Institute of History of Ukraine National Academy of Sciences of Ukraine

У м. Києві відбулися політичні страйки на честь річниці Ленських подій: 628 (з 700) робітників заводу Південноросійського акціонерного товариства (продовжувався 1 день); 230 (з 230) фабрики сівалок акціонерного товариства "Фільварт та Дєдіна" (продовжувався півдня); 130 (з 145) – машинобудівного заводу акціонерного товариства "Млошевский и К" та ін.
Хроника революционного рабочего движения на Украине (1900 – 1917). Справочник. – С.287.

У м. Миколаєві відбувся політичний страйк з нагоди річниці Ленських подій 1026 (з 5440) робітників кораблебудівного заводу товариства Миколаївських заводів та корабелень.
Хроника революционного рабочего движения на Украине (1900 – 1917). Справочник. – С.288.

Вийшовши із Севастополя, кораблі Чорноморського флоту зустріли неподалік від Кримського узбережжя німецькі крейсери “Гебен” та “Бреслау”. Між кількома російськими міноносцями та останнім зав’язалась інтенсивна артилерійська перестрілка зі значної відстані, після чого німецькі крейсери, використовуючи перевагу в швидкості, відійшли, але були знайдені серед ночі й знову обстріляні міноносцями в 100 милях від Босфору.
Одесские новости. – 1915. – 24 марта. – С. 3.

Частина куренів 2-го Запорізького полку підтримана автопанцирним дивізіоном захопила ст.Люботин, а кінна сотня його перерізала залізничний шлях між Люботином та Харковом.
Історія українського війська. – Львів, 1992. – С.415

Німецькі частини, що кілька днів вели бої на підступах до Катеринослава, вступили у місто. Пролетарські загони продовжували оборону Катеринослава, що дозволило провести евакуацію радянського уряду України, який виїхав до Таганрогу, і вивезти цінності Державного банку.
Антонов-Овсеенко В.А. Записки о гражданской войне. – Т.2. – М.-Л., 192 8. – С.165-168.

Австро-німецьке командування перекинуло до Херсона значні сили – близько 20 тис. солдатів, які мали на озброєнні велику кількість гармат і кулеметів. Зав’язалися жорстокі бої на підступах до міста, а потім і на його околицях. Австро-німецькі частини прагнули з флангів охопити позиції повстанців і відрізати їм шляхи відходу через Дніпро.
Белан Ю.Я. Отечественная война украинского народа против немецких оккупантов в 1918 году. – К., 1960. – С.113-114.

Вміщено повідомлення, що український уряд в ультимативній формі звернувся до польських корпусів, розташованих на Поділлі, з вимогою покинути межі України. Уряд видав розпорядження подати для польських частин поїзди для виїзду на Бобруйськ.
Народня воля. –1918. – 4 квітня (22 березня).

Повідомлено, що в Київ прибула перша партія виселенців селян-українців з 10 хуторів Чубаровської волості Калузької губернії. Скликаний у перших числах березня ц.р. повітовий селянський з’їзд ухвалив, щоб селяни-українці здали увесь свій хліб і виїхали в Україну.
Народня воля. – 1918. – 4 квітня (22 березня).

Вміщено повідомлення, що солдати німецького загону, який охороняв цукровий завод поблизу с.Остров Васильківського повіту Київської губернії, являються у село озброєні рушницями і навіть кулеметами і проводять безоплатну реквізицію корів, свиней, посівного матеріалу тощо. І селяни повністю безпорадні.
Народня воля. – 1918. – 4 квітня (22 березня).

Наказом Головного губернського коменданта Київщина на підставі розпорядження Військового міністерства від 1 квітня (19 березня) 1918 р. була запроваджена комендатура м.Києва, комендантом призначили отамана Цицовича. До його обов’язків входило розміщення всіх військових частин, українських і військових інституцій, реквізиція будинків і всього того, що потрібно було для війська, охорона військового майна, облік військових осіб тощо.
Нова рада. – 1918. – 7 квітня (25 березня).

Засідання Малої ради не відбулось через відсутність багатьох її членів. Присутні ухвалили на пропозицію М.Грушевського зустріти траурну процесію з тілом І.Нечуя-Левицького, що мала пройти біля будинку УЦР.
Українська Центральна Рада. – Документи і матеріали. – В двох томах. – Т.2. – 10 грудня 1917 р. – 29 квітня 1918 р. – К., 1997. - С.243.

Київ. Постановою Директорії УНР урядовці усіх відомств, призначені за часів П.Скоропадського, негайно звільнялися зі своїх посад. Нове призначення вони могли отримати лише за особливих умов: подання начальника та рекомендації громадських організацій.
ЦДАВО України. Ф. 1078. — Оп. 4. — Спр. 1. — Арк. 39 зв.

Харків. Оприлюднення низки декретів Тимчасового робітничо–селянського уряду України, якими встановлювалася радянська форма влади в Україні: про організацію влади на місцях, утворення Військової ради Української радянської армії, про організацію Всеукраїнської Надзвичайної комісії та ін. Публікація декрету про присвоєння республіці назви Українська Радянська Соціалістична Республіка (УСРР).
Известия Временного рабоче–крестьянского правительства Украины. — 1919. — 14 января.

Київ. Спільне засідання виконкому Всеукраїнської ради селянських депутатів з представниками губернських рад засудило політику Директорії і висунуло вимогу негайно ухвалити постанову про передачу влади виконкомам Всеросійських рад робітничих і селянських депутатів.
Христюк П. Замітки і матеріали до історії української революції. 1917 —1920. — Т. ІV —Нью-Йорк, 1969. — С. 47.

Кам'янець-Подільський. За допомогою міністерства внутрішніх справ УНР створено Центральний український повстанський комітет (Цупком) — проурядову структуру для координації діяльності повстанських загонів на території України. Створення Цупкому стало можливим після встановлення контролю над Головним повстанським штабом, очолюваним Ю.Мазуренком; переходу на бік Директорії частини колишніх військ Н.Григор'єва (на чолі з Ю.Тютюнником) та Зеленого. Керівництво Цупкомом здійснювали Н.Петренко (УПСР), П.Феденко (УСДРП) та О.Щадилов (Селоспілка).
Мазепа І. Україна в огні й бурі революції . — С. 245.

Червона армія зайняла Мелітополь, 15 березня був зайнятий Бердянськ.
Радянське будівництво на Україні в роки громадянської війни (1918–1919). — С. 706.

Початок контрнаступальної операції армії УНР на Київському напрямі (Житомир–Коростень– Мозир).
Антонов–Овсеенко В.А. Записки о гражданской войне. — Т. 3. — С.280–283.

Район Бердичіва. Три спроби штурму міста Окремою групою Січових стрільців (біля 8 тис. вояків), що завершилися невдачею.
Безручко М. Січові стрільці в боротьбі за державність // За державність: Матеріали до історії війська Українського. — Каліш, 1932. — № 3. — С. 5

Станіславів. Третя сесія Української національної ради ЗОУНР.
Довідник з історії України. — С. 929.

Катеринослав. Запеклі бої між Червоною та білою Добровольчою армією за місто, яке 30 червня було остаточно захоплено білими.
Гражданская война в СССР. — Т. 2. — С. 144.