Institute of History of Ukraine National Academy of Sciences of Ukraine

Київ. Митрополит Київський і Галицький Антоній звернувся “з окружним посланням” до пастви в Україні, в якому закликав “крепко держаться и высоко ценить” єдність з Патріархом Всеросійським, зберігати “сыновнее единство наше со всею Российскою Церковью”. Він переконував, що відокремлення від патріархії не принесло користі жодному народові й Церкві, позбавивши їх благодаті, звинувачував усіх, хто прагне самостійної Церкви, в таємних планах затягнути народ “в сети униатской ереси”.
Ульяновський В.І. Церква в Українській Державі 1917 – 1920 рр. (доба Гетьманату Павла Скоропадського). – К., 1997. – С.106.

Київ. Затверджено ухвалений Радою міністрів закон про заснування при Кам’янець-Подільському державному українському університеті з 1 липня 1918 р. православного богословського факультету.
Державний вістник. – 1918. – 22 листопада.

Кам’янець–Подільський. Універсал Директорії УНР до українського народу з повідомленням про заснування Священного Синоду Української автокефальної православної церкви та початок його діяльності від 14 жовтня 1919 р.
ЦДАВО України. Ф. 1429. — Оп. 1. — Спр. 4. — Арк. 15; Мазепа І. Україна в огні й бурі революції . — С. 254.

Катеринославська губернія. Органи ДПУ виявили під час обшуку в саду архієпископа Агапія 9 пудів срібла та 500 каратів діамантів, прихованих від комісії по вилученню церковних цінностей. Вжито заходів до підготовки політичного процесу проти Агапія.
ЦДАГО України, ф. 1, оп. 20, спр. 1109, арк. 56.

Відкрився ІІ Всеукраїнський помісний церковний собор. Прибуло 208 делегатів з різних регіонів України та від російського священного синоду. Порядок денний: про ставлення української православної церкви до постанов собору 1923 р. (про колишнього патріарха Тихона, про двошлюбність духовенства, про введення до церкви нового стилю літочислення); по “липківщину-самосвятство”; про українізацію церковного богослужіння, про сектантство; про чернецтво в монастирях України в сучасних державних і соціальних умовах; про майбутній Вселенський собор й ін. Учасники собору одноголосно прийняли рішення про автокефалію української церкви. Головою церкви обрано Харківського митрополита Пимена.
Коммунист, Харьков, 1925, 17 мая.

Львів, м. Митрополит А.Шептицький заснував Греко-католицьку богословську академію на зразок католицьких університетів.
Верстюк В.Ф. Дзюба О.М., Репринцев В.Ф. Україна від найдавніших часів до сьогодення. Хронологічний довідник. – К., 1995. — С.422.

Київ, м. У системі ВУАН створено Інститут мікробіології та епідеміології (з 1930 р. – ім. Д.Заболотного; з 1963 р. – Інститут мікробіології і вірусології ім. Д.Заболотного).
Верстюк В.Ф. Дзюба О.М., Репринцев В.Ф. Україна від найдавніших часів до сьогодення. Хронологічний довідник. – К., 1995. — С.374.

Президія АН СРСР заслухала доповідь О.Ярославського про заходи щодо посилення науково-дослідної роботи з історії релігії та атеїзму. Президія доручила Інституту історії організувати вивчення архівів з історії церкви і підготувати до публікації роботи, які розкривають «реакційну роль церквивісторії народів СРСР».
Вестник АНСССР.—1940.—№10. —С.89; 50 лет советской исторической науки. Хроника научной жизни 1917-1967 / Составители: А.И.Алаторцева, Г.Д.Алексеева.

В наслідок політики радянської держави щодо релігії і церкви у Київській єпархії з 1710 парафій, що існували до 1917 р., залишилося лише 2, з 1435 священників — 3, не зберігся жоден монастир; у Винницькій, Донецькій, Кировоградський, Миколаєвській, Сумській, Хмельницькій областях не залишилося жодної православної церкви, в Луганській, Полтавській, Харківський залишилося по одній.
Войналович В. Партійнодержавна політика щодо релігії та релігійних інституцій в Україні 1940-1960х років: політологічний дискурс. — К.: Світог

Голова УГКЦ митрополит А.Шептицький звернувся з листом “До Високопреосвященних і пресвященних православних ахієреїв на Україні, на Українських землях”. У ньому митрополит Андрей закликав православних архієреїв припинити суперечки і розпочати міжцерковний діалог заради примирення. У майбутньому митрополит передбачав досягнення повної єдності і створення загальнонаціональної християнської церкви.
Волошин Ю. Українська автокефальна православна церква (1941-1944 рр.) (короткий історичний довідник). - Полтава, 1999. - С. 19,20.

У Києві ВПЦР скликала нараду всіх православних конфесій Київщини, на якій було проголошено відродження УАПЦ.
Волошин Ю. Українська автокефальна православна церква (1941-1944 рр.) (Короткий історичний довідник). – Полтава, 1999. — С 7.

Собором єпископів Автокефальної православної церкви в Генерал-губернаторстві прийнятий “Внутрішній статут” названої церкви. Його визначальні риси: встановлення української мови урядовою мовою церкви в Генерал-губернаторстві замість польської мови; відсутність інституту Синоду і парафіяльних зібрань та рад.
Власовський І. Нариси історії Української Православної Церкви. Том ІV. Част. ІІ. – К., 1998. – С. 185–186.

Москва. ЦК КПРС ухвалив постанову “Про заходи по припиненню паломництва до так званих святих місць”.
Бажан О., Данилюк Ю. Випробування вірою. Боротьба за реалізацію прав і свобод віруючих в Україні в другій половині 1950-х – 1980-ті рр. – К., 2000. –

м. Рим (Італія). Відбулася перша сесія Другого Ватиканського собору, під час якої були оприлюднені факти переслідування греко-католиків в Україні.
Данилюк Ю.З., Бажан О.Г. Опозиція в Україні (друга половина 50-х – 80-ті рр. ХХ ст.). – К.,2000. – С.413-414.

Здійснювалась широка петиційна кампанія за легалізацію УГКЦ. Протягом року органами КДБ СРСР виявлено 839 авторів і розповсюджувачів “матеріалів ворожого характеру”.
Юрій Данилюк, Олег Бажан. Опозиція в Україні (друга половина 50-х – 80-ті рр. ХХ ст.) – К., 2000. – С.536.

Часткове визнання радянською владою Української греко-католицької церкви (УГКЦ). Перехід більшості парафій у Галичині від РПЦ до УГКЦ.
Жуковський Аркадій, Субтельний Орест. Нариси історії України. – Львів, 1992 – С.204.

Президент України Л. Кравчук видав указ "Про заходи щодо підвищення рівня роботи органів державної виконавчої влади. Установлювалось, що прийняття на роботу працівників Адміністрації Президента, апарату Кабінету Міністрів України, міністерств, інших центральних органів Державної виконавчої влади та місцевих державних адміністрацій здійснювалося на конкурсній основі, на виконання разових робіт вводилась контрактна форма. Вводилась одноразова атестація кадрів та щомісячні надбавки за вислугу років у державних органах.
Збірник Указів Президента України. - 1993. - № 4. - С. 49 - 50.