Інститут історії України Національна академія наук України

Листопадова катастрофа. Поразка армії УНР у боях з денікінцями, однією з причин якої стало припинення бойових дій УГА. Ліквідація Українського фронту. Знекровлена попередніми боями та пошестю тифу (залишилось 8–10 тис. вояків) українська армія виявилася затиснутою у “трикутнику смерті” в районі Старокостянтинова на Волині. На півдні та сході України діяла Добровольча армія, на заході — польська армія, на півночі — Червона армія. Під тиском переважаючих сил ворога армія УНР змушена була відійти на північ, на 15 листопада під її контролем залишилася невелика територія у районі м.Любар Волинської губ.
Політична історія України ХХ ст. — Т. 2. — С. 403.

Під проводом начальника штабу Г.Ціріца почалася реорганізація УГА. В корпусах і бригадах з'явилися денікінські офіцери. Штабом намагався керувати полковник Добровольчої армії Саборський. Командувач військ Новоросійської області Добрармії генерал-лейтенант М.Шіллінг наказав зосередити корпус полковника А.Шаманека в районі Козятин-Бердичів проти більшовицьких військ. Корпус відмовився виконати наказ.
Литвин М.Р., Науменко К.Є. Історія ЗУНР. — С. 272.

Житомир. Перетворення Волинського губернського повстанського комітету за участю отаманів української армії О.Волоха, О.Данченка та Ю.Божка на Волинську краєву революційну раду, яку очолив місцевий боротьбист Коваль. Волинська революційна
Рада виступала за порозуміння з більшовицьким режимом та встановлення влади рад. На неї спиралися отамани, коли 1 грудня 1919 р. зробили спроб

Кам'янець-Подільський. Нарада представників губернського комітету освіти, навчальних закладів, лікарів, міського санітарного бюро та губернського земства ухвалила з огляду на епідемію тифу тимчасово припинити навчання у середніх та вищих навчальних закладах. Міська Дума через епідемію тифу ухвалила закрити також усі розважальні заклади, у т.ч. кінематограф.
Подольская жизнь. — 1919. — 29 ноября.

Тарнув (Польща). Засідання РНМ УНР, на якому ухвалено скласти делегацію під головуванням міністра народного здоров’я і опікування С. Стемповського у складі П. Зайцева і Л. Михайлова для ведення переговорів з урядом генерала П. Врангеля. Делегація мала керуватися інструкцією , що була дана для ведення переговорів з “Русским Политическим Комитетом” в частині, що торкається визнання самостійності УНР.
ЦДАВО України. – Ф. 1065. – Оп. 2. – Спр. 9. – Арк. 71 – 71 зв.

Чернігів. І губернська конференція профспілки працівників землі і лісу.
Черниговщина в годы гражданской войны. 1919 – 1920. – К., 1975. – С. 423.

Харків. РНК УСРР зобов’язала працівників медичних закладів та в’язниць повідомляти органи міліції про осіб, поранених холодною або вогнепальною зброєю, яким було надано медичну допомогу. Такий же обов’язок покладався на осіб, у яких мешкали або до яких прибували такі поранені.
Вісті ВУЦВК, Харків, 1921, 29 жовтня.

Бухарест, Румунія. Румунська служба безпеки заарештувала групу більшовиків, які планували підірвати Північний залізничний вокзал столиці.
Купчик О.Р. Закордонний відділ ЦК КП(б)У – спецслужба українських більшовиків // Вісник Київського університету ім. Т. Шевченка. Історія – К.

Харків. РНК УСРР прийняла постанову „Про видавничу діяльність Всеукраїнського державного видавництва (Всеукрвидаву)”. Всеукрвидав мав проводити виробничу діяльність виключно в межах єдиного видавничого плану, затвердженого РНК УСРР. Задля його здійснення до розпорядження Всеукрвидаву передавалося 7 друкарень: три – у Києві та по одній – у Харкові, Катеринославі, Одесі, Полтаві.
Вісті ВУЦВК, Харків, 1921, 29 жовтня.

Харків. РНК УСРР прийняла постанову „Про порядок розподілу творів друку”. В порядку виконання єдиного державного плану встановлено монополію Всеукрвидаву на розподіл та поширення друкованої продукції, виданої як державними (Всеукрвидавом та Держвидавом РСФРР), так і приватними видавництвами. Головним чином ним мали розподілятися книжкові запаси, сформовані шляхом націоналізації особистих бібліотек. Крім того, Всеукрвидаву передавалися книжки, що зберігалися на складах радянських установ, що не мали відомого характеру. Всеукрвидаву також надавалося право на переважну закупівлю за гуртовими цінами видань, в яких мали потребу державні установи, і які випускалися громадськими та приватними установами, а також тих, що зберігалися в кооперативних та приватних коморах. Приватним особам та кооперативним установам надавалося право створення підприємств для продажу творів друку за дозволом Всеукрвидаву та його місцевих органів та за умовою реєстрації цих підприємств у місцевих відділах управління виконкомів рад. Діяльність приватних та кооперативних книжкових магазинів підлягала контролю Всеукрвидаву.
Вісті ВУЦВК, Харків, 1921, 29 жовтня.

Спільне засідання УАН обрало на посади голови-президента академіка М. Василенка, на товариша президента – В. Липського, на неодмінного секретаря – А. Кримського та на заступника товариша президента – С. Єфремова.
Історія Академії наук України. 1918-1923. – К., 1993. – С. 476.

Комнезами Полтавського повіту відправили голодуючим РСФРР 60 вагонів продовольства.
Селянська Правда, Харків, 1921, 27 листопада.

Комнезами Роменського повіту Полтавської губернії відправили голодуючим Саратовської губернії 43 вагони продуктів.
Известия, Одесса, 1921, 19 ноября.

Комнезами Чернігівської губернії передали голодуючим Поволжя 70 вагонів продовольства.
Промышленность и рабочий класс Украинской ССР в период восстановления народного хозяйства, 1921-1925. – С. 557.

Одеса. Створено шкіряний трест, що об’єднував шкіряні та взуттєві фабрики губернії.
Промышленность и рабочий класс Украинской ССР в период восстановления народного хозяйства, 1921-1925. – С. 557.

Харків. РНК УСРР визначили порядок умовно-дострокового звільнення та заміни встановленої кари засудженим. Умовно-дострокове звільнення чи умовне встановлення пільгової кари дозволялося застосовувати до всіх осіб, що несли покарання, й щодо всякої кари. Дострокове звільнення дозволялося тільки у випадку, коли засуджений відбув пів строку покарання, призначеного судом, або за амністією, якщо засуджений підлягав під неї. Прохання про пом’якшення покарання мало надаватися до судового органу, що виніс вирок, якщо засуджений відбував кару в тому ж районі, чи до однорідного судового органу за місцем відбуття покарання. Клопотання мали розглядатися впродовж місяця. Якщо достроково звільнений засуджений скоював за час не відбутої кари новий злочин, рівноцінний попередньому, він підлягав негайному відправленню судовими органами для відбування незакінченої кари, незалежно від відповідальності за новий злочин.
Вісті ВУЦВК, Харків, 1921 27 листопада.

Харків. РНК УСРР визнала доцільним надати небезпечним для суспільства правопорушникам, що підлягали ізоляції в концентраційному таборі, право на пристосовування до трудового життя. Зважаючи на це, максимальний строк ув’язнення із залученням до примусових робіт і без них, мав обмежитися 5 роками, причому в судових вироках про притягання до примусової праці належало визначати, чи потрібно утримувати засудженого під охороною, та чи підлягав він примусовим громадським роботам або роботі за фахом.
Вісті ВУЦВК, Харків, 1921 27 листопада

Харків. РНК УСРР встановила міру покарання неплатників продовольчого податку та податку на сировину. Злісні неплатники податку підлягали примусовим роботам із позбавленням волі та конфіскацією майна. Щодо осіб, які по змові чи з інших причин штучно підвищили вартість краму, або продавали чи купували продукти та матеріали, товарообіг якими заборонявся, застосовувалося такі само покарання.
Вісті ВУЦВК, Харків, 1921 27 листопада.6.

Харків. РНК УСРР скасувала всі обмеження на прийом посилок з продовольством від приватних осіб. Пересилка солі як продукту, на який було встановлено державну монополію, заборонялася.
Вісті ВУЦВК, Харків, 1921 27 листопада.

Вознесенськ Одеської губернії. Повітовий виконком прийняв рішення про економічну блокаду сіл, які ухилялися від здачі продподатку: заборону торгівлі в цих селах; позбавлення їх державної посівної та продовольчої допомоги; розквартирування на їх території військових частин із покладанням на їх населення продовольчого та фуражного забезпечення цих військ по військовій нормі.
Голод 1921-1923 років в Україні.: Збірник документів і матеріалів. – К., 1993. – С. 52