Institute of History of Ukraine National Academy of Sciences of Ukraine

Відбулися вибори до Всеукраїнських Установчих зборів у 7 виборчих округах з 13. Було обрано при наявності 301 депутатського місця – 172 депутати. З поверненням Центральної Ради до Києва після придушення січневого збройного повстання у місті вона ухвалила провести вибори там, де вони не відбулися, і призначила новий термін скликання Всеукраїнських Установчих зборів на 12 травня 1918 р. Попередньо вже називалися дати і 27 грудня 1917 р., і 9 січня 1918 р., а потім 2 лютого ц.р. Але з припиненням 29 квітня 1918 р. діяльності Центральної Ради вони так і не зібралися.
Малий словник історії України. – К. – 1997. – С.417.

Засідання останньої 9-ї сесії Центральної Ради у Києві. Зібралося близько 300 депутатів. перше засідання присвятили читанню 4-го Універсалу та привітанням. Сесію відкрив голова УЦР проф. М.Грушевський невеликою промовою, у якій пояснив, чому було вирішено скликати 9-у сесію і оголосити 4-й Універсал на Малій раді. Секретар УЦР Є.Онацький зачитав Універсал. На другому засіданні 29(16) січня відбулися фракційні засідання та наради ЦК УПСР та УСДРП в справі формування Ради народних міністрів. Тим часом у місті розпочалося повстання за владу рад, в умовах якого тривала робота Центральної Ради. Коли повстанці вже оволоділи Подолом і наближалися до Володимирської вулиці, де засідала Центральна Рада, остання продовжувала обговорення земельного закону та займалася справою формування нового кабінету, яке було доручено В.Голубовичу. 2 лютого (20 січня) 1918 р. пленум розглянув питання про ставлення до Центральної Ради національних меншостей. У наступні дні реорганізували Малу раду і надали прем’єру В.Голубовичу право підписати у Бресті мирний договір.
Українська Центральна Рада. – Документи і матеріали. – У двох томах. - Т.2. – 10 грудня 1917 р. – 29 квітня 1918 р. – К. – 1997. – С.108-125.

Опубліковано наказ № 125 особого коменданта м.Києва М.Ковенко, у якому повідомлялось від імені військового міністра про необхідність створення української армії і заклик стати до її лав. Тим, хто став на захист української держави у січневі дні, сплачувалась заробітна плата по 300 крб. на місяць, поранені мали одержати одноразову допомогу у розмірі 500 крб. Сім’ї загиблих козаків мали одержати разову допомогу в 1000 крб. та пенсію на загальних підставах. Ті, хто хотів вступити до охочекомонних полків, мали звернутись в штаб київської військової округи або в робітничу Раду “Вільного козацтва”.
Народня воля. – 1918. - 6 лютого (24 січня).

Київ. Постановою Директорії УНР урядовці усіх відомств, призначені за часів П.Скоропадського, негайно звільнялися зі своїх посад. Нове призначення вони могли отримати лише за особливих умов: подання начальника та рекомендації громадських організацій.
ЦДАВО України. Ф. 1078. — Оп. 4. — Спр. 1. — Арк. 39 зв.

Харків. Оприлюднення низки декретів Тимчасового робітничо–селянського уряду України, якими встановлювалася радянська форма влади в Україні: про організацію влади на місцях, утворення Військової ради Української радянської армії, про організацію Всеукраїнської Надзвичайної комісії та ін. Публікація декрету про присвоєння республіці назви Українська Радянська Соціалістична Республіка (УСРР).
Известия Временного рабоче–крестьянского правительства Украины. — 1919. — 14 января.

Київ. Спільне засідання виконкому Всеукраїнської ради селянських депутатів з представниками губернських рад засудило політику Директорії і висунуло вимогу негайно ухвалити постанову про передачу влади виконкомам Всеросійських рад робітничих і селянських депутатів.
Христюк П. Замітки і матеріали до історії української революції. 1917 —1920. — Т. ІV —Нью-Йорк, 1969. — С. 47.

Станіславів. На І з’їзді комуністичних осередків і груп організаційно оформилася Комуністична партія Східної Галичини (КПСГ), що виникла у листопаді 1918 р. Під впливом КП(б)У вимагала встановлення радянської влади за більшовицьким зразком.
Західно-Українська Народна Республіка. 1918-1923. – Том 1.— С. 23.

Станіславів. Відбулася друга сесія Української національної ради ЗУНР.
Довідник з історії України. — С. 929.

Урочистості з нагоди встановлення радянської влади у Києві. На Думській площі у присутності великої кількості киян пройшли маршем Богунський та Таращанський полки, відбувся багатолюдний мітинг. Увечері в Оперному театрі відбулося урочисте засідання Київської ради робітничих депутатів, був обраний новий склад її виконавчого комітету. З 35 місць у ньому 22 було віддано комуністам. УПСР(боротьбистів) та УСДРП(незалежних) отримали по 3 місця. Від УПСР(б) були обрані Г.Михайличенко, Л.Ковалів та П.Любченко. Незалежники відмовились від участі у виконкомі, не погодившись з кількістю наданих їм місць.
Боротьба. — 1919. — 8 лютого.

Радянська влада повідомила через пресу, що Київ перебуває у стані облоги. Був виданий наказ всім офіцерам і солдатам української армії, що залишились у місті, з’явитися на реєстрацію.
Робітнича газета. — 1919. — 6 лютого.

За наказом радянського коменданта Києва М.Щорса була закрита українська газета “Нова Рада”, орган УПСФ.
Рада. — 1919. — 3(16) вересня.

Кам’янець-Подільський, Подільської губернії. Проведення реєстрації населення міста відповідно до наказу польського коменданта Кам’янецького повіту та міста.
Вперед (Львів). – 1920. – 26 лютого;Громадська думка (Львів). – 1920. – 27 лютого.

Українські народні комітети США і Канади ухвалили звернення “До американських українців!”, в якому закликали їх стати на захист поневоленого галицького населення й засудити промосковську і пропольську орієнтації окремих “українських політиків”.
Литвин М.Р., Науменко К.Є. Історія ЗУНР. – Львів, 1995. – С. 330.

Чернігів. ІІ Чернігівський губернський з’їзд рад (пізніше його стали називати ІІІ губернським з’їздом рад) за участю 165-х делегатів, на якому ухвалено резолюції про поточний момент і єдність з пролетаріатом Росії, з продовольчого, земельного, паливного питань, проведено вибори губвиконкому.
Черниговщина в годы гражданской войны. 1919 – 1920. – К., 1975. – С. 204 – 213.

Богодухівський повіт, Харківської губернії. Безпартійна селянська конференція за участю 215 делегатів (більшість “під виглядом безпартійних – самостійники, петлюрівці”), на якій ухвалено резолюції з продовольчого питання (на підтримку продорганів радянської влади та твердих цін), з поточного моменту (на підтримку України як окремого народногосподарського організму з власним правлячим центром), видано наказ земельній комісії.
Радянське будівництво на Україні в роки громадянської війни. (1919 – 1920). Збірник документів і матеріалів. – К., 1957. – С. 200 – 201.

Старобільський повіт, Харківської губернії. Безпартійна селянська конференція за участю 700 делегатів (більшість – “куркулі”).
Радянське будівництво на Україні в роки громадянської війни. (1919 – 1920). Збірник документів і матеріалів. – К., 1957. – С. 203.

Сміла, Черкаського повіту, Київської губернії. Вступ до міста частин армії УНР (північної групи отамана Ю. Тютюнника). Вимарш на Черкащину до району селищ Ломовате – Солонківці – Худоліївка.
Омельянович-Павленко М. Спогади українського командарма. – К., 2002. – С. 308.

Перехід частин південної колони отамана М. Омельяновича-Павленка до с. Цибулеве, що в районі ст. Знам’янка, Кременчуцької губернії.
Омельянович-Павленко М. Спогади українського командарма. – К., 2002. – С. 310.

Москва (Росія). Засідання Політбюро ЦК РКП(б), на якому голова РНК РСФРР В.І. Ленін вніс на затвердження написаний ним проект резолюції про боротьбистів, який було прийнято за основу для передачі його наступного дня до Всеукрревкому. Резолюцією передбачено “визнати боротьбистів партією, яка порушує основні принципи комунізму своєю пропагандою поділу військових сил і підтримкою бандитизму”, виступає “проти лозунгу тісного і найтіснішого союзу з РСФРР”; уся політика мала проводитись “систематично і неухильно до ліквідації боротьбистів”.
Владимир Ильич Ленин. Биографическая хроника. – М., 1977. – Т. 8. – С. 280; В.І. Ленін. Повне зібрання творів. Видання п’яте. – К., 1974. – Т. 40. – С. 118..

Командуючий Південно-західним фронтом О.І. Єгоров видав наказ про знищення загонів отамана Н. Махна в районі Гуляйполя.
Верстюк В. Махновщина. – К., 1991. – С. 225.