Institute of History of Ukraine National Academy of Sciences of Ukraine

Відбувся у Катеринославі Другий Всеукраїнський з’їзд Рад. На нього прибули 964 делегати: більшовиків – 401, опівчуваючих їм – 27, російських та українських лівих есерів (із співчуваючими) – 414, лівих УСДРП – 13, меншовиків – 6, українських та російських есерів центру та правих – 4, анархістів – 3, максималістів – 4, позапартійних – 82, з невизначеною партійністю, але прихильників радянської влади –8. На кінець роботи з’їзду кількість делегатів перевищила 1250. До президії обрали 4 більшовиків, 5 російських лівих есерів, одного українського лівого есера. З’їзд розглянув питання про поточний момент (ставлення до УЦР, війни та миру), про організацію військових сил, про Україну і РСФРР, земельне, фінансове та ін. Попри гостру міжфракційну боротьбу, пройшли усі більшовицькі резолюції, було схвалено Брестський мирний договір РСФРР з державамиЧетверного Союзу. З’їзд декларував незалежність УСРР і водночас заявив, що взаємини радянських республік залишаються попередніми. Резолюція “Про політичний момент” засуджувала політику Української Центральної Ради, вимагала виведення австро-німецького війська і закликала до боротьби за повсюдне встановлення влади рад. Представники лівого крила українських партій пропонували вдатися до пошуків компромісу з УЦР з метою консолідації сил нації, але більшість їх не підтримала. З’їзд ухвалив закон про соціалізацію землі, прийнятий на ІІІ Всеросійському з’їзді рад, резолюції “Про державний устрій”, “Про декрети про 8-годинний робочий день та робітничий контроль”, про організацію Робітничо-селянської червоної армії України
Гриценко А.П. Політичні сили в боротьбі за владу в Україні (кінець 1917 – початок 1919 р.). – К., 1993. – С.16-17.

З’їзд обрав ЦВК рад України із 102 членів: 47 більшовиків, 49 російських та українських есерів, 5 лівих українських соціал-демократів, члена ППС (лівиці). ЦВК рад очолив більшовик В.Затонський.
Резолюції Всеукраїнських з’їздів рад. - Харків, 1932. – С. 21, 37 та ін.

На засіданні Малої ради обговорювався новий склад уряду, але були запропоновані кандидатури не всіх міністрів. Ряд партій -самостійників-соціалістів, російських есерів, Паолей Ціону виступили з різкою критикою діючого уряду та останніх законів, що були ним ухвалені під час перебування за межами Києва. Вирішено, що новий кабінет має дати свою програмову декларацію.
Українська Центральна Рада. – Документи і матеріали. – У двох томах. – Т.2. – 10 грудня 1917 р. – 29 квітня 1918 р. – К., 1997. – С.215-216.

На Аскольдовій могилі в Києві відбувся похорон січовиків студентського куріня, що загинули поблизу ст. Крути Чернігівської губернії. Траурна процесія з пасажирського вокзалу рушила по Безаківській вулиці і Бібіковському бульвару до Аскольдової могили. В процесії брали участь учні вищих і середніх шкіл міста, січові стрільці, відділ колишніх військовополонених в Німеччині. Біля Володимирського собору процесію зустріли члени Малої ради у повному складі на чолі з М.Грушевським, Рада народних міністрів. Далі вони рушили до будинку Центральної ради, де М.Грушевський виступив з промовою, в якій зазначив, що юні герої загинули за визволення своєї Вітчизни. У супроводі членів Малої ради і Ради народних міністрів жалобна процесія продовжила свій шлях на кладовище.
Народня воля. – 1918. – 19(6) березня.

Відбулося засідання Головної комісії в справах виборів до Установчих зборів Української республіки, на якому вирішено відновити діяльність Комісії та скласти Українській Центральній Раді звіт про хід виборів на підставі тих даних, які вона мала.
Народня воля. – 1918. – 21(8) березня.

В м.Херсон вступили німецькі війська.
Белан Ю.Я. Отечестванная война украинского народа против немецких окупантов в 1918 году. – К., 1960. – С.99.

В ці дні декретами ЦВК рад Таврійської губернії була проголошена радянська соціалістична республіка Тавріди у складі РСФРР. За першим декретом до неї увійшла територія колишньої Таврійської губернії, за другим – лише Кримський півострів, який, як частина РСФРР за Брестським миром не підлягав окупації німецькими та австро-угорськими військами. Коли ж останні, порушивши умови згаданого миру, розпочали наступ на Крим, то на перекопському перешийку наштовхнулися на серйозний опір чорноморських моряків та червоногрвадійців. Збройний опір окупантам тривав. Раднарком Тавріди 21(8) квітня ухвалив евакуюватися до Новоросійська, проте під Алуштою його члени були заарештовані татарами та білогвардійцями і 24(11) квітня розстріляні.
Гражданская война на Украине 1918-1920 гг. – Сборник документов и материалов. В трех томах, четырех книгах. – Т.1, кн. 1. – К. – 1967. – С.159.19 (6) бер

Республіка Тавріди постала за безпосередньої ініціативи ЦК РКП(б) та РНК РСФРР як буфер між радянською Росією та іноземними військами. У РНК Тавріди домінували більшовики. На Крим поширювалися декрети радянської Росії. Тут велася націоналізація великих підприємств, курортів, маєтків, торгівельного флоту, оголошувалася соціалізація землі, на базі націоналізованих поміщицьких господарств утворювалися комуни.
Великий жовтень і громадянська війна на Україні. – Енциклопедичний довідник. – К. 1987. – С.471-472

Київ. Постановою Директорії УНР урядовці усіх відомств, призначені за часів П.Скоропадського, негайно звільнялися зі своїх посад. Нове призначення вони могли отримати лише за особливих умов: подання начальника та рекомендації громадських організацій.
ЦДАВО України. Ф. 1078. — Оп. 4. — Спр. 1. — Арк. 39 зв.

Харків. Оприлюднення низки декретів Тимчасового робітничо–селянського уряду України, якими встановлювалася радянська форма влади в Україні: про організацію влади на місцях, утворення Військової ради Української радянської армії, про організацію Всеукраїнської Надзвичайної комісії та ін. Публікація декрету про присвоєння республіці назви Українська Радянська Соціалістична Республіка (УСРР).
Известия Временного рабоче–крестьянского правительства Украины. — 1919. — 14 января.

Київ. Спільне засідання виконкому Всеукраїнської ради селянських депутатів з представниками губернських рад засудило політику Директорії і висунуло вимогу негайно ухвалити постанову про передачу влади виконкомам Всеросійських рад робітничих і селянських депутатів.
Христюк П. Замітки і матеріали до історії української революції. 1917 —1920. — Т. ІV —Нью-Йорк, 1969. — С. 47.

Харків Голова РНК УСРР Х.Раковський здійснив 10–денну подорож, по південних губерніях та Донбасу. Відвідав Катеринослав, Мелітополь, Олександрівськ, Миколаїв, Херсон, Знам’янку, Кременчук, Полтаву, Алчевськ, Луганськ тощо. Всюди було проведено наради з апаратом радянської влади.
Боротьба. — 1919. — 29 березня.

Мінськ. ХІ загальна партійна конференція Бунду проголосила визнання радянської влади, зробивши застереження, що бундівці не беруть на себе відповідальності за її політику та залишаються на платформі тактичної опозиції. На з’їзді був присутній М.Рафес — представник комуністичного Бунду України.
Боротьба. — 1919. — 28 березня.

Кам'янець-Подільський. За допомогою міністерства внутрішніх справ УНР створено Центральний український повстанський комітет (Цупком) — проурядову структуру для координації діяльності повстанських загонів на території України. Створення Цупкому стало можливим після встановлення контролю над Головним повстанським штабом, очолюваним Ю.Мазуренком; переходу на бік Директорії частини колишніх військ Н.Григор'єва (на чолі з Ю.Тютюнником) та Зеленого. Керівництво Цупкомом здійснювали Н.Петренко (УПСР), П.Феденко (УСДРП) та О.Щадилов (Селоспілка).
Мазепа І. Україна в огні й бурі революції . — С. 245.

Червона армія зайняла Мелітополь, 15 березня був зайнятий Бердянськ.
Радянське будівництво на Україні в роки громадянської війни (1918–1919). — С. 706.

Початок контрнаступальної операції армії УНР на Київському напрямі (Житомир–Коростень– Мозир).
Антонов–Овсеенко В.А. Записки о гражданской войне. — Т. 3. — С.280–283.

Наказний отаман Дієвої армії О.Греков віддав наказ про розвиток наступу Північної групи та Запорізького корпусу на Київському напрямку.
ЦДАВО України. Ф. 1978. — Оп. 1. — Спр. 53. — Арк. 152.

Жмеринка. Збройне повстання проти влади Директорії. Наступного дня до міста увійшов Таращанський полк Червоної армії. З переходом Жмеринки до більшовиків Південно–Західний фронт був відрізаний від решти української армії. Крім того, втрата залізничної лінії Жмеринка—Проскурів призвела до розпорошення українського державного центру. Гражданская война на Украине. — Т.1. — Кн.1. — С.683–684;
Боротьба. — 1919. — 22 березня; Мазепа І. Україна в огні й бурі революції . — С. 120.

Париж. “Рада чотирьох” Паризької мирної конференції (президент США В.Вільсон, прем’єр-міністр Франції Ж.Клемансо, Англії — Д.Ллойд–Джордж, Італії — В.Орландо) звернулася до головнокомандувача Галицької армії генерала М.Омеляновича-Павленка та командувача польськими військами Т.Розвадовського із закликом припинити воєнні дії і розпочати мирні переговори.
Гражданская война и военная интервенция в СССР. Энциклопедия. – М., 1983. – С. 93, 260, 335.

Східна Галичина. Утворена розгалужена військово-революційна організація “Воля” – предтеча Української військової організації в краї. До її складу ввійшли колишні старшини, стрільці і студенти. Очолила “Волю” Начальна колегія: Я. Чиж (голова), В. Кучабський (перший заступник), О. Коберський (заступник), Д. Паліїв, М. Матчак, Б. Гнатевич. Мала тісні зв’язки з урядом ЗУНР, командуванням українських частин, інтернованих у Чехо-Словаччині. Видавала нелегальний місячник “Наш шлях”. Основною метою висувала підготовку збройного повстання в Східній Галичині проти польського окупаційного режиму.
Кугутяк Микола. Історія Української націонал-демократії (1918 – 1929). Том 1. – Київ – Івано-Франківськ, 2002. – С. 209.