Інститут історії України Національна академія наук України

В 15 милях від Ланжеронівського узбережжя в Одеській затоці підірвався на міні, встановленій російськими мінними загороджувачами “Дунаєм” і “Бештау”, та затонув на мілководді турецький крейсер “Меджидіє”, пізніше піднятий, відремонтований і уведений до складу російського Чорноморського флоту. Команда затонулого крейсера була евакуйована на інші турецькі кораблі, що швидко залишили води Одеської затоки.
Одесские новости. – 1915. – 24 марта. – С. 2.

Вийшовши із Севастополя, кораблі Чорноморського флоту зустріли неподалік від Кримського узбережжя німецькі крейсери “Гебен” та “Бреслау”. Між кількома російськими міноносцями та останнім зав’язалась інтенсивна артилерійська перестрілка зі значної відстані, після чого німецькі крейсери, використовуючи перевагу в швидкості, відійшли, але були знайдені серед ночі й знову обстріляні міноносцями в 100 милях від Босфору.
Одесские новости. – 1915. – 24 марта. – С. 3.

На засіданні Ради народних міністрів розглядали питання про умови зовнішнього займу в Німеччині. Ухвалено не погоджуватись на ті, які являються втручанням у внутрішні справи України. Схвалили проект статуту Державного хлібного бюро, передаючи його на затвердження УЦР. РНМ ухвалила надати право представникам Державної комісії скласти остаточні умови угоди з Німеччиною в справі обміну товарів, зазначивши, що Україна може зобов’язатись поставити максимум до 60 млн. пудів зернових і бобових продуктів і муки. Запропонувати німцям негайно припинити самовільний вивіз збіжжя і надалі не втручатись у продовольчу справу, почати постачання сільськогосподарських машин та мануфактури. РНМ розглянула також питання про відпускні ціни на хлібні продукти, про асигнування кредиту священнослужителям православної держави, про допомогу біженцям та ін.
Українська Центральна Рада. – Документи і матеріали. – В. двох томах. – Т.2. – 10 грудня 1917 р. – 29 квітня 1918 р. – К., 1997. – С.243-244.

Німецькі війська, що вели наступ на Чернігівщині, зайняли м.Путивль.
Народня воля. – 1918. – 11 квітня (29 березня).

Надруковано виданий у Вінниці австрійським комендантом у зв’язку з заворушеннями серед населення наказ про заборону мати без дозволу зброю, влаштовувати масові збрання. Запроваджувався комендантський час з 9-ї години вечора. За псування телеграфних і телефонних дротів винні карались смертною карою на місці. Пропонувалося доносити на тих, хто вороже ставився до австро-угорського війська. За грабунки, знищення та псування складів, майна, порушення спокою і порядку загрожувала смертна кара за законом воєнного часу.
Народня воля. – 1918. – 3 квітня (21 березня).

В Луганському районі організовано мобілізаційний штаб Червоної армії із мобілізаційних відділів Київської, Полтавської, Чернігівської губерній і військового відділу Луганська. Військові директиви він мав отримувати з Центроштабу, який керував на той час перегрупуванням загонів і перекиданням їх для зайняття оборонних позицій для захисту Донбасу.
Гражданская война на Украине. 1918-1920 рр. – Сборник документов и материалов. – В трех томах, четырех книгах. – Т.1, кн.1. – К., 1967. – С.103.

Київ. Постановою Директорії УНР урядовці усіх відомств, призначені за часів П.Скоропадського, негайно звільнялися зі своїх посад. Нове призначення вони могли отримати лише за особливих умов: подання начальника та рекомендації громадських організацій.
ЦДАВО України. Ф. 1078. — Оп. 4. — Спр. 1. — Арк. 39 зв.

Харків. Оприлюднення низки декретів Тимчасового робітничо–селянського уряду України, якими встановлювалася радянська форма влади в Україні: про організацію влади на місцях, утворення Військової ради Української радянської армії, про організацію Всеукраїнської Надзвичайної комісії та ін. Публікація декрету про присвоєння республіці назви Українська Радянська Соціалістична Республіка (УСРР).
Известия Временного рабоче–крестьянского правительства Украины. — 1919. — 14 января.

Київ. Спільне засідання виконкому Всеукраїнської ради селянських депутатів з представниками губернських рад засудило політику Директорії і висунуло вимогу негайно ухвалити постанову про передачу влади виконкомам Всеросійських рад робітничих і селянських депутатів.
Христюк П. Замітки і матеріали до історії української революції. 1917 —1920. — Т. ІV —Нью-Йорк, 1969. — С. 47.

Кам'янець-Подільський. За допомогою міністерства внутрішніх справ УНР створено Центральний український повстанський комітет (Цупком) — проурядову структуру для координації діяльності повстанських загонів на території України. Створення Цупкому стало можливим після встановлення контролю над Головним повстанським штабом, очолюваним Ю.Мазуренком; переходу на бік Директорії частини колишніх військ Н.Григор'єва (на чолі з Ю.Тютюнником) та Зеленого. Керівництво Цупкомом здійснювали Н.Петренко (УПСР), П.Феденко (УСДРП) та О.Щадилов (Селоспілка).
Мазепа І. Україна в огні й бурі революції . — С. 245.

Червона армія зайняла Мелітополь, 15 березня був зайнятий Бердянськ.
Радянське будівництво на Україні в роки громадянської війни (1918–1919). — С. 706.

Початок контрнаступальної операції армії УНР на Київському напрямі (Житомир–Коростень– Мозир).
Антонов–Овсеенко В.А. Записки о гражданской войне. — Т. 3. — С.280–283.

Район Бердичіва. Три спроби штурму міста Окремою групою Січових стрільців (біля 8 тис. вояків), що завершилися невдачею.
Безручко М. Січові стрільці в боротьбі за державність // За державність: Матеріали до історії війська Українського. — Каліш, 1932. — № 3. — С. 5

Станіславів. Третя сесія Української національної ради ЗОУНР.
Довідник з історії України. — С. 929.

Катеринослав. Запеклі бої між Червоною та білою Добровольчою армією за місто, яке 30 червня було остаточно захоплено білими.
Гражданская война в СССР. — Т. 2. — С. 144.

Миргород, Полтавська губ. Виступ червоноармійців проти радянської влади, у якому взяли участь запасний батальйон, караульна сотня та міліція. Повстанці розгромили ЧК, провели арешти та обшуки у комуністів. Ад’ютант батальйону Дубчак оголосив себе командиром повстанців Лівобережної України. Повстання тривало три дні й було придушене Червоною армією.
Известия ВУЦИК. — 1919. — 18 апреля.

Одеса, Севастополь. Виступи матросів французької ескадри.
Історія Української РСР. — Т. 5. — С. 370–371.

Київ. Розкол УСДРП (незалежних). Більша частина партії проголосила повстання проти радянської влади. Менша частина, декларуючи необхідність єдиного фронту революції і спільної боротьби проти контрреволюції, залишилася на легальному становищі, співпрацювала з КП(б)У, хоч і розходилася з більшовиками у національному питанні.
Боротьба. — 1919. — 3 травня.

Париж. Рішеннями мирної конференції етнічні землі Закарпаття з населенням 450 тис. осіб були поділені на три частини: Підкарпатську Русь (325 тис.) окупували чеські війська, Пряшівщину (100 тис.) — словаки, Мармороський Сигіт (25 тис.) — румуни. Ці рішення були узаконені постфактум Сен-Жерменським від 10 вересня 1919 р. і Тріанонським від 4 червня 1920 р. мирними договорами.
Довідник з історії України. — С. 255, 289, 577, 738, 878; Верига В. Визвольні змагання в Україні. — Том 1. — С. 508-510.

Єлісаветград. З’їзд представників анархістської конфедерації “Набат”, яка складалася з двох десятків анархістських організацій.
Верстюк В. Махновщина. — С. 125–126.