Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

This day in modern history of Ukraine

Цей день в історії на сайті jnsm.com.ua
Український календар на сайті calendarium.com.ua
 

Select a date between 1900 and 2015

Reset

24 грудня 1915 (п’ятниця)

З 72 числа газета, що видавалася у Луцьку з дозволу австро-угорської воєнної окупаційної влади трьома мовами (німецькою, польською та російською), замість російськомовної частини отримала україномовну – “Луцькі новості” (друкар М.Ірос).
Діло. – 1915. – 31 грудня. – Ч. 140. – С. 1.

24 (11) грудня 1918 (вівторок)

На об’єднаному засіданні Директорії, міністрів, керуючих міністерствами та комісарів міністерств під головуванням В.Винниченка була ухвалена Декларація Української Народної Республіки. В.Винниченко оголосив склад членів Ради народних міністрів, головою якої і міністром закордонних справ став В.Чехівський. До її складу увійшли: міністр внутрішніх справ О.Мицюк, земельних справ – М.Шаповал, мистецтва – Д.Антонович, морських справ – М.Білінський, народного здоров’я – Б.Матюшенко, пошт і телеграфів – І.Штефан, продовольчих справ – Б.Мартос, торгу і промисловості – С.Остапенко, в.о. міністра військових справ – О.Осецький, в.о.міністра народної освіти – П.Холодний, в.о.міністра юстиції – С.Шелухин, в.о. міністра фінансів – В.Мазуренко, в.о. міністра праці – Л.Михайлів. Керуючий міністерством шляхів – П.Пилипчук, керуючий управлінням культів при міністерстві освіти – І.Липа, контролер – Д.Симонів, т. в.о. державного секретаря – І.Сніжко.
ЦДАВО України. – Ф.1065. – Оп.1. – Спр. 15. – Арк. 18-18 зв.

Середина жовтня — грудень 1919

Активні бойові дій білогвардійської групи військ під командою ген. О.Ревішина проти Революційно–повстанської армії України (махновців). Групу було створено з кінних козачих полків, знятих ген. Денікіним з фронту. У боях брав участь також корпус ген. Я.Слащова. Бої з махновцями стали важливим фактором загальної поразки білогвардійських армій.
Деникин А.И. Поход на Москву. — С. 146–147.

Грудень 1919

Харків. Прибуття до міста Всеукрревкому. Під тиском ЦК РКП(б) ЦК КП(б)У та Всеукрревком зробили своєю резиденцією не "буржуазно-націоналістичний" Київ, а "пролетарський" Харків, який залишався столицею України до 1934 р.
Верстюк В.Ф., Дзюба О.М., Репринцев В.Ф. Україна від найдавніших часів до сьогодення: Хронологічний довідник. — С. 334.

Грудень 1919

Житомир. Утворення ЦК боротьбистів Революційного комітету Правобережжя у складі І.Немоловського, Войцехівського, С.Савицького. Комітет призначив О.Волоха головнокомандуючим "Червоної армії України".
Мазепа І. Україна в огні й бурі революції . — С. 331.

18-31 грудня 1919

Проведення частинами Південного фронту Червоної армії Донбаської операції, в ході якої вона завдала поразки Добровольчій і Донській білим арміям, заволоділа 24 грудня Луганськом, 27 грудня Бахмутом, 30 грудня Горлівкою, 31 грудня Яснуватою. Залишки білих військ відступили до Криму.
Гражданская война в СССР. — Т. 2. — С. 193-194.

24 грудня 1919 (середа)

Армія Зимового походу зайняла Вінницю, де зустрілася з окремими частинами УГА. Наступного дня представники Галицької і Дієвої армії УНР склали протокол про утворення спільного фронту боротьби проти Денікіна і Польщі, який в подальшому не отримав практичних наслідків.
Доценко О. Зимовий похід. — С. 31.

1922

Харків. РНК УСРР визнала необхідним, щоб повноважний представник УСРР у Москві брав участь не тільки у засіданнях Ради праці і оборони, де він мав вирішальний голос, але й у роботі РНК РСФРР і ВЦВК з правом дорадчого голосу.
Вісті ВУЦВК, Харків, 1922, 5 серпня.

Грудень 1922

Катеринославська губернія. Внаслідок ліквідації петлюрівської організації в Криворізькому повіті заарештовано 900 осіб, переважно інтелігенція, які брали участь в організації повстанкомів, пов’язаних із за кордоном.
ЦДАГО України, ф. 1, оп. 20, спр. 1109, арк. 87 зв.

24 грудня 1922 (неділя)

Житомир. Розпочалася чистка комнезамів, створено губернські й повітові трійки по проведенню чистки.
Коммунист, Харьков, 1922, 24 декабря.

24 грудня 1922 (неділя)

Миргородський повіт Полтавської губернії. При опорі під час арешту вбито отамана Марченка.
Коммунист, Харьков, 1922, 24 декабря.

24 грудня 1922 (неділя)

Полтавська губернія. Органи ЧК виявили на ринках нелегальний продаж літератури монархічно-релігійного характеру.
Коммунист, Харьков, 1922, 24 декабря.

1924 р 1924

За попередніми даними Одеського губвибіркому, у перевиборах сільських рад брали участь 35% громадян, які мали виборче право (1923 р. – 45%). Кількість „позбавленців” складала 4%, порівняно з особами, які мали виборче право (1923 р. – 5%). Під час перевиборів проявилася активність селянських мас, які намагались проводити до складу рад своїх кандидатів із числа односельців. Типовими були й випадки протидії колишніх комуністів висуванню кандидатур, запропонованих парткомами КП(б)У. В той же час під час виборів до Одеської міськради зміна загальними зібраннями запропонованих кандидатур спостерігалася рідко й торкалася головним чином безпартійних кандидатів.
ЦДАГО України, ф.1. оп. 20, спр. 1932, арк. 31, 3

1925

Загальні збори молдаван Могилівського округу висловили протест проти суду над татарбунарськими селянами в Румунії.
Вісті ВУЦВК, Харків, 1925, 5 вересня.

1928

Харків, м. 12–16 березня відбувся об’єднаний пленум ЦК і ЦКК КП(б)У. Учасники обговорили доповіді про попередні підсумки хлібозаготівельної кампанії, про промплан української промисловості на 1927/1928 р., про підсумки жовтневого прийому в партії і завдання партійної роботи на виробництві. На пленумі Л.Каганович викрив О.Шумського як провідника українського буржуазного націоналізму, а також зробив доповідь про економічну контрреволюцію. Доповідь стала одним із чинників “Шахтинської справи” – застосування репресій проти технічної інтелігенції. Ухвалено увільнити від обов’язків члена політбюро А.Ф. Радченка на його прохання. Членом політбюро обраний голова Всеукраїнської ради профспілок І.О. Акулов.
Лозицький В. Політбюро ЦК Компартії України: історія, особи, стосунки. 1918-1991. — К.: Генеза, 2005. — С.299;Верстюк В.Ф. Дзюба О.М., Репринцев В.Ф. Укр

1928 1928

1928–1932 р. польський уряд ліквідував “Просвіти” у Кременці, Острозі, Дубному, Рівному, Ковелі, Володимирі, Луцьку на Волині.
Верстюк В.Ф. Дзюба О.М., Репринцев В.Ф. Україна від найдавніших часів до сьогодення. Хронологічний довідник. – К., 1995. — С.422

1928 1928

1928–1932 р. – перший п’ятирічний план розвитку народного господарства УСРР.
Верстюк В.Ф. Дзюба О.М., Репринцев В.Ф. Україна від найдавніших часів до сьогодення. Хронологічний довідник. – К., 1995. — С.375.

1928 1928

Москва, м. За рішенням ХІІІ з’їзду РКП(б) Інститут К.Маркса і Ф.Енгельса при ЦК ВКП(б) розпочав випуск першого видання творів К.Маркса і Ф.Енгельса у 28 томах (під редакцією В.В.Адоратського та ін.).
К. Маркс и Ф.Енгельс. Сочинения. – Т.1. — М., 1028; 50 лет советской исторической науки. Хроника научной жизни 1917-1967 / Сост.: А.И. Алаторцева, Г.Д. Але

1928 1928

Кельн, м. у Німеччини. Відбулася Міжнародна виставка преси, в якій взяли участь і українські радянські представники. Делегація СРСР представила відвідувачам виставку, присвячену пам’яті В.І.Леніна.
Научный работник. – 1928. — № 10. — С.71-7 2, 80; 50 лет советской исторической науки. Хроника научной жизни 1917– 1967 / Сост.: А.И. Алаторцева, Г.Д. Алекс

1928 1928

Москва, м. Керівні органи ВКП(б): Політбюро ЦК ВКП(б) – М.І. Бухарин, К.Є. Ворошилов, М.І. Калінін, В.В.Куйбишев, В.М. Молотов, О.І. Риков, Я.Е. Рудзутак, Й.В. Сталін, М.П. Томський; Кандидати у члени політбюро ЦК ВКП(б) – А.А. Андрєєв, Л.М. Каганович, С.М. Кіров, С.В. Косіор, А.І. Мікоян, Г.І. Петровський, М.О. Угланов, В.Я. Чубар; Оргбюро ЦК ВКП(б): О.В. Артюхіна, К.Я. Батман, А.С. Бубнов, О.І. Догадов, Л.М. Каганович, М.О. Кубяк, І.М. Москві, В.М. Молотов, Л.М. Рухимович, О.П. Смирнов, Й.В. Сталін, Д.Є. Сулимов, М.О. Угланов. С.В. Косіора у зв’язку з переходом до України виведено із секретаріату і оргбюро липневим пленумом ЦК, а на його місце обрано Л.М. Кагановича; А.А. Андрєєва виведено зі складу оргбюро в зв’язку з переходом на Північний Кавказ, а на його місце квітневий пленум ЦК обрав К.Я. Баумана.
Кульчицький С.В. Керівні органи Центрального комітету КПРС. Персональний склад на кінець кожного року. – К.: Інститут історії, 1990. — С.26.