Інститут історії України Національна академія наук України

Київ. У структурі міністерства віросповідань створено Культурну комісію, яка розглядала питання збереження археологічних пам’яток старовини церковного змісту, пам’яток культової архітектури та церковного начиння, а також повернення цінностей Української православної церкви з Росії. До складу комісії увійшли: голова – професор В.Завітневич, секретар – І.Кречетович, члени – Н. Могилянський, професор В.Іконников, В.Модзалевський, Г.Нарбут, М.Біляшівський, Балонська, П.Зорін, П.Мохор.
ЦДАВО України.– Ф.1071. – Оп.1. – Спр.3. – Арк.6 Державний вістник. – 1918. – 26 вересня.

У Софійському соборі відбулося богослужіння в зв’язку з отриманням звістки про розстріл Миколи ІІ та його родини. О 12-й дня за дозволом митрополита і на прохання частини віруючих у храмі відслужили молебен “за здравіє” гетьмана.
ЦДАВО України. – Ф.121 6. – Оп.1. – Спр. 70. – Арк. 92 (із зв.).

Київ. Постановою Директорії УНР урядовці усіх відомств, призначені за часів П.Скоропадського, негайно звільнялися зі своїх посад. Нове призначення вони могли отримати лише за особливих умов: подання начальника та рекомендації громадських організацій.
ЦДАВО України. Ф. 1078. — Оп. 4. — Спр. 1. — Арк. 39 зв.

Харків. Оприлюднення низки декретів Тимчасового робітничо–селянського уряду України, якими встановлювалася радянська форма влади в Україні: про організацію влади на місцях, утворення Військової ради Української радянської армії, про організацію Всеукраїнської Надзвичайної комісії та ін. Публікація декрету про присвоєння республіці назви Українська Радянська Соціалістична Республіка (УСРР).
Известия Временного рабоче–крестьянского правительства Украины. — 1919. — 14 января.

Харків. Публікація постанови Тимчасового робітничо–селянського уряду України про переведення годинникової стрілки на 1 годину 25 хвилин уперед.
Известия Временного рабоче–крестьянского правительства Украины. — 1919. — 14 января.

На засіданні Київської єврейської громади була заслухана надзвичайна доповідь про погроми і насильства над євреями, які мали місце в Україні. Страшні факти, наведені у доповіді, зробили велике враження на присутніх. Збори одностайно ухвалили резолюцію протесту.
Нова Рада. — 1919. — 17 січня.

Кам'янець-Подільський. За допомогою міністерства внутрішніх справ УНР створено Центральний український повстанський комітет (Цупком) — проурядову структуру для координації діяльності повстанських загонів на території України. Створення Цупкому стало можливим після встановлення контролю над Головним повстанським штабом, очолюваним Ю.Мазуренком; переходу на бік Директорії частини колишніх військ Н.Григор'єва (на чолі з Ю.Тютюнником) та Зеленого. Керівництво Цупкомом здійснювали Н.Петренко (УПСР), П.Феденко (УСДРП) та О.Щадилов (Селоспілка).
Мазепа І. Україна в огні й бурі революції . — С. 245.

Червона армія зайняла Мелітополь, 15 березня був зайнятий Бердянськ.
Радянське будівництво на Україні в роки громадянської війни (1918–1919). — С. 706.

Початок контрнаступальної операції армії УНР на Київському напрямі (Житомир–Коростень– Мозир).
Антонов–Овсеенко В.А. Записки о гражданской войне. — Т. 3. — С.280–283.

Катеринослав. Запеклі бої між Червоною та білою Добровольчою армією за місто, яке 30 червня було остаточно захоплено білими.
Гражданская война в СССР. — Т. 2. — С. 144.

Київ. ЦВК рад України своїм рішенням створив Таврійську губернію з адміністративним центром у Мелітополі. До складу губернії увійшли Бердянський, Дніпровський та Мелітопольський повіти.
Верстюк В.Ф., Дзюба О.М., Репринцев В.Ф. Україна від найдавніших часів до сьогодення: Хронологічний довідник. — С. 331.

У Києві створено державну хорову капелу ім. М.Лисенка під керівництвом Я.Калишевського. Комісаром капели був М.Леонтович.
Золотоверхий І.Д. Становлення української радянської культури (1917–1920 рр.). — С. 258..

Повстанські загони отамана Д.Соколовського з'являлися на околицях Житомира та вздовж залізниці Бердичів-Козятин.
Боротьба. — 1919. — 12 липня.

Поїздка голови ВУЦВК Г.Петровського по місцевостях України, де нещодавно була встановлена радянська влада. Він виїхав з Києва 22 червня і відвідав Вінницю, Жмеринку, Козятин, Вапнярку. 2 липня був у Бірзулі, 4 липня — у Голті, 8 липня — у Єлісаветграді.
Известия ВУЦИК. — 1919. — 23 июня; 1, 10 июля.

Кам’янець–Подільський. Урочистості з нагоди других роковин І Універсалу УЦР. У мітингах і маніфестаціях взяли участь члени Директорії О.Макаренко, Ф.Швець, представник від армії, заступник головного державного інспектора І.Романченко, міністри. Відбувся молебень, увечері — безплатні вистави та концерти.
Визволення. — 1919. — 2 липня.

Кам’янець–Подільський. До головного отамана прибула делегація від Головного штабу Повстанського центрального комітету. Вона повідомила, що вся Україна охоплена селянськими повстаннями. Найбільші сили на Київщині — Васильківський, Сквирський, Таращанський, Білоцерківський, Липовецький повіти захоплені повстанцями. На Херсонщині, Катеринославщині і Таврії оперує Григор’єв. Дрібні повстанські загони — скрізь по Україні. На Полтавщині і Катеринославщині повстанцями припинений будь–якій залізничний рух. Лінії, по яких продовольство і майно вивозяться до Росії, перерізані.
Український козак. — 1919. — 3 липня.

У Києві був проведений “День червоного командира”, відбувся парад військ на Софійському майдані, де з промовою виступали Х.Раковський, І.Дзевалтовський (заступник наркома військових справ). Увечері відбулись концерти і вистави.
Вісти ВУЦВК. — 1919. — 11 липня.

Білогвардійці завершили вигнання Кримської радянської армії за межі Криму. Рештки червоних військ на чолі з П.Дибенком відступили до північної Таврії в район Каховки, Беріслава, Херсону.
Гражданская война в СССР. — Т. 2. — С. 143.

Москва. Утворено Галицьке бюро при ЦК РКП(б). Діяло до 23 листопада 1920 року.
Верстюк В.Ф., Дзюба Е.Н., Репринцев В.Ф. История Украинской ССР. Хронологический справочник. – Киев, 1990. – С. 228.

Київ. Прокотилася хвиля масових арештів січових стрільців і старшин. Репресій зазнали Польовий штаб, Кіш 1-ї бригади ЧУСС, курсанти школи червоних старшин, запасні курені й тилові підрозділи, що дислокувалися у місті. Загалом у Києві нараховувалося 1200 галичан, 150 з яких під суворою охороною відконвойовано до Москви.
Литвин М.Р., Науменко К.Є. Історія ЗУНР. – Львів, 1995. – С. 307.