Institute of History of Ukraine National Academy of Sciences of Ukraine

Київ. При міністерстві внутрішніх справ було створено департамент ісповідань на чолі з колишнім єпископом Красноярським Никоном – після залишення сану Миколою Безсоновим.
Ульяновський В.І. Церква в Українській Державі 1917 – 1920 рр. (доба Української Центральної Ради). – К., 1997. – С.52.

Київ. На Всеукраїнському православному соборі відбувались вибори президії та комісій. Митрополиту Володимиру надали статус “почесного голови”. За місце голови Собору точилася гостра боротьба. Після таємного голосування на голову був обраний наймолодший з єпископів Пимен Балтський, вікарій Подільської єпархії. Товаришем голови обрали єпископа Уманського Димитрія. Загалом, в керівних органах Собору переважала група з українським національним спрямуванням та ідеєю автокефалії. Собор сформував шість спеціальних комісій, які очолювалися єпископами і засвідчували очікуваний основний зміст його роботи, а саме урядову комісію, що мала опрацювати положення про вище церковне управління в Україні (голова – митрополит Харківський Антоній (Храповицький), комісію з питань єпархіального управління і парафіяльного життя (голова – архієпископ Катеринославський Агапіт), камісія з проблем українізації церкви (голова – архієпископ Волинський Євлогій), учбова комісія (голова – ректор Київської духовної академії, єпископ Канівський Василій), економічна комісія, що вивчала проблеми матеріального забезпечення духовенства (голова – єпископ Чигиринський Никодим) та комісія особового складу чи мандатна (голова – єпископ Прилуцький Феодор).
Ульяновський В.І. Церква в Українській Державі 1917 – 1920 рр. (доба Української Центральної Ради). – К., 1997. – С.160 – 161.

Відкрився ІІ Всеукраїнський помісний церковний собор. Прибуло 208 делегатів з різних регіонів України та від російського священного синоду. Порядок денний: про ставлення української православної церкви до постанов собору 1923 р. (про колишнього патріарха Тихона, про двошлюбність духовенства, про введення до церкви нового стилю літочислення); по “липківщину-самосвятство”; про українізацію церковного богослужіння, про сектантство; про чернецтво в монастирях України в сучасних державних і соціальних умовах; про майбутній Вселенський собор й ін. Учасники собору одноголосно прийняли рішення про автокефалію української церкви. Головою церкви обрано Харківського митрополита Пимена.
Коммунист, Харьков, 1925, 17 мая.

Львів, м. Митрополит А.Шептицький заснував Греко-католицьку богословську академію на зразок католицьких університетів.
Верстюк В.Ф. Дзюба О.М., Репринцев В.Ф. Україна від найдавніших часів до сьогодення. Хронологічний довідник. – К., 1995. — С.422.

Київ, м. У системі ВУАН створено Інститут мікробіології та епідеміології (з 1930 р. – ім. Д.Заболотного; з 1963 р. – Інститут мікробіології і вірусології ім. Д.Заболотного).
Верстюк В.Ф. Дзюба О.М., Репринцев В.Ф. Україна від найдавніших часів до сьогодення. Хронологічний довідник. – К., 1995. — С.374.

Волинь. Організація сестер-непоколянок за заповітом померлого графа Е.Малинського – нащадка української православної шляхти – отримала маєтки Березне і Немірків. Метою організації проголошено навернення місцевого населення до католицької віри. “Непоколянки, – писала польська преса, – це справжній білий К.О.П. (Корпус охорони прикордоння), католицька сторожа нашого прикордоння”.
Діло. – 1939. — 5 лютого.

Голова УГКЦ митрополит А.Шептицький звернувся з листом “До Високопреосвященних і пресвященних православних ахієреїв на Україні, на Українських землях”. У ньому митрополит Андрей закликав православних архієреїв припинити суперечки і розпочати міжцерковний діалог заради примирення. У майбутньому митрополит передбачав досягнення повної єдності і створення загальнонаціональної християнської церкви.
Волошин Ю. Українська автокефальна православна церква (1941-1944 рр.) (короткий історичний довідник). - Полтава, 1999. - С. 19,20.

Розпорядження Крем’янецького гебітскомісара про заборону створювати церковні ради. В Пінську на соборі українських єпископів висвячено архімандрита Ніканора в єпископа Чигиринського (Київщина)
Власовський І. Нариси історії Української Православної церкви. Том ІV. Част. ІІ. – К., 1998. – С. 216.

Москва. ЦК КПРС прийняв постанову “Про заходи по ліквідації порушень духовенством радянського законодавства про культи”.
Бажан О., Данилюк Ю. Випробування вірою. Боротьба за реалізацію прав і свобод віруючих в Україні в другій половині 1950-х – 1980-ті рр. – К., 2000. –

Здійснювалась широка петиційна кампанія за легалізацію УГКЦ. Протягом року органами КДБ СРСР виявлено 839 авторів і розповсюджувачів “матеріалів ворожого характеру”.
Юрій Данилюк, Олег Бажан. Опозиція в Україні (друга половина 50-х – 80-ті рр. ХХ ст.) – К., 2000. – С.536.