Інститут історії України Національна академія наук України

Головний штаб радянських військ прибув на ст. Микитівку, а до Луганська переїхав Раднарком Донецько-Криворізької республіки і обласний комітет РКП(б).
Антонов-Овсеенко В.А. Записки о гражданской войне. – Т.2. – М.-Л., 192 8. – С.193.

Збори обговорили питання про скликання Української установчої ради, про результати виборів до якої доповів голова виборчої комісії М.Мороз. Проте комісія отримала більш-менш певні дані тільки по Київській, Полтавській та Чернігівській губерніях. Порушувалося питання і про важкий стан українців-переселенців у російських губерніях, які зазнавали всіляких переслідувань.
Українська Центральна Рада. – Документи і матеріали. – В двох томах. – Т.2. – 10 грудня 1917 р. – 29 квітня 1918 р. – К., 1997. – С.257-261.

Київ. Постановою Директорії УНР урядовці усіх відомств, призначені за часів П.Скоропадського, негайно звільнялися зі своїх посад. Нове призначення вони могли отримати лише за особливих умов: подання начальника та рекомендації громадських організацій.
ЦДАВО України. Ф. 1078. — Оп. 4. — Спр. 1. — Арк. 39 зв.

Харків. Оприлюднення низки декретів Тимчасового робітничо–селянського уряду України, якими встановлювалася радянська форма влади в Україні: про організацію влади на місцях, утворення Військової ради Української радянської армії, про організацію Всеукраїнської Надзвичайної комісії та ін. Публікація декрету про присвоєння республіці назви Українська Радянська Соціалістична Республіка (УСРР).
Известия Временного рабоче–крестьянского правительства Украины. — 1919. — 14 января.

Київ. Спільне засідання виконкому Всеукраїнської ради селянських депутатів з представниками губернських рад засудило політику Директорії і висунуло вимогу негайно ухвалити постанову про передачу влади виконкомам Всеросійських рад робітничих і селянських депутатів.
Христюк П. Замітки і матеріали до історії української революції. 1917 —1920. — Т. ІV —Нью-Йорк, 1969. — С. 47.

Кам'янець-Подільський. За допомогою міністерства внутрішніх справ УНР створено Центральний український повстанський комітет (Цупком) — проурядову структуру для координації діяльності повстанських загонів на території України. Створення Цупкому стало можливим після встановлення контролю над Головним повстанським штабом, очолюваним Ю.Мазуренком; переходу на бік Директорії частини колишніх військ Н.Григор'єва (на чолі з Ю.Тютюнником) та Зеленого. Керівництво Цупкомом здійснювали Н.Петренко (УПСР), П.Феденко (УСДРП) та О.Щадилов (Селоспілка).
Мазепа І. Україна в огні й бурі революції . — С. 245.

Червона армія зайняла Мелітополь, 15 березня був зайнятий Бердянськ.
Радянське будівництво на Україні в роки громадянської війни (1918–1919). — С. 706.

Початок контрнаступальної операції армії УНР на Київському напрямі (Житомир–Коростень– Мозир).
Антонов–Овсеенко В.А. Записки о гражданской войне. — Т. 3. — С.280–283.

Район Бердичіва. Три спроби штурму міста Окремою групою Січових стрільців (біля 8 тис. вояків), що завершилися невдачею.
Безручко М. Січові стрільці в боротьбі за державність // За державність: Матеріали до історії війська Українського. — Каліш, 1932. — № 3. — С. 5

Станіславів. Третя сесія Української національної ради ЗОУНР.
Довідник з історії України. — С. 929.

Катеринослав. Запеклі бої між Червоною та білою Добровольчою армією за місто, яке 30 червня було остаточно захоплено білими.
Гражданская война в СССР. — Т. 2. — С. 144.

Одеса, Севастополь. Виступи матросів французької ескадри.
Історія Української РСР. — Т. 5. — С. 370–371.

Київ. Розкол УСДРП (незалежних). Більша частина партії проголосила повстання проти радянської влади. Менша частина, декларуючи необхідність єдиного фронту революції і спільної боротьби проти контрреволюції, залишилася на легальному становищі, співпрацювала з КП(б)У, хоч і розходилася з більшовиками у національному питанні.
Боротьба. — 1919. — 3 травня.

Париж. Рішеннями мирної конференції етнічні землі Закарпаття з населенням 450 тис. осіб були поділені на три частини: Підкарпатську Русь (325 тис.) окупували чеські війська, Пряшівщину (100 тис.) — словаки, Мармороський Сигіт (25 тис.) — румуни. Ці рішення були узаконені постфактум Сен-Жерменським від 10 вересня 1919 р. і Тріанонським від 4 червня 1920 р. мирними договорами.
Довідник з історії України. — С. 255, 289, 577, 738, 878; Верига В. Визвольні змагання в Україні. — Том 1. — С. 508-510.

Київ. Пленум ЦК КП(б)У розглянув питання про політичне становище, ухвалив резолюцію “Куркульська контрреволюція і завдання партії”, у якій повстансько–селянський рух кваліфікувався як куркульська контрреволюція. Висувалося завдання її “нещадного придушення”, зміцнення союзу пролетаріату та біднішого селянства шляхом утворення комбідів.
Комуністична партія України в резолюціях і рішеннях. — Т. 1. — С. 54.

Рівне. Постанова Директорії УНР про відставку уряду С.Остапенка. Телеграфне розпорядження головного отамана С.Петлюри прем’єр–міністру Б.Мартосу про негайне формування нового уряду. Рада народних міністрів була сформована у такому складі: Б.Мартос (голова), А.Лівицький, М.Ковалевський, І.Мазепа, Г.Сиротенко. Пізніше склад уряду поповнили В.Темницький, О.Безпалко, Л.Шрамченко, А.Крушельницький, М.Шадлун, І.Лизанівський, І.Паливода.
ЦДАВО України. Ф. 1065. — Оп.1. — Спр. 38. — Арк. 5.

Рівне. Затвердження Директорією закону про організацію державного контролю в УНР.
Вістник державних законів УНР. — Вип. 20. — 1919. — 28 червня.

Утворення Одеського військового округу.
Гражданская война в СССР. В двух томах. — Т. 2. — М., 1986. — С. 113.

Рівне. Заснування слідчої комісії для проведення слідства у справі погрому 15–16 лютого в Проскурові та 17 лютого у м. Фельштин Проскурівського повіту. Рішення Директорії про асигнування 2 млн. гривень на допомогу мешканцям цих міст, постраждалим від погрому.
Вістник державних законів УНР. — Вип. 19. — 1919. — 16 червня; вип. 34. — 1919. — 31 серпня.

Київ. Куренівське повстання — спроба захоплення міста селянськими повстанськими загонами на чолі з отаманом І.Струком. Загальна кількість повстанців становила за радянськими джерелами 3 тис. Було придушене частинами Червоної армії.
Захарченко П., Земзюліна Н., Нестеров О. У поході за волею (Селянсько-повстанський рух на Правобережній Україні у 1919 році). — Київ, 2000. — С.92-97.