Institute of History of Ukraine National Academy of Sciences of Ukraine

Відень. Віденська сотня українських січових стрільців під командою сотника д-ра М.Гірняка урочисто склала присягу в присутності президента Головної Української Ради д-ра К. Левицького.
Діло. – 6 лютого. – Ч. 5. – С. 2.

Відбулися вибори до Всеукраїнських Установчих зборів у 7 виборчих округах з 13. Було обрано при наявності 301 депутатського місця – 172 депутати. З поверненням Центральної Ради до Києва після придушення січневого збройного повстання у місті вона ухвалила провести вибори там, де вони не відбулися, і призначила новий термін скликання Всеукраїнських Установчих зборів на 12 травня 1918 р. Попередньо вже називалися дати і 27 грудня 1917 р., і 9 січня 1918 р., а потім 2 лютого ц.р. Але з припиненням 29 квітня 1918 р. діяльності Центральної Ради вони так і не зібралися.
Малий словник історії України. – К. – 1997. – С.417.

Засідання останньої 9-ї сесії Центральної Ради у Києві. Зібралося близько 300 депутатів. перше засідання присвятили читанню 4-го Універсалу та привітанням. Сесію відкрив голова УЦР проф. М.Грушевський невеликою промовою, у якій пояснив, чому було вирішено скликати 9-у сесію і оголосити 4-й Універсал на Малій раді. Секретар УЦР Є.Онацький зачитав Універсал. На другому засіданні 29(16) січня відбулися фракційні засідання та наради ЦК УПСР та УСДРП в справі формування Ради народних міністрів. Тим часом у місті розпочалося повстання за владу рад, в умовах якого тривала робота Центральної Ради. Коли повстанці вже оволоділи Подолом і наближалися до Володимирської вулиці, де засідала Центральна Рада, остання продовжувала обговорення земельного закону та займалася справою формування нового кабінету, яке було доручено В.Голубовичу. 2 лютого (20 січня) 1918 р. пленум розглянув питання про ставлення до Центральної Ради національних меншостей. У наступні дні реорганізували Малу раду і надали прем’єру В.Голубовичу право підписати у Бресті мирний договір.
Українська Центральна Рада. – Документи і матеріали. – У двох томах. - Т.2. – 10 грудня 1917 р. – 29 квітня 1918 р. – К. – 1997. – С.108-125.

Засідання 9-ї сесії Центральної Ради почалось коло 3-ї год. дня. Воно було присвячено обговоренню подій, що сталися в Києві. В.Голубович доповів про становище у місті на час, коли почалося засідання. Виступили також російський есер Й.Сковський, М.Рафес (Бунд), які вказали на економічні причини, що стали підґрунтям повстання. Український есдек Б.Мартос наголосив на необхідності тісного співробітництва всіх соціалістичних партій, українських і неукраїнських, що зміцнило б авторитет УЦР, вказав на індеферентність селян, що відбивалось і на позиції українських частин.
Українська Центральна Рада. Документи і матеріали. – У двох томах. – Т.2. – 10 грудня 1917 р. – 29 квітня 1918 р. – К., 1997. – С.115-117.

Війська Центральної Ради посилили натиск на сили повсталих. Захопивши важку артилерію на лівому березі Дніпра, вони відкрили вогонь по “Арсеналу”. Проти його захисників були кинуті панцерники, вільні козаки і українські вояки, але арсенальці, оточені з усіх боків, продовжували бої протягом усього дня. Ускладнилось становище подольських червоногвардійців, проти яких повели наступ українські війська з боку Куренівки і Андріївського узвозу. Українські війська не дозволили червоногвардійцям Шулявки і Деміївки просунутись до центрального району. Червоногвардійці-залізничники захопили станцію Київ-Пасажирський і відтіснили вояків полку ім.М.Грушевського до Бібіківського бульвару, роззброїли юнкерів в Кадетському гаю. У цей день солдати українських полків, що раніше приєдналися до повсталих, перейшли на бік військ Центральної Ради. Під контроль українських підрозділів перейшли у центрі міста пошта, телеграф, банки і всі важливі у стратегічному відношенні об’єкти.
Последние новости (Київ, ранішній випуск). – 1918. - 18, 19,22 січня, 1918. Великий Жовтень на Київщині. – К., 1957. – С.117

Народний секретаріат УСРР ухвалив призначити виконуючого обов’язки народного секретаря у військових справах Ю.Коцюбинського головнокомандуючим усіма військами Української радянської республіки.
Вісник Української Народної Республіки (Харків). – 1918. – 19 січня.

Ставку головнокомандуючого Південно-Західним фронтом зайняли сили українських лівих есерів. Фронтовою радою революційним головнокомандуючим фронтом призначено Д.Кудрю. У своєму наказі № 1 у цей день він повідомив, що на нього покладено обов’язки провести демократизацію армій фронту і запропонував всім радам і революційним комітетам провести перевибори військових начальників. Тим частинам, що побажають виїхати за межі України навіть зі зброєю, не чинити перепон. Він повідомив, що в Києві утворений “новий народний уряд із лівих соціалістів”.
Трудовая Волынь (Житомир). – 1918. – 1918.

Після трьох днів боїв залишили м.Чернігів українські підрозділи Центральної Ради. Тут дислокувались два полки гайдамаків, значний загін вільних козаків та ряд інших формувань. Їм протистояли загони 2-ї революційної армії під командуванням Р.Берзіна і досить численні червоногвардійські загони Чернігова та сіл Роїще і Довжик, що підійшли до міста.
Черниговская земская газета . – 1918. – 26 січня.

На засіданні 9-ї сесії Центральної Ради розгорнулась дискусія з приводу ставлення до Центральної Ради з боку партій так званої меншості – Бунду, сіоністів, російських есерів і меншовиків. Представники українських партій вказували на те, що представники Бунду і меншовиків не виступили в Київській раді робітничих депутатів на захист Центральної Ради, а підтримали загальний політичний страйк, спрямований проти неї, не надіслали своїх дружин на допомогу українським військовим частинам. Закінченням дискусії стало рішення видати спільну відозву. Український есер А.Степаненко подав на розгляд УЦР проект реорганізації Малої ради – збільшити кількість її членів до 78 чоловік, надавши 1 місце Київській раді робітничих і солдатських депутатів. Прохання інших партій про надання місць у Малій раді передали на розгляд мандатної комісії.
Українська Центральна Рада. Документи і матеріали. – У двох томах. – Т.2. – 10 грудня 1917 р. – 29 квітня 1918 р. - К., 1997. – С.117-120.

Вдень і вночі у Києві точились бої на околицях міста. Залізничники-червоногвардійці, намагаючись допомогти арсенальцям, перейшли у наступ і дісталися до Галицької площі та Бібіковського бульвару, але ввечері відійшли на вихідні позиції. Українські частини зустріли шалений опір повсталих червоногрвадійців Подолу у районі Андріївського і Воздвиженського узвозів, на Олександрівській і Андріївській вулицях. Встановивши кулемети на даху 4-ї школи прапорщиків і Щекавицькій горі, вони довго стримували наступ українських вояків, але змушені були відійти. Ввечері в Київ увійшли формування Центральної Ради під командуванням С.Петлюри, які зазнали поразки під Крутами. Свою чисельну перевагу у силах українські підрозділи використали для придушення повстання. Головні сили були кинуті на Печерськ, а січові стрільці разом з полуботківцями, що прибули з Умані, розгорнули наступ на Подолі. Почався штурм “Арсеналу”, становище якого погіршилось через те, що солдати понтонного батальйону, які прикривали один з його флангів, капітулювали. Після п’ятиденних боїв у захисників майже не залишилось ні боєприпасів, ні продовольства. З вечора українські війська відкрили артилерійський вогонь по Товарній станції, Головних залізничних майстернях і пасажирському вокзалу. Біля 2-ї години ночі українські вояки штурмом оволоділи заводом “Арсенал”.
Вісті Об’єднаного комітету Всеукраїнських рад селянських, робітничих і військових депутатів. – 1918. – 22 січня ст.ст. Последние новости (Ки

Військово-революційний комітет 11-ї армії видав наказ, за яким війська підлягали тільки розпорядженням і вказівкам ВРК, у тому числі і у питанні про демобілізацію армії.
Великая Октябрьская социалистическая ревоолюция и победа Советской власти на Украине. Хроника важнейших историко-партийных и революцион

Київ. Постановою Директорії УНР урядовці усіх відомств, призначені за часів П.Скоропадського, негайно звільнялися зі своїх посад. Нове призначення вони могли отримати лише за особливих умов: подання начальника та рекомендації громадських організацій.
ЦДАВО України. Ф. 1078. — Оп. 4. — Спр. 1. — Арк. 39 зв.

Харків. Оприлюднення низки декретів Тимчасового робітничо–селянського уряду України, якими встановлювалася радянська форма влади в Україні: про організацію влади на місцях, утворення Військової ради Української радянської армії, про організацію Всеукраїнської Надзвичайної комісії та ін. Публікація декрету про присвоєння республіці назви Українська Радянська Соціалістична Республіка (УСРР).
Известия Временного рабоче–крестьянского правительства Украины. — 1919. — 14 января.

Київ. Спільне засідання виконкому Всеукраїнської ради селянських депутатів з представниками губернських рад засудило політику Директорії і висунуло вимогу негайно ухвалити постанову про передачу влади виконкомам Всеросійських рад робітничих і селянських депутатів.
Христюк П. Замітки і матеріали до історії української революції. 1917 —1920. — Т. ІV —Нью-Йорк, 1969. — С. 47.

Кременчук. Вступ до міста частин Червоної армії. Встановлення радянської влади.
Антонов–Овсеенко В.А. Записки о гражданской войне. — Т. 3. — С. 195.

Харків. Ухвалення Радою народних комісарів УСРР декрету про скликання ІІІ Всеукраїнського з’їзду Рад..
Супруненко Н.И. Очерки по истории гражданской войны и иностранной военной интервенции на Украине. — С. 175

Харків. Ухвалення РНК УСРР постанови про надання Центральному військово–революційному комітету Донбасу прав губернського ревкому. Фактично це означало утворення Донецької губернії у складі Бахмутського та Слов’яносербського повітів.
Радянське будівництво на Україні в роки громадянської війни (1918–1919). — С. 292–293.

Станіславів. УН Рада ЗУНР затвердила “Закон про державну мову”.
Довідник з історії України — С. 254.

Станіславів. На І з’їзді комуністичних осередків і груп організаційно оформилася Комуністична партія Східної Галичини (КПСГ), що виникла у листопаді 1918 р. Під впливом КП(б)У вимагала встановлення радянської влади за більшовицьким зразком.
Західно-Українська Народна Республіка. 1918-1923. – Том 1.— С. 23.

Кам’янець-Подільський, Подільської губернії. Проведення реєстрації населення міста відповідно до наказу польського коменданта Кам’янецького повіту та міста.
Вперед (Львів). – 1920. – 26 лютого;Громадська думка (Львів). – 1920. – 27 лютого.