Institute of History of Ukraine National Academy of Sciences of Ukraine

В ці дні декретами ЦВК рад Таврійської губернії була проголошена радянська соціалістична республіка Тавріди у складі РСФРР. За першим декретом до неї увійшла територія колишньої Таврійської губернії, за другим – лише Кримський півострів, який, як частина РСФРР за Брестським миром не підлягав окупації німецькими та австро-угорськими військами. Коли ж останні, порушивши умови згаданого миру, розпочали наступ на Крим, то на перекопському перешийку наштовхнулися на серйозний опір чорноморських моряків та червоногрвадійців. Збройний опір окупантам тривав. Раднарком Тавріди 21(8) квітня ухвалив евакуюватися до Новоросійська, проте під Алуштою його члени були заарештовані татарами та білогвардійцями і 24(11) квітня розстріляні.
Гражданская война на Украине 1918-1920 гг. – Сборник документов и материалов. В трех томах, четырех книгах. – Т.1, кн. 1. – К. – 1967. – С.159.19 (6) бер

Республіка Тавріди постала за безпосередньої ініціативи ЦК РКП(б) та РНК РСФРР як буфер між радянською Росією та іноземними військами. У РНК Тавріди домінували більшовики. На Крим поширювалися декрети радянської Росії. Тут велася націоналізація великих підприємств, курортів, маєтків, торгівельного флоту, оголошувалася соціалізація землі, на базі націоналізованих поміщицьких господарств утворювалися комуни.
Великий жовтень і громадянська війна на Україні. – Енциклопедичний довідник. – К. 1987. – С.471-472

На засіданні Ради народних міністрів було розглянуто питання про призначення Державного комісією своїх агентів на кордоні та з’ясування міністром торгу і промисловості взаємовідносин між таможеною вартою і агентами Державної комісії. На пропозицію військового міністра О.Жуковського ухвалили передати з військового міністерства в міністерство пошт і телеграфів радіостанції в Києві, Жмеринці і Одесі. Генеральному писарю доручили внести в Малу раду на затвердження статут Українського державного телеграфного агентства, а міністру фінансів – в Центральну Раду законопроект про реквізиції. Заслухано внесення міністра судових справ щодо засудження німецькими судами мешканців – громадян України та кілька документів щодо зносин з представниками іноземних держав та ін.
Українська Центральна Рада. – Документи і матеріали. – У двох томах. – Т.2. – 10 грудня 1917 р. – 29 квітня 1918 р. – К., 1997. – С.220-221.

З’явилося розпорядження командуючого німецькими військами про запровадження на окупованих територіях України законів військового часу та смертної кари. Серед порушень, які підлягали покаранню, згадувалися: невиконання військової присяги, шпіонаж, державна зрада, порушення публічного спокою, заклик до повстання тощо.
Гражданская война на Украине 1918-1920 гг. – Сборник документов и материалов. – В трех томах, четырех книгах. – Т.1, кн.1. – К. – 1967. – С.64-65.

Після проведення виборів до рад у Криму було проголошено утворення радянської соціалістичної республіки Тавріди.
Великий жовтень і громадянська війна на Україні. – Енциклопедичний довідник. – К., 1987. – С.168.

У наказі військового міністра УНР О.Жуковського оголошено урочисту обіцянку військовослужбовців служити Українській Народній Республіці.
ЦДАВО України. – Ф.1074. – Оп.2. – Спр. 30. – Арк. 29-29 зв.

Німецькі підрозділи зайняли ст. Знам’янку і розгорнули наступ в напрямі м.Олександрії.
Народня воля. – 1918. – 23(10) березня.

Київ. Постановою Директорії УНР урядовці усіх відомств, призначені за часів П.Скоропадського, негайно звільнялися зі своїх посад. Нове призначення вони могли отримати лише за особливих умов: подання начальника та рекомендації громадських організацій.
ЦДАВО України. Ф. 1078. — Оп. 4. — Спр. 1. — Арк. 39 зв.

Харків. Оприлюднення низки декретів Тимчасового робітничо–селянського уряду України, якими встановлювалася радянська форма влади в Україні: про організацію влади на місцях, утворення Військової ради Української радянської армії, про організацію Всеукраїнської Надзвичайної комісії та ін. Публікація декрету про присвоєння республіці назви Українська Радянська Соціалістична Республіка (УСРР).
Известия Временного рабоче–крестьянского правительства Украины. — 1919. — 14 января.

Київ. Спільне засідання виконкому Всеукраїнської ради селянських депутатів з представниками губернських рад засудило політику Директорії і висунуло вимогу негайно ухвалити постанову про передачу влади виконкомам Всеросійських рад робітничих і селянських депутатів.
Христюк П. Замітки і матеріали до історії української революції. 1917 —1920. — Т. ІV —Нью-Йорк, 1969. — С. 47.

Харків Голова РНК УСРР Х.Раковський здійснив 10–денну подорож, по південних губерніях та Донбасу. Відвідав Катеринослав, Мелітополь, Олександрівськ, Миколаїв, Херсон, Знам’янку, Кременчук, Полтаву, Алчевськ, Луганськ тощо. Всюди було проведено наради з апаратом радянської влади.
Боротьба. — 1919. — 29 березня.

Мінськ. ХІ загальна партійна конференція Бунду проголосила визнання радянської влади, зробивши застереження, що бундівці не беруть на себе відповідальності за її політику та залишаються на платформі тактичної опозиції. На з’їзді був присутній М.Рафес — представник комуністичного Бунду України.
Боротьба. — 1919. — 28 березня.

Кам'янець-Подільський. За допомогою міністерства внутрішніх справ УНР створено Центральний український повстанський комітет (Цупком) — проурядову структуру для координації діяльності повстанських загонів на території України. Створення Цупкому стало можливим після встановлення контролю над Головним повстанським штабом, очолюваним Ю.Мазуренком; переходу на бік Директорії частини колишніх військ Н.Григор'єва (на чолі з Ю.Тютюнником) та Зеленого. Керівництво Цупкомом здійснювали Н.Петренко (УПСР), П.Феденко (УСДРП) та О.Щадилов (Селоспілка).
Мазепа І. Україна в огні й бурі революції . — С. 245.

Червона армія зайняла Мелітополь, 15 березня був зайнятий Бердянськ.
Радянське будівництво на Україні в роки громадянської війни (1918–1919). — С. 706.

Початок контрнаступальної операції армії УНР на Київському напрямі (Житомир–Коростень– Мозир).
Антонов–Овсеенко В.А. Записки о гражданской войне. — Т. 3. — С.280–283.

Кам’янець–Подільський. Повітовий селянський з’їзд за участю М.Грушевського, І.Лизанівського та ін. есерівських провідників. Після обговорення поточного моменту з’їзд ухвалив резолюцію на користь радянської форми влади, висловився проти переговорів з представниками Антанти та за відновлення переговорів з більшовиками.
І.Мазепа. Україна в огні й бурі революції. — С. 121.

Наступальні операції Червоної армії розкололи армію УНР і змусили Південну групу перейти до Румунії, а Північну відступити на Волинь. Протягом короткого часу більшовики зайняли Коростень, Житомир, Бердичев, Проскурів, Гусятин, Новоград-Волинський, Одесу. На середину квітня їх війська вийшли на Збруч. В таких обставинах Антанта побоювалась, що ЗОУНР може піти на союз з радянською Україною.
Литвин М.Р. Українсько-польська війна.1918-1919 рр. – Львів, 1998. – С. 282.

Вапнярка. “Заколот отамана Волоха” — виступ командування Запорізького корпусу проти Директорії. Отамани О.Волох, О.Данченко, Б.Поджій, М.Волощенко видали універсал, де заявили про перехід на платформу радянської влади і утворили комітет Південно–Західного фронту. 28–29 березня комітет телеграфно звертався до Х.Раковського та В.Антонова–Овсієнка, але досягти порозуміння з радянським керівництвом не зміг. Українське військо втратило боєздатність і відступило з Вапнярки.
Мазепа І. Україна в огні й бурі революції . — С. 130; Боротьба. — 1919. — 2 квітня.

Будапешт. Проголошення радянської влади в Угорщині.
Антонов–Овсеенко В.А. Записки о гражданской войне. — Т. 4. — М.–Л., 1932. — С. 30.

Східна Галичина. Утворена розгалужена військово-революційна організація “Воля” – предтеча Української військової організації в краї. До її складу ввійшли колишні старшини, стрільці і студенти. Очолила “Волю” Начальна колегія: Я. Чиж (голова), В. Кучабський (перший заступник), О. Коберський (заступник), Д. Паліїв, М. Матчак, Б. Гнатевич. Мала тісні зв’язки з урядом ЗУНР, командуванням українських частин, інтернованих у Чехо-Словаччині. Видавала нелегальний місячник “Наш шлях”. Основною метою висувала підготовку збройного повстання в Східній Галичині проти польського окупаційного режиму.
Кугутяк Микола. Історія Української націонал-демократії (1918 – 1929). Том 1. – Київ – Івано-Франківськ, 2002. – С. 209.