Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

6 липня 1918 (субота)

Київ. На пленарному засіданні Всеукраїнського православного церковного собору виступив гетьман Павло Скоропадський. Він рішуче висловився за самостійну автокефальну українську церкву, підкресливши, що “державні справи вимагають, аби всі церковні справи вирішувалися тут, на Україні”. Власовський І. Нарис історії Української Православної Церкви. –Т.IV. –Ч.1. – С.46
Дорошенко Д. Історія України 1917-1923 рр. – В двох частинах. – Ч.ІІ. – Українська Гетьманська Держава 1918 року. – К. – 2002. – С.58.

Опубліковано у виданні: Україна: хроніка ХХ століття. Рік 1918: Довід. вид. - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 402 с. - ISBN 966-02-3607-7(серія)