Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

This day in modern history of Ukraine

Цей день в історії на сайті jnsm.com.ua
Український календар на сайті calendarium.com.ua
 

Select a date between 1900 and 2015

Reset

13 травня (30 квітня) 1918 (понеділок)

Міністерство внутрішніх справ видало телеграфне розпорядження про необхідність довести до відома населення, що “вся влада на Україні належить гетьману всієї України Павлу Скоропадському, який визнаний військовим командуванням – німецьким та австрійським, яке виявило готовність на випадок необхідності підтримувати цю владу своєю збройною силою і суворо карати за непідкорення цій владі у повному єднанню з українською адміністрацією”.
ЦДАВО України. – Ф.2988. – Оп.1. – Ср. 15. – Арк. 34.

14 січня 1919 (вівторок)

Київ. Постановою Директорії УНР урядовці усіх відомств, призначені за часів П.Скоропадського, негайно звільнялися зі своїх посад. Нове призначення вони могли отримати лише за особливих умов: подання начальника та рекомендації громадських організацій.
ЦДАВО України. Ф. 1078. — Оп. 4. — Спр. 1. — Арк. 39 зв.

14 січня 1919 (вівторок)

Харків. Оприлюднення низки декретів Тимчасового робітничо–селянського уряду України, якими встановлювалася радянська форма влади в Україні: про організацію влади на місцях, утворення Військової ради Української радянської армії, про організацію Всеукраїнської Надзвичайної комісії та ін. Публікація декрету про присвоєння республіці назви Українська Радянська Соціалістична Республіка (УСРР).
Известия Временного рабоче–крестьянского правительства Украины. — 1919. — 14 января.

14–15 січня 1919 (вівторок–середа)

Київ. Спільне засідання виконкому Всеукраїнської ради селянських депутатів з представниками губернських рад засудило політику Директорії і висунуло вимогу негайно ухвалити постанову про передачу влади виконкомам Всеросійських рад робітничих і селянських депутатів.
Христюк П. Замітки і матеріали до історії української революції. 1917 —1920. — Т. ІV —Нью-Йорк, 1969. — С. 47.

Початок вересня 1919

Кам'янець-Подільський. За допомогою міністерства внутрішніх справ УНР створено Центральний український повстанський комітет (Цупком) — проурядову структуру для координації діяльності повстанських загонів на території України. Створення Цупкому стало можливим після встановлення контролю над Головним повстанським штабом, очолюваним Ю.Мазуренком; переходу на бік Директорії частини колишніх військ Н.Григор'єва (на чолі з Ю.Тютюнником) та Зеленого. Керівництво Цупкомом здійснювали Н.Петренко (УПСР), П.Феденко (УСДРП) та О.Щадилов (Селоспілка).
Мазепа І. Україна в огні й бурі революції . — С. 245.

14 березня 1919 (п’ятниця)

Червона армія зайняла Мелітополь, 15 березня був зайнятий Бердянськ.
Радянське будівництво на Україні в роки громадянської війни (1918–1919). — С. 706.

15 березня 1919 (субота)

Початок контрнаступальної операції армії УНР на Київському напрямі (Житомир–Коростень– Мозир).
Антонов–Овсеенко В.А. Записки о гражданской войне. — Т. 3. — С.280–283.

28–30 червня 1919 (субота–понеділок)

Катеринослав. Запеклі бої між Червоною та білою Добровольчою армією за місто, яке 30 червня було остаточно захоплено білими.
Гражданская война в СССР. — Т. 2. — С. 144.

11–13 травня 1919

Радомишль. Повстанські загони отамана Д.Соколовського здійснили кілька нападів на місто. Вони намагалися захопити народного комісара державного контролю М.Скрипника, який брав участь у повітовому селянському з’їзді, але той був попереджений селянами.
Боротьба. — 1919. — 24 травня.

7–13 травня 1919 (середа–вівторок)

І Мелітопольський повітовий з’їзд рад (Таврійська губ.). Заслухав і обговорив доповіді по земельному, продовольчому питаннях, стан народної освіти, ухвалив рішення про продовольчу допомогу трудящим Росії.
Радянське будівництво на Україні в роки громадянської війни (1918–1919). — С. 706.

13 травня 1919 (вівторок)

Радивилів. Спільна на Рада Директорії та уряду УНР, на якій О.Андрієвський був виведений зі складу Директорії. У своєму листі від 5 травня 1919 р. до С.Петлюри він заявив, що не може вести працю в Директорії та нести відповідальність за її дії.
ЦДАВО України. Ф. 2208. — Оп. 2. — Спр. 2. — Арк. 140; Вістник державних законів УНР. — Вип. 39. — 1919. — 13 жовтня.

13 травня 1919 (вівторок)

Радивилів. Затвердження Директорією УНР закону про державний інспекторат у військових частинах та інституціях Української Народної Республіки, спрямований на зміцнення дисципліни та підвищення боєздатності армії УНР.
Вістник державних законів УНР. — Вип. 24. — 1919. — 17 липня.

13 травня 1919 (вівторок)

Початок ліквідації Червоною армією заколоту отамана Григор’єва. 13 травня було взято Єлисаветград, 14 травня — Катеринослав, 19 травня — Кременчук, 21 травня — Черкаси. 22 травня радянські війська вступили в Олександрію, “столицю” повстанців.
Історія Української РСР. — Т. 5. — С. 401.

13 травня 1919 (вівторок)

Станіславів. Уряд ЗОУНР прийняв пропозицію міжнародної комісії генерала Л.Боти. Польський уряд відкинув її.
Довідник з історії України. — С. 86.

13 травня 1919 (вівторок)

Станіславів. Рада державних секретарів ухвалила постанову про загальну мобілізацію до Галицької армії. На підставі постанови УНРади державний секретаріат військових справ 15 травня видав наказ окружним військовим командам мобілізувати до армії юнаків 1901 р. народження та переглянути списки всіх чоловіків 1881–1900 рр. народження, які придатні до військової служби. У зв’язку з загальним наступом поляків ці постанови не вдалося виконати.
Литвин М. Українсько-польська війна.1918-1919 рр. — С. 352.

Травень 1920

Проведення реорганізії армії УНР. Дієва армія УНР складалася з 6 піших дивізій: 1-ї Запорозької, 2-ї Волинської, 3-ї Залізної, 4-ї Київської, 5-ї Херсонської і 6-ї стрілецької. В тилу проводилась організація 6 запасових бригад.
Монкевич Б. Чорні Запорожці. Зимовий похід й остання кампанія Чорних Запорожців. – Львів, 1929. – С. 75 – 76.

11 – 14 травня 1920 (вівторок–п’ятниця)

Харківський губернський з’їзд рад, на якому заслухано звітну доповідь Г.І. Петровського про роботу губревкому, обговорені питання про внутрішнє та зовнішнє становище радянської України. Обрано губернський виконавчий комітет і делегатів на ІV Всеукраїнський з’їзд рад.
Радянське будівництво на Україні в роки громадянської війни. (1919 – 1920). Збірник документів і матеріалів. – К., 1957. – С. 224 – 227.

11 – 16 травня 1920 (вівторок–неділя)

Харків. ІІ Всеукраїнський з’їзд КСРМУ. Ухвалено резолюції про поточний момент і задачі робітничої молоді (всіх членів комсомольської організації Правобережної України від 18 років вирішено перевести на казарменний стан і передати в розпорядження паркомів КП(б)У та військової влади; розробити план мобілізації КСРМУ Лівобережної України); про господарче будівництво; про організаційні питання – вирішено змінити назву на Комуністичний союз молоді України (КСМУ); про роботу на селі. Ухвалено звернення до революційної молоді України з закликом виступити на боротьбу проти білопольських інтервентів.
Образование и деятельность комсомольськой организации Харьковщины. 1917 – 1920. – Харьковское книжное издательство, 1961. – С. 239 – 255.

12 – 31 травня 1920 (середа – понеділок)

Проведення мобілізації в Могилівському, Ямпільському і частині Ново-Ушицького повіту до Дієвої армії УНР. На 1 червня вона складалась з 955 старшин та 8180 козаків.
Українсько-московська війна 1920 року в документах. – Ч. І. – Варшава, 1933. – С. 6, 21.

13 травня 1920 (четвер)

До Вінниці з Києва на збори вінницької Національної ради виїхала делегація українських громадсько-політичних діячів, задачею яких було взаємне інформування про суспільні настрої та встановлення контакта.
Киевский день. – 1920. – 15 травня, 19 травня;Мазепа І. Україна в огні й бурі революції. – К., 2003. – С. 410.