Інститут історії України Національна академія наук України

За рішенням ЦК РКП(б) та РНК РСФРР створено Реввійськраду Окремої групи військ Курського напрямку (майбутнього Українського фронту) у складі В.Антонова-Овсієнка, В.Затонського та Й.Сталіна. Реввійськрада розробила план дій. ЦК РКП(б) направив на допомогу більшовикам України кілька груп партійних і радянських та військових працівників.
Історія Української РСР. – Т.V. – К., 1977. – С.325.

Опублікована видана П.Скоропадським 19(6) листопада “Грамота до хліборобів України”. Він закликав їх “під проводом обраних союзами хліборобів досвідчених і вірних батьківщині” і йому особисто офіцерів до боротьби “з ворогами ладу і заспокоєння села”, тобто придушення повстання.
Нова рада. – 1918. - 20 листопада; Державний вістник. - 1918. – 22 листопада.

Відбулося засідання комісії по виробленню проекта положення про вибори в Український державний сейм. Голова комісії професор М.Василенко, члени: професор Б.Кістяківський, приват-доцент Є.Кулішер та Н.Тоцький. Дебати розгорнулися навколо питання про межі осідлості, бо остання зумовлювала лише пасивне виборче право. Професор М.Василенко особливо наголошував на необхідності для українського громадянства отримання як пасивного, так і активного виборчого права. Професору Б.Кістяківському доручили розробку розділу про порядок складання виборчих списків і розгляд скарг з цього питання.
ЦДАВО України. – Ф.121 6. – Оп.1. – Спр. 10. – Арк. 1 (із зв.).

В Конотопі залізничники разом з охороною під керівництвом начальника останньої полковника Палія розпочали повстання, захопивши зі складу 5 тис. гвинтівок і п’ять кулеметів. Розпочавшись на вокзалі, повстання перекинулося на місто, яке опинилося під владою сірожупанників. Штаб 95-ї німецької дивізії відмовився придушити виступ і, оголосивши нейтралітет, офіційно заявив, “що переворот гетьманського ладу вже відбувся”.
ЦДАВО України. – Ф.121 6. – Оп.1. – Спр. 79. – Арк. 246 (із зв.). – 247.

Цього дня С.Петлюра перебував у Феофанії і його штаб планував здійснити прорив звідси і через Пущу-Водицю.
ЦДАВО України. – Ф.121 6. – Оп.1. – Спр. 71. – Арк. 197 (із зв.).

Київ. У приміщенні Українського наукового товариства відбулося перше засідання академіків для проведення виборів президента та неодмінного секретаря УАН. Президентом обрано проф. В. Вернадського, неодмінним секретарем – проф. А.Кримського.
Верстюк В.Ф., Дзюба О.М., Репринцев В.Ф. Україна від найдавніших часів до сьогодення: ХХронологічний довідник. — К., 1995. — С.286.

Київ. Наказом гетьмана Павла Скоропадського академіків: М.Туган-Барановського було затверджено на посаді голови відділу соціальних наук, М. Кащенка – на посаді голови відділу фізико-математичних наук та А. Кримського – неодмінним секретарем Української Академії Наук, згідно з обранням 27 листопада 1918 р.
Державний вістник. – 1918. – 6 грудня.

Декретом Тимчасового робітничо-селянського уряду України проголошено заснування Революційної військової ради радянської армії України у складі: командуючий В.Антонов (Овсієнко), члени – В.Затонський, Артем (Ф.Сергеєв).
Гражданская война на Украине 1918-1920 гг. – Сборник документов и материалов. – В трех томах, четырех книгах. – Т.1, кн.1. – К., 1967. – С.470.

Київ. Наказом гетьмана Павла Скоропадського академік В.Вернадський затверджений президентом Української Академії Наук у Києві, згідно з обранням 27 листопада 1918 р.
Державний вістник. – 1918. – 8 грудня.

Спільне засідання УАН обрало на посади голови-президента академіка М. Василенка, на товариша президента – В. Липського, на неодмінного секретаря – А. Кримського та на заступника товариша президента – С. Єфремова.
Історія Академії наук України. 1918-1923. – К., 1993. – С. 476.

Помер П. Мойсеєнко – засновник „Північно-руської робітничої спілки”, один із більшовицьких керівників революції 1905 р. у Донбасі.
Вісті ВУЦВК, Харків, 1923, 1 грудня.

Харків. Раднарком УСРР призначив М. Левицького головою Всеукраїнського правління державного страхування (Укрдержстраху) та членом колегії Наркомфіну, звільнив його від обов’язків заступника уповноваженого Наркомату закордонних справ СРСР при уряді УСРР.
Вісті ВУЦВК, Харків, 1924, 30 листопада

Боярка, м. тепер Київської обл. Народилася Зельдич Ася Давидівна – український художник скла, засл. худ. УРСР (1985). Навчалася у Київському художньому інституті (1948-50), 1951 закінчила Львівський інститут прикладного та декоративного мистецтва; працює й в галузі монумент. (малі архітектурні форми) мистецтва; автор творів: комплекти ваз і блюд „Повінь” (1961), „Весна” (1962), ансамбль „Весілля” (1969); декоративні паркові вази „Подруги”. „Олені” (1968), набір ваз „Карпати” (1981); автор книги „Художнє скло” (1966); виїхала до США.
Мистецтво України: Біографічний довідник / Упорядник: А.В. Кудрицький, М.Г. Лабінський; За ред. А.В. Кудрицького. – К., 1997. — С.261.

Москва, м. Керівні органи ВКП(б): Політбюро ЦК ВКП(б) – М.І. Бухарин, К.Є. Ворошилов, М.І. Калінін, В.В.Куйбишев, В.М. Молотов, О.І. Риков, Я.Е. Рудзутак, Й.В. Сталін, М.П. Томський; Кандидати у члени політбюро ЦК ВКП(б) – А.А. Андрєєв, Л.М. Каганович, С.М. Кіров, С.В. Косіор, А.І. Мікоян, Г.І. Петровський, М.О. Угланов, В.Я. Чубар; Оргбюро ЦК ВКП(б): О.В. Артюхіна, К.Я. Батман, А.С. Бубнов, О.І. Догадов, Л.М. Каганович, М.О. Кубяк, І.М. Москві, В.М. Молотов, Л.М. Рухимович, О.П. Смирнов, Й.В. Сталін, Д.Є. Сулимов, М.О. Угланов. С.В. Косіора у зв’язку з переходом до України виведено із секретаріату і оргбюро липневим пленумом ЦК, а на його місце обрано Л.М. Кагановича; А.А. Андрєєва виведено зі складу оргбюро в зв’язку з переходом на Північний Кавказ, а на його місце квітневий пленум ЦК обрав К.Я. Баумана.
Кульчицький С.В. Керівні органи Центрального комітету КПРС. Персональний склад на кінець кожного року. – К.: Інститут історії, 1990. — С.26.

На екрани кінотеатрів вийшов фільм О.Довженка “Звенигора” (ВУФКУ, сценаристи М.Йогансен, Юртик; оператор Б.Тевельов; у головних ролях: М.Надемський, С.Свашенко, А.Подорожний, П.Скляр-Отава, А.Симонов, І.Селюк.
Верстюк В.Ф. Дзюба О.М., Репринцев В.Ф. Україна від найдавніших часів до сьогодення. Хронологічний довідник. – К., 1995. — С.375.

Пішов з життя Бахтін Костянтин Миколайович (народився 1873) – український живописець-пейзажист. 1900 закінчив Київське художнє училище; автор творів: „Вечоріє”, „Стара садиба”, (обидва – 1910) „Вечір восени” (1911), „Соняшний день” (1914), „Перша зелень”, „Пізня осінь” (обидва – 1916), „Бузок” (1923), „Останні квіти” (1927), „Весна”, Річка” (обидва – 1928); учасник виставки картин київських художників (1912).
Мистецтво України: Біографічний довідник / Упорядники: А.В. Кудрицький, М.Г. Лабінський; За ред. А.В. Кудрицького. – К., 1997. — С.47.

Пішов з життя В. Хавкін – уродженець Одеси, видатний бактеріолог, епідеміолог, винахідник вакцин проти холери і чуми, асистент лабораторії технічної мікробіології в Пастерівському інституті в Парижі, державний бактеріолог уряду Індії, директор протичумної лабораторії, народоволець, учасник сіоністського руху за створення єврейської держави. Золоті імена України.
Народжені Україною. Меморіальний альманах у двох томах. – Т.2. — К., 2002. — С.690.

Знаменка, м. тепер Алтайського краю, Росія. Народився Завгородній Анатолій Петрович – український живописець, заслужений художник УРСР (1977). До числа найбільш відомих творів майстра належать: „Перед ловом” (1961), серії – „Миколаїв – корабельний край” (1966-1970), „Біля рідних берегів” (1974-1977), „Азовсталь” (1976), „Королівський замок” (1981-83), „Гранд-канал” (1984-86), „Зустріч в океані” (1988), „Витівки Воланда” (1989). „Нехороша квартира” (1990, дві останні за мотивами роману М.Булгакова „Майстер і Маргарита”), „По Венеції” (1990).
Мистецтво України: Біографічний довідниК. – К., 1997. —С.248.

Пішла з життя Жарка (справжнє прізвище Жарченко, нар. 1857) Надія Василівна – український театральний діяч, сестра Я.В. Жаркого; творчу діяльність почала 1880 у Полтавському аматорському театрі; працювала в трупах Г.Ашкаренка (1881), М.Кропивницького (1882-89), з 1883 – у трупі М.Старицького; серед найбільш відомих ролей акторки: Галя („Назар Стодоля” Т.Шевченка), Наталка, Терпилика („Наталка-Полтавка” І.Котляревського), Маруся („Дай серцю волю – заведе в неволю” М.Кропивницького) та ін.
Мистецтво України: Біографічний довідник / Упорядники: А.В.Кудрицький, М.Г.Лабінський; За ред. А.В.Кудрицького. – К., 1997. — С.238.

Пішов з життя Бальдвін-Рамульт Людвік (народився 1858) – український архітектор; закінчив архітектурне відділення Львівського політехнічного інституту; автор проектів ряду будівель Львова – головного поштампу (1890), тютюнової фабрики (1925), серії житлових будинків.
Мистецтво України: Біографічний довідник /Упорядники: А.В.Кудрицький, М.Г.Лабінський; За ред. А.В.Кудрицького. – К., 1997. — С.39.