Інститут історії України Національна академія наук України

Вміщено наказ військового міністра О.Жуковського всім губернським і повітовим комендантам, військовим начальникам у зв’язку з діяльністю польських частин, несумісною з законами УНР. Вони не мали права втручатись у внутрішні справи Республіки, їм заборонялись самочинні реквізиції хліба, фуражу, та інших продуктів, що можна було робити тільки з дозволу українського уряду. Ні в якому разі їм не дозволялось розподіляти вилучену у населення зброю. Місцевим властям доручалось прискіпливо стежити за виконанням цього наказу.
Народня воля. –1918. – 7 квітня (25 березня).

Видано наказ № 117 тимчасово виконуючого обов’язки командуючого Червоної армії Донецького басейну П.Баранова про рішення Надзвичайного штабу Республіки Донецького басейну обороняти Донбас за будь-яку ціну. За наказом Верховного головнокомандуючого В.О.Антонова-Овсієнка створювалися оборонні позиції у декілька ліній, формувалися загони для відправки на фронт. Були чітко визначені райони оборони і загони, що мали їх утримувати.
Гражданская война на Украине 1918-192 0. – Сборник документів і матеріалів. – В трех томах, четырех книгах. – Т.1, кн. 1. – К., 1967. – С.110-112.

Київ. Постановою Директорії УНР урядовці усіх відомств, призначені за часів П.Скоропадського, негайно звільнялися зі своїх посад. Нове призначення вони могли отримати лише за особливих умов: подання начальника та рекомендації громадських організацій.
ЦДАВО України. Ф. 1078. — Оп. 4. — Спр. 1. — Арк. 39 зв.

Харків. Оприлюднення низки декретів Тимчасового робітничо–селянського уряду України, якими встановлювалася радянська форма влади в Україні: про організацію влади на місцях, утворення Військової ради Української радянської армії, про організацію Всеукраїнської Надзвичайної комісії та ін. Публікація декрету про присвоєння республіці назви Українська Радянська Соціалістична Республіка (УСРР).
Известия Временного рабоче–крестьянского правительства Украины. — 1919. — 14 января.

Київ. Спільне засідання виконкому Всеукраїнської ради селянських депутатів з представниками губернських рад засудило політику Директорії і висунуло вимогу негайно ухвалити постанову про передачу влади виконкомам Всеросійських рад робітничих і селянських депутатів.
Христюк П. Замітки і матеріали до історії української революції. 1917 —1920. — Т. ІV —Нью-Йорк, 1969. — С. 47.

Кам'янець-Подільський. За допомогою міністерства внутрішніх справ УНР створено Центральний український повстанський комітет (Цупком) — проурядову структуру для координації діяльності повстанських загонів на території України. Створення Цупкому стало можливим після встановлення контролю над Головним повстанським штабом, очолюваним Ю.Мазуренком; переходу на бік Директорії частини колишніх військ Н.Григор'єва (на чолі з Ю.Тютюнником) та Зеленого. Керівництво Цупкомом здійснювали Н.Петренко (УПСР), П.Феденко (УСДРП) та О.Щадилов (Селоспілка).
Мазепа І. Україна в огні й бурі революції . — С. 245.

Червона армія зайняла Мелітополь, 15 березня був зайнятий Бердянськ.
Радянське будівництво на Україні в роки громадянської війни (1918–1919). — С. 706.

Початок контрнаступальної операції армії УНР на Київському напрямі (Житомир–Коростень– Мозир).
Антонов–Овсеенко В.А. Записки о гражданской войне. — Т. 3. — С.280–283.

Район Бердичіва. Три спроби штурму міста Окремою групою Січових стрільців (біля 8 тис. вояків), що завершилися невдачею.
Безручко М. Січові стрільці в боротьбі за державність // За державність: Матеріали до історії війська Українського. — Каліш, 1932. — № 3. — С. 5

Станіславів. Третя сесія Української національної ради ЗОУНР.
Довідник з історії України. — С. 929.

Катеринослав. Запеклі бої між Червоною та білою Добровольчою армією за місто, яке 30 червня було остаточно захоплено білими.
Гражданская война в СССР. — Т. 2. — С. 144.

Одеса, Севастополь. Виступи матросів французької ескадри.
Історія Української РСР. — Т. 5. — С. 370–371.

Київ. Розкол УСДРП (незалежних). Більша частина партії проголосила повстання проти радянської влади. Менша частина, декларуючи необхідність єдиного фронту революції і спільної боротьби проти контрреволюції, залишилася на легальному становищі, співпрацювала з КП(б)У, хоч і розходилася з більшовиками у національному питанні.
Боротьба. — 1919. — 3 травня.

Париж. Рішеннями мирної конференції етнічні землі Закарпаття з населенням 450 тис. осіб були поділені на три частини: Підкарпатську Русь (325 тис.) окупували чеські війська, Пряшівщину (100 тис.) — словаки, Мармороський Сигіт (25 тис.) — румуни. Ці рішення були узаконені постфактум Сен-Жерменським від 10 вересня 1919 р. і Тріанонським від 4 червня 1920 р. мирними договорами.
Довідник з історії України. — С. 255, 289, 577, 738, 878; Верига В. Визвольні змагання в Україні. — Том 1. — С. 508-510.

Єлісаветград. З’їзд представників анархістської конфедерації “Набат”, яка складалася з двох десятків анархістських організацій.
Верстюк В. Махновщина. — С. 125–126.

Київ. Пленум ЦК КП(б)У розглянув питання про політичне становище, ухвалив резолюцію “Куркульська контрреволюція і завдання партії”, у якій повстансько–селянський рух кваліфікувався як куркульська контрреволюція. Висувалося завдання її “нещадного придушення”, зміцнення союзу пролетаріату та біднішого селянства шляхом утворення комбідів.
Комуністична партія України в резолюціях і рішеннях. — Т. 1. — С. 54.

Рішенням Херсонського губернського виконавчого комітету із Херсонської губернії була виділена Одеська губернія, до складу якої увійшли Ананьївський, Вознесенський, Одеський і Тираспольський повіти.
Радянське будівництво на Україні в роки громадянської війни (1918–1919). — С. 705.

Київ. Урочисте засідання ВУЦВК та виконкому Київської ради на честь делегації ІІІ Комуністичного Інтернаціоналу, яка перебувала у Києві.
Боротьба. — 1919. — 9 квітня.

Київ. Перша сесія революційного трибуналу УСРР під головуванням наркома юстиції О.Хмельницького. Було розглянуто справу ряду осіб (тюремні надзирателі та ін.), які у 1918 р. за гетьманату мали причетність до виконання смертного вироку вбивці генерала Ейхгорна лівому есеру Б.Донському. Шестеро звинувачених були засуджені до смертної кари, решта — до ув’язнення.
Боротьба. — 1919. — 9 квітня.

Крим. Реорганізація Російської армії генерала П. Врангеля. Реформовані частини і з’єднання було зведено в чотири корпуса: 1-й Добровольчий (генерал Кутепов), 2-й Кримський (генерал Слащов), Донський козачий (генерал Сидорин) та Кубанський козачий (генерал Писарев).
Липатов Н. 1920 год на Черном море. Военно-морские силы в разгроме Врангеля. – М., 1958. – С. 48.