Institute of History of Ukraine National Academy of Sciences of Ukraine

Кам’янець-Подільський. Відбувся з’їзд священиків Подільської єпархії. У спеціальних комісіях були розглянуті питання про Союз православного духовенства Поділля та розроблено його статут, про зміцнення авторитету парафіяльного пастиря й церковної дисципліни, встановлено для них освітній ценз; прийнято положення про органи єпархіального управління. Більшість з’їзду висловилася проти автокефалії Української православної церкви та українізації богослужіння навіть стосовно мови. Газету “Голос Подольской Церкви” зобов’язано висвітлювати живе життя, “соціальні інтереси духовенства й мирян єпархії”.
Ульяновський В.І. Церква в Українській Державі 1917 – 1920 рр. (доба Української Центральної Ради). – К., 1997. – С.106 – 107.

Рим. Український посол у Ватикані М.Тишкевич вручив вірчі грамоти Папі Римському Бенедикту ХУ, а також передав протест у зв'язку з наступом генерала Галлера на Галичину, внаслідок чого було заарештовано й відправлено до польських таборів 200 українських священиків.
Андрусишин Б. Церква в Українській державі 1917-1920 рр. (Доба Директорії). — К., 1997. — С. 65.

Харків. Політбюро ЦК КП(б)У прийняло постанову про закриті кооперативи. Вирішено не заперечувати проти постачання окремих закритих кооперативів поза Харківським споживчим товариством. У такому порядку дозволялося постачання працівників зазначених комісаріатів, електричних стацій, водогону, а також друкарів. Щодо постачання інших закладів та підприємств Південбюро ВЦРПС пропонувалося розробити спеціальний декрет.
ЦДАГО України, ф. 1, оп. 6, спр. 13, арк. 105 зв.

Київ. Відбувся священний собор єпископів усієї України, скликаний Всеукраїнською православною церковною радою (верховним органом УАПЦ). Прийнято рішення про обрання єпископату УАПЦ для Київської єпархії. До його складу обрано: митрополитом Київським – архієпископа Парфенія Полтавського, заступником митрополита з кафедрою у Межигір’ї – єпископа Антоніна Гранського, що досі перебував у Москві, кандидатами єпископів київських повітів обрано вісім священиків і двох цивільних. Серед них – протоієреї В. Липківський, Н. Шараєвський, С. Орлик, Сіцінський, П. Погоріло, Короткевич, М. Гру. Всеукраїнській православній церковній раді було запропоновано скликати аналогічні собори впродовж літа по всіх єпархіях України, а на Покрову – Всеукраїнський собор.
Громадський вісник, Харків, 1921, 25 червня.

Полтавська губернія. Створено групу „Жива церква”.
ЦДАГО України, ф. 1, оп. 20, спр. 998, арк. 78.

С. Убордовичи біля Грубешіва, Східна Галичина. Польські власті опечатали православну церкву для висвітлення її на костел. Під час сутички православних віруючих з озброєним загоном польських пожежників на чолі з місцевим війтом і ксьондзом було поранено 60 українців.
Діло, Львів, 29 травня.

Відкрився ІІ Всеукраїнський помісний церковний собор. Прибуло 208 делегатів з різних регіонів України та від російського священного синоду. Порядок денний: про ставлення української православної церкви до постанов собору 1923 р. (про колишнього патріарха Тихона, про двошлюбність духовенства, про введення до церкви нового стилю літочислення); по “липківщину-самосвятство”; про українізацію церковного богослужіння, про сектантство; про чернецтво в монастирях України в сучасних державних і соціальних умовах; про майбутній Вселенський собор й ін. Учасники собору одноголосно прийняли рішення про автокефалію української церкви. Головою церкви обрано Харківського митрополита Пимена.
Коммунист, Харьков, 1925, 17 мая.

Надруковано лист одеського прелата ксьондза Крушинського, адресованого до всіх католицьких священиків України, із закликом припинити агітацію проти радвлади та розірвати зносини з Польщею.
Червоний кордон, 1925, 15 березня.

Катеринославський округ. Бабтиські проповідники та вчителі – члени „Спілки голландських вихідців менонітів” приступили до організації релігійних молодіжних гуртків „бабсомол”. Тільки в одному з районі було створено 10 гуртків „бабсомолу”.
ЦДАГО України, ф. 1, оп. 20, спр. 2117, арк. 52.

Цереводарівський район Мелітопольського округу. Бабтистські проповідники організували 6 релігійних гуртків, до яких залучили значну частину місцевої молоді.
ЦДАГО України, ф. 1, оп. 20, спр. 2117, арк. 72.

Білоцерківський район Полтавського округу. В багатьох селах спостерігалися виступи жінок-членів релігійних громад за повернення церковнослужителям їхніх колишніх мешкань, відібраних сільськими владами для хат-читалень.
ЦДАГО України, ф. 1, оп. 20, спр. 2117, арк. 53.

Повідомлялося про розвиток сектантського руху реформістів, баптистів, штундистів, суботників, а також про посилення релігійних настроїв селян в МАСРР і Могилівському окрузі Подільської губернії. Це засвідчувалося численними клопотаннями релігійних громад до місцевих органів влади про дозвіл на хресні ходи на Фоміну неділю, на освячення колодязів й т. ін.
ЦДАГО України, ф. 1, оп. 20, спр. 2117, арк. 12.

Харків. Політбюро ЦК КП(б)У затвердило пропозиції комісії КП(б)У про релігійний рух серед німців-колоністів з внесеними змінами та доповненнями. ДПУ пропонувалося посилити спостереження за становищем у німецьких колоніях за рахунок зміцнення контактів німецьких відділів КП(б)У та відділів ДПУ. Головним завданням діяльності цих органів поряд із антирелігійною агітацією визнано організацію розколу релігійного руху німців-колоністів, використовуючи Спілку нащадків голландських менонітів. З цією метою запропоновано активізувати видання агітаційної літератури німецькою мовою; посилити боротьбу з еміграцією; поліпшити адміністративний апарат в німецьких колоніях; правильно проводити в них земельну політику. Зважаючи на заборону викладання закону божого в групах молоді до 18 років, зауважено щодо необхідності вивчення діяльності гуртків німецької молоді Святої Марії при католицьких костьолах. Агітпропу поставлено за обов’язок стежити за збереженням зв’язку між роботою антирелігійних комісій по німецькій лінії та відповідних комісій при ВУЦВК, а виконкомам запропоновано дотримуватися реєстрації синоду протестантських церков, управління католицьких церков і релігійних менонітських об’єднань.
ЦДАГО України, ф. 1, оп. 6, спр. 58, арк. 76 зв. -77; спр. 68, арк. 184.

Львів, м. Митрополит А.Шептицький заснував Греко-католицьку богословську академію на зразок католицьких університетів.
Верстюк В.Ф. Дзюба О.М., Репринцев В.Ф. Україна від найдавніших часів до сьогодення. Хронологічний довідник. – К., 1995. — С.422.

Київ, м. У системі ВУАН створено Інститут мікробіології та епідеміології (з 1930 р. – ім. Д.Заболотного; з 1963 р. – Інститут мікробіології і вірусології ім. Д.Заболотного).
Верстюк В.Ф. Дзюба О.М., Репринцев В.Ф. Україна від найдавніших часів до сьогодення. Хронологічний довідник. – К., 1995. — С.374.

Президія АН СРСР заслухала доповідь О.Ярославського про заходи щодо посилення науково-дослідної роботи з історії релігії та атеїзму. Президія доручила Інституту історії організувати вивчення архівів з історії церкви і підготувати до публікації роботи, які розкривають «реакційну роль церквивісторії народів СРСР».
Вестник АНСССР.—1940.—№10. —С.89; 50 лет советской исторической науки. Хроника научной жизни 1917-1967 / Составители: А.И.Алаторцева, Г.Д.Алексеева.

В наслідок політики радянської держави щодо релігії і церкви у Київській єпархії з 1710 парафій, що існували до 1917 р., залишилося лише 2, з 1435 священників — 3, не зберігся жоден монастир; у Винницькій, Донецькій, Кировоградський, Миколаєвській, Сумській, Хмельницькій областях не залишилося жодної православної церкви, в Луганській, Полтавській, Харківський залишилося по одній.
Войналович В. Партійнодержавна політика щодо релігії та релігійних інституцій в Україні 1940-1960х років: політологічний дискурс. — К.: Світог

Голова УГКЦ митрополит А.Шептицький звернувся з листом “До Високопреосвященних і пресвященних православних ахієреїв на Україні, на Українських землях”. У ньому митрополит Андрей закликав православних архієреїв припинити суперечки і розпочати міжцерковний діалог заради примирення. У майбутньому митрополит передбачав досягнення повної єдності і створення загальнонаціональної християнської церкви.
Волошин Ю. Українська автокефальна православна церква (1941-1944 рр.) (короткий історичний довідник). - Полтава, 1999. - С. 19,20.

Єпископ Теодор Ромжа таємно відрядив свого секретаря отця Олександра Пунька до Ради у справах релігій при Раді міністрів СРСР у Москві. Від імені єпископа отець Пунько висловив гострий протест проти переслідування Української католицької церкви в Закарпатті.
Мартирологія українських церков. Том ІІ. Українська католицька церква. Документи, матеріали, християнський самвидав України. – Торонто, Ба

Львів. Обласний комітет КП(б)У прийняв постанову “Про стан антирелігійної пропаганди і агітації в області”. Відмічено, що деякі партійні організації відійшли від робити з “остаточного руйнування” релігійних вірувань. Тому серед окремих молодих членів КП(б)У склалося неправильне уявлення про те, що партія змінила своє ставлення до релігії й церкви і вважала недоречним ведення “наступальної антирелігійної пропаганди й агітації”. Наголошено на посиленні боротьби партійних організацій з греко-уніатським підпіллям.
Культурне життя в Україні. Західні землі. Док. і матеріали. Том 1 (1939 - 1953). – К., 1995. – С. 543-546.