Інститут історії України Національна академія наук України

Видана обов’язкова постанова головного начальника постачань Південно-Західного Фронту генерала Маврина, якою заборонено вивіз із Київської, Подільської, Волинської, Бессарабської, Херсонської, Катеринославської, Полтавської, Таврійської і Чернігівської губерній вівса, ячменю, різного хліба, круп, великої рогатої хвороби, овець, свиней, сіна і соломи.
Кіевская Земская Газета. – 1916. – № 6, 29 січня.

Гайсин Подільської губернії. Проведено тиждень „червоної казарми”. Відремонтовано казармові приміщення, прочитано лекції для червоноармійців, влаштовано червоноармійський театр.
Коммунист, Харьков, 1921, 4 февраля.

С. Текуче Уманський повіт Київської губернії. За клопотанням селян організовано курси по вогнетривкому будівництву.
Вісті ВУЦВК, Харків, 1921, 6 лютого.

Єлисаветградський повіт Миколаївської губернії. Ліквідовано приватні лікарні та введено безкоштовне медичне обслуговування. Відкрито державні родильні будинки.
Вісті ВУЦВК, Харків, 1921, 6 лютого.

С. Попівка Попівської волості Пирятинського повіту Полтавської губернії. Незаможники вирішили переселити „куркулів” та інших осіб, що перешкоджали встановленню радянської влади, з їх будівель до будинків незаможників.
Коммунист, Харьков, 1921, 10 февраля.

Харків. Політбюро ЦК КП(б)У розглянуло питання про допомогу комуністам. Визнавалося необхідним вишукати кошти на предмет надання допомоги комуністам. Зокрема, В. Ксандрову ставилося за обов’язок внести до каси ЦК КП(б)У на квітень 4,5 млрд. крб. з коштів Української ради народного господарства, М. Владимирову з коштів Наркомзему – 2,5 млрд., Боєву з коштів Наркомвнуторгу – 1,5 млрд., М. Гуревичу з коштів Наркомздоров’я – 700 млн., Г. Гриньку з коштів Наркомосу – 500 млн., І. Коренєєву з коштів Наркомсоцзабезу – 300 млн., Туманову з коштів Наркомфіну – 1млрд., Ф. Угарову з коштів Південбюро ВЦРПС – 200 млн., М. Рудому з коштів уповноваженого Наркомшляхів – 1 млрд., В. Манцеву з коштів ВУЧК – 3 млрд, Солодубу з коштів РНК – 250 млн., В. Єрмощенку з коштів ВУЦВК – 250 млн. крб. Отримані кошти пропонувалося розподілити наступним чином: асигнувати Миколаївській губернії – 13, Одеській – 7, Запорізькій – 10, Донецькій – 15, Катеринославській – 12, Київській – 6, Кременчуцькій – 5, Полтавській 4, , Волинській – 2Харківській – 12, Чернігівській – 2, Подільській – 2 та 10– ЦК КП(б)У.
ЦДАГО України, ф. 1, оп. 6, спр. 29, арк. 61.

Донецька губернія. Внаслідок скорочення промисловості зареєстровано 13,5 тис. безробітних. Через 2-3-х місячну заборгованість по заробітній платі та неможливість господарськими органами оплатити скороченим робітникам проїзні квитки для повернення додому, звільнені потрапляли до категорії голодуючих.
ЦДАГО України, ф. 1, оп. 20, спр. 1088, арк. 10.

Харків. РНК УСРР прийняла постанову “Про реєстрацію підприємств”. З метою контролю за умовами праці та правилами прийому й звільнення найманих працівників запроваджувалася реєстрація кооперативних, громадських орендованих і приватних підприємств у відділах праці.
ЗУ УСРР, 1922, Ч. 5, Ст. 76.

Харків. РНК УСРР прийняла постанову “Про право накладати адміністративні покарання” на порушників законів про працю. Відділам праці надавалося право накладати штрафи на керівників підприємств у розмірі до 100 крб. золотом або заарештовувати їх на строк до двох тижнів за кожен окремий випадок порушень трудового законодавства.
ЗУ УСРР, 1922, Ч. 5, Ст. 77.

Харків. РНК УСРР прийняла постанову “Про порядок розв’язання конфліктів між робітниками і працедавцями у кооперативних, громадських і приватних підприємствах та господарствах”. Право вирішення трудових конфліктів на ґрунті порушення трудового законодавства, колективних та індивідуальних трудових угод, обов’язку реєстрації приватних та колективних підприємств, а також колективних угод покладалося на уповноваженого Наркомпраці та його місцеві органи. Для вирішення цих завдань при уповноваженому Наркомпраці та його губернських і повітових відділах організовувалися відділи та конфліктні комісії у складі голови конфліктно-норміровочного відділу, представника профради і представника органу юстиції. Первісною інстанцією для розгляду трудових конфліктів визначалися конфліктно-норміровочні комісії на підприємствах і в закладах; наступною – місцева профспілка, й подальшою – відділ Наркомпраці (повітовий або губернський). На засідання комісій мали запрошуватися зацікавлені сторони й особи. Оскарження рішень комісій передбачалося у вищих органах праці.
ЗУ УСРР, 1922, Ч. 5, Ст. 78.

Біла Церква Київської губернії. Здана в експлуатацію електростанція. Центр міста й робітничі райони отримали електричне освітлення.
Пролетарская правда, Киев, 1923, 2 февраля.

На території округів колишньої Подільської губернії почастішали випадки антисемітських дій селян і утиску прав єврейського населення з боку представників місцевої влади. В містечку Миколаївці Проскурівського округу порушення прав єврейського населення набули систематичного характеру. В Могилівському окрузі спостерігалися неодноразові випадки крадіжки місцевими селянами врожаю з ланів єврейських колгоспів. У Вахновському районі Вінницького округу на будівництві Турбовського каолінового заводу будівельники євреї, надіслані профспілкою, були вигнані з роботи сезонними робітниками з с. Боровське Бабчинецького району Могилівського округу. У відповідь на антисемітизм спостерігалося посилення сіоністського руху.
ЦДАГО України, ф. 1, оп. 20, спр. 2117, арк. 38.

Правління тресту “Південсталь” асигнувало 500 тис. крб. на будівництво 500 житлових будинків на руднику “Юний комунар” (Донбас).
Правда, Москва, 1925, 23 июля.

Харків. Політбюро ЦК КП(б)У ухвалило рішення про зняття М. Гуревича і Баранова з роботи в Наркомздоров’я. На посаду тимчасово виконуючого обов’язки наркома затверджено Єфімова, а членом колегії наркомату Дейча, відмінивши його поїздку за кордон.
ЦДАГО України, ф. 1, оп. 6, спр. 58, арк. 6 зв.

Харків, м. ВРНГ УСРР видала обіжник № 90 про допуск представників Українського державного туберкульозного інстутуту до трестів і підприємств для ознайомлення з інформацією, необхідною для ведення науково-дослідної роботи стосовно поширення туберкульозу.
Збірник наказів та обіжників Вищої ради народного господарства УСРР. – 1928. — № 5. — С.20-2 1.

Горлівка, м. Артемівської окр. До Кисловодська на відпочинок виїхали 480 гірників шахти “Марія”, іще 300 шахтарів попрямували до Красногорського будинку відпочинку.
Вісті ВУЦВК. – 1929. — 17 березня.

УСРР. Протягом року дефіцит інженерно-технічних кадрів будь-якої кваліфікації в Україні становив майже 9 тис. осіб; некомплект педагогів на 1928/1929 навчальний рік складав 2400 осіб.
Рубльов О. Західноукраїнська інтелігенція у загальнонаціональних політичних та культурних процесах (1914-1939). – К., 2004. —С.111-112.

Лозівський район Харківської області. Сільради підтримали постанову уряду про одноразовий збір на культурне будівництво. В Катеринському, Новоіванівському та Артемівському колгоспах організовано спеціальні бригади, які розпочали збір грошей. Уже зібрано понад тисячу карбованців
«Вісті» ВУЦВК. – Харків, 1932. – 2 лютого.

Одеська Військова Округа. Арештовано «за антирадянські висловлювання» молодшого командира, уроженеця с. Лелев Чорнобильського району Київської обл. І. Кучера. У нього в тумбочці знайшли щоденник в якому військовослужбовець критикував «клятий Радянський Союз», в якому навіть в Туркменії, «де прибуток не перекриває і половини витрат, живуть краще ніжунасна Україні»іт.ін. «Всіцінаркоми, полковники, комбриги і увесь їхній пошт, — писав також Кучер у щоденнику, — як на диво відкормлені як кабани.» Як ствержувалося у донесенні, на слідстві Кучер показав, щоантирадянськи погляди склалисяунього у 1932 році «під впливом учасників антирадянської організації, що складалася з куркулів і заможних селян». Цими поглядами він ділівся у своїх листах із приятелем.
Російський державний військовий архів. Ф.9. — Оп. 39. — Спр. 95. — Арк.134.

Згідно вибіркових обстежень виявилося, що в Одеській області з числа 506 опитаних колгоспних родин жодна не мала електрифікованої оселі. Серед 620 сімей на Запоріжжі — родині Дніпрельстану — лише 12 мало в оселы електроосвітлення, а в Київській з 540 сімей — лише 6.
Історія українського селянства. Т.2. — К., 2006. — С.269.