двох томах. – Т.ІІ. – Українська Гетьманська Держава 1918 року. – К. – 2002. – С.32.

Київ. Постановою Директорії УНР урядовці усіх відомств, призначені за часів П.Скоропадського, негайно звільнялися зі своїх посад. Нове призначення вони могли отримати лише за особливих умов: подання начальника та рекомендації громадських організацій.
ЦДАВО України. Ф. 1078. — Оп. 4. — Спр. 1. — Арк. 39 зв.

Харків. Оприлюднення низки декретів Тимчасового робітничо–селянського уряду України, якими встановлювалася радянська форма влади в Україні: про організацію влади на місцях, утворення Військової ради Української радянської армії, про організацію Всеукраїнської Надзвичайної комісії та ін. Публікація декрету про присвоєння республіці назви Українська Радянська Соціалістична Республіка (УСРР).
Известия Временного рабоче–крестьянского правительства Украины. — 1919. — 14 января.

Харків. Публікація постанови Тимчасового робітничо–селянського уряду України про переведення годинникової стрілки на 1 годину 25 хвилин уперед.
Известия Временного рабоче–крестьянского правительства Украины. — 1919. — 14 января.

На засіданні Київської єврейської громади була заслухана надзвичайна доповідь про погроми і насильства над євреями, які мали місце в Україні. Страшні факти, наведені у доповіді, зробили велике враження на присутніх. Збори одностайно ухвалили резолюцію протесту.
Нова Рада. — 1919. — 17 січня.

Київ. Спільне засідання виконкому Всеукраїнської ради селянських депутатів з представниками губернських рад засудило політику Директорії і висунуло вимогу негайно ухвалити постанову про передачу влади виконкомам Всеросійських рад робітничих і селянських депутатів.
Христюк П. Замітки і матеріали до історії української революції. 1917 —1920. — Т. ІV —Нью-Йорк, 1969. — С. 47.

Одеса. Переговори уповноваженого представника УНР військового міністра генерала О.Грекова з командуючим союзних військ на півдні Росії генералом Д’Ансельмом.
Нариси з історії дипломатії України. — К., 2001. — С. 344.

Кам'янець-Подільський. За допомогою міністерства внутрішніх справ УНР створено Центральний український повстанський комітет (Цупком) — проурядову структуру для координації діяльності повстанських загонів на території України. Створення Цупкому стало можливим після встановлення контролю над Головним повстанським штабом, очолюваним Ю.Мазуренком; переходу на бік Директорії частини колишніх військ Н.Григор'єва (на чолі з Ю.Тютюнником) та Зеленого. Керівництво Цупкомом здійснювали Н.Петренко (УПСР), П.Феденко (УСДРП) та О.Щадилов (Селоспілка).
Мазепа І. Україна в огні й бурі революції . — С. 245.

Червона армія зайняла Мелітополь, 15 березня був зайнятий Бердянськ.
Радянське будівництво на Україні в роки громадянської війни (1918–1919). — С. 706.

Початок контрнаступальної операції армії УНР на Київському напрямі (Житомир–Коростень– Мозир).
Антонов–Овсеенко В.А. Записки о гражданской войне. — Т. 3. — С.280–283.

Київ. Ухвалення Всеукраїнською радою мистецтв постанови про націоналізацію київських театрів, на основі якої біло створено Перший театр УСРР ім. Т.Шевченка (головний режисер О.Загаров), Другий театр ім. В.І.Леніна (головний режисер К.Марджанішвілі), Перший молодий театр Київської ради робітничих депутатів (головний режисер Л.Курбас), Опера Української радянської республіки ім. К.Лібкнехта (режисери Я.Гречнєв, А.Улуханов).
Верстюк В.Ф., Дзюба О.М., Репринцев В.Ф. Україна від найдавніших часів до сьогодення: Хронологічний довідник. — С. 326

Катеринослав. Запеклі бої між Червоною та білою Добровольчою армією за місто, яке 30 червня було остаточно захоплено білими.
Гражданская война в СССР. — Т. 2. — С. 144.

Радомишль. Повстанські загони отамана Д.Соколовського здійснили кілька нападів на місто. Вони намагалися захопити народного комісара державного контролю М.Скрипника, який брав участь у повітовому селянському з’їзді, але той був попереджений селянами.
Боротьба. — 1919. — 24 травня.

Єврейський погром в Єлісаветграді, вчинений григор’ївцями.
Сергійчук В. Єврейські погроми в Україні. — С. 281.

Київ. Початок видання першого українського радянського літературно–художнього журналу “Мистецтво”. Редактор Г.Михайличенко, співредактори Д.Загул, М.Семенко, П.Тичина, В.Чумак, В.Ярошенко, Г.Нарбут, О.Мурашко та ін.
Верстюк В.Ф., Дзюба О.М., Репринцев В.Ф. Україна від найдавніших часів до сьогодення: Хронологічний довідник. — С. 330.