Institute of History of Ukraine National Academy of Sciences of Ukraine

Секретарство внутрішніх справ УНР доручило виконувати обов’язки київського міського комісара губернському комісарові О.Саліковському. Було задоволено його прохання увільнити від обов’язків голови комісії по обороні України.
Нова рада. – 1918. – 12 січня.

Відбулися вибори до Всеукраїнських Установчих зборів у 7 виборчих округах з 13. Було обрано при наявності 301 депутатського місця – 172 депутати. З поверненням Центральної Ради до Києва після придушення січневого збройного повстання у місті вона ухвалила провести вибори там, де вони не відбулися, і призначила новий термін скликання Всеукраїнських Установчих зборів на 12 травня 1918 р. Попередньо вже називалися дати і 27 грудня 1917 р., і 9 січня 1918 р., а потім 2 лютого ц.р. Але з припиненням 29 квітня 1918 р. діяльності Центральної Ради вони так і не зібралися.
Малий словник історії України. – К. – 1997. – С.417.

Редакція газети “Клич, V Армійського корпусу” (ХІ Армія) надрукувала “Відозву до товаришів-українців ХІ Армії”, закликавши солдатів не підкорятися Центральній Раді, боротися проти неї, зміцнювати єдиний фронт революційних сил.
Великая Октябрьская социалистическая революция на Украине. – Хроника важнейших историко-партийных и революционных событий. В двух частях

Херсонщина. Одна з найбільших повстанських груп під командою отамана Н.Григор’єва, незадоволена політикою Директорії, збільшовичилася і перейшла на бік радянської влади.
Мазепа І. Україна в огні й бурі революції . — С. 76.

Київська губернія. Отаман Зелений (Д.Терпило), командир Дніпровської дивізії Республіканських військ УНР, перейшов на бік радянської влади. Призначений командиром 1-ї Київської радянської дивізії, сприяв захопленню Києва частинами Червоної армії.
Мазепа І. Україна в огні й бурі революції . — С. 76.

На честь злуки українських земель в Дрогобичі, Жовкві, Золочеві, Калуші, Коломиї, Стрию та інших містах краю відбулися багатотисячні святкові маніфестації.
Литвин М.Р., Науменко К.Є. Історія ЗУНР. — С. 127.

Київ. Голова Директорії В.Винниченко видав наказ губернським і повітовим комісарам про боротьбу з злочинною агітацією проти УНР та її державної незалежності.
ЦДАВО України. Ф. 3866. — Оп. 1. — Спр. 53. — Арк. 58.

В Одесі французьке командування закрило російську газету “Россия”, що була вороже налаштована до військ Антанти. Водночас почав виходити український часопис “Нові шляхи” самостійницького напряму, вороже налаштований до Добровольчої армії.
Мазепа І. Україна в огні й бурі революції . — С. 71.

Київ. Директорія затвердила закон про скасування Державного сенату та відновлення діяльності Генерального суду під назвою “Найвищий суд Української Народної Республіки”.
ЦДАВО України. Ф. 2208. — Оп. 2. — Спр. 2. — Арк. 9 зв.

Катеринослав. Українські частини (полк Січових стрільців отамана Р.Самокиша та Верхньодніпровський загін отамана М.Сакви) вибили з міста більшовиків і махновців.
Нова Рада. — 1919. — 17 січня.

На землях східного Підляшшя, західної Волині та Полісся організовано крайовий комісаріат УНР з центром у Брест–Литовську, якому німецька адміністрація передала управління краєм. Ставлення поляків до української влади вороже.
Українська Ставка. — 1919. — 14 січня.

Вінниця. Ревком УГА взяв на облік у регіоні 15 тис. стрільців і старшин, хворих на тиф. Дві тисячі з тих, хто видужав, були задіяні ревкомом для охорони важливих об’єктів міста і патрульної служби.
Литвин М.Р., Науменко К.Є. Історія ЗУНР. – Львів, 1995. – С. 280.

Полтава. ІІІ з’їзд рад Полтавської губернії.
Трудящиеся Полтавщины в борьбе за установление и укрепление советской власти. (1917 – 1920). – Полтава, 1957. – С. 173.

При начальній команді УГА утворено політичний відділ, який за відсутності диктатора Є. Петрушевича взяв на себе функції політичного центру. Його провідні діячі О. Лисняк, О. Станимір, Д. Паліїв підтримували тісні стосунки з Вінницьким ревкомом і висловилися за співробітництво з командуванням 44-ї дивізії ХІІ Червоної армії.
Литвин М.Р., Науменко К.Є. Історія ЗУНР. – Львів, 1995. – С. 283.

Володарка, Сквирського повіту, Київської губернії. Вступ до міста частин Червоної армії.
Більшовик (Київ).. – 1920. – 4 січня

Вінниця, Подільської губернії. Вступ до міста частин Червоної армії.
Гражданская война на Украине. (1918 – 1920). Сборник документов и материалов в трех томах, четырех книгах. – Т. 2. – К., 1967. – С. 758.

Кам’янець-Подільський, Подільської губернії. До міста прибув штаб групи польських військ Подільського фронту на чолі з командиром дивізії генералом Ф. Крайовським для репрезентації найвищої польської військової влади на Поділлі. На зустрічі з головноуповноваженим уряду УНР І. Огієнко М. генерал Ф. Крайовський заявив про свій намір усунути усі кривди, заподіяні польською місцевою владою українському населенню.
Огієнко І. Рятування України. На тяжкій службі своєму народові. – Вінніпег, 1968. – С. 69 – 70; Наш шлях. – 1920. – 4 січня.

Тараща і Богуслав, Канівського повіту, Київської губернії. Вступ до міст частин Червоної армії. За іншими даними, це сталося 3 січня.
Комуніст (Київ). – 1920. – 6 січня ;Гражданская война на Украине. (1918 – 1920). Сборник документов и материалов в трех томах, четырех книгах. – Т. 2.

Варшава (Польща). Спеціальна нарада представників військового міністерства Польщі, присвячена справі формування українського війська. Врегульовано статус українських вояків, котрі перебували на території Польщі та підконтрольних їй українських землях – відтепер їх мали трактувати як “військових осіб сторонньої заприязненої держави” і ставитися до них як до “братів по зброї”. Центром формування українського війська визначено Ланцут, який з табору полонених перейменовувався на збірний пункт. Українське військо тимчасово прирівнювалося до польських етапних частин; польське військове міністерство брало на себе постачання збірного пункту продуктами і необхідними матеріалами.
Руккас А., Ковальчук М. Діяльність військової секції при українській дипломатичній місії у Варшаві (грудень 1919 р. – липень 1920 р.) // Київська

Харків Політбюро ЦК КП(б) прийняло постанову про Українську комуністичну партію (УКП). Було ухвалено увійти в діловий контакт з групою укапістів, що відкололася від УКП, допустивши їх до роботи в радянських органах, але від прийому її членів до КП(б)У пропонувалося утриматися, за виключенням окремих випадків, коли прийом проводився персонально при наданні надійних рекомендацій.
ЦДАГО України, ф. 1, оп. 6, спр. 13, арк. 1.