Інститут історії України Національна академія наук України

Найбільш документована війна. Симпозіум документаційних та архівних проєктів

1-3.6.2023
Центр міської історії, Львів

Із початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну, низка інституційних, колективних та індивідуальних ініціатив всередині країни та за її межами відреагувала документуванням війни як способом протидії агресії через професійну та гуманітарну діяльність. Задіявши навики з низки сфер та дисциплін, приголомшливу кількість проєктів ініціювали інституції збереження спадщини, архітектурні та урбаністичні рухи, правничі та соціологічні групи, урядові та муніципальні структури, академічні центри, медіакомпанії, мистецькі ініціативи тощо.

Ці проєкти відображають широкий спектр потреб, мотивацій та методологій документування кризових подій: збереження загроженої культурної спадщини, документування перебігу воєнних дій, збір доказів про воєнні злочини та звірства, відстеження руйнувань інфраструктури та будівель, фіксація множинності щоденних досвідів та побуту війни.

Організатори симпозіуму також у різний спосіб залучені в документаційні ініціативи. Наприклад, Центр міської історії започаткував кілька проєктів документування війни в Україні через збір усних свідчень, візуальних матеріалів, щоденників та снів, матеріалів з соціальних медіа та вебу. Одна з наших ініціатив - Телеграм-архів – створена у тісній співпраці з Центром урядування та культури Університету Ст.Галлена. Інститут наук про людину започаткував програму Документування України на підтримку низки документаційних ініціатив в Україні та за її межами.

Подібних ініціатив є значно більше в Україні та за її межами. Масштабність цих зусиль самим фактом існування сформували фахове поле документування війни в умовах її проживання. З огляду на їхню множинність та розпорошення, виникає потреба в спільних майданчиках, що сприятимуть можливості для знайомства, спілкування та обміну досвідом.

За понад рік повномасштабної війни та її документування, порядок денний для подібних проєктів зміщується з потреби негайного реагування до необхідності формування довготривалої та сталої інфраструктури збору та збереження матеріалів, а також пізніший доступ та використання. Що ми робитимемо далі з матеріалами найбільш документованої війни?

Для розмови довкола цього запитання ми запрошуємо індивідуальні та колективні проєкти незалежно від дисципліни та методології. Це також буде нагодою дізнатися про досвіди колег, обговорити теоретичні та методологічні проблеми, з якими стикаємось. У цій розмові ми хочемо актуалізувати тему довготривалої сталості цифрових архівів, а також етичні, юридичні й технологічні виклики при збереженні персональних даних та матеріалів чутливого змісту.

Подія має на меті запропонувати простір для рефлексії про те, як приголомшливі масштаби документаційних ініціатив вливають на наше сприйняття перебігу війни, а також як це вплине на дослідження та загалом наше суспільство після її завершення.

Програма симпозіуму буде організована довкола тем, що відображають різноманітні цілі документування війни, та торкатимуться питань і викликів, актуальних для відповідних дисциплін (попередньо):

• Справедливість (документування порушень прав людини, воєнних злочинів та звірств)
• Пам’ять (архівні ініціативи, музейні проєкти, комеморація)
• Рефлексії (его-документи, воєнні щоденники, мистецькі та літературні рефлексії)
• Відбудова (фіксація руйнувань, оцінка масштабів знищень)
• Академічні дослідження (збір дослідницьких даних)
• Гуманітарна та волонтерська допомога (збір та опрацювання інформації про людей в потребі)
• Висвітлення (інформування та публічне обговорення перебігу війни, інформування громадськості)
• Воєнні дії (документування перебігу та результатів бойових дій, замінованих та небезпечних територій)

• технічна інфраструктура (обладнання та програмне забезпечення)
• шляхи фінансування (пошук грантових можливостей та потенційних донорів)
• юридичні аспекти (правові норми збору, збереження та використання матеріалів)
• психологічні консультації (поради щодо психологічного та емоційного стану тих, хто документує та тих, про кого документують).