"Якої б долі не судилось українському народові ще пережити, він все одно своє право на самостійне державне життя виборе".

Симон Петлюра. З меморандуму до посла Німеччини в Українській Державі

Альфонса Мумма фон Шварценштайна

28 травня 1918 р.

(Симон Петлюра. Вибрані твори та документи. Київ, 1994)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

Цей день у новітній історії України

Цей день в історії на сайті jnsm.com.ua
Український календар на сайті calendarium.com.ua
 

Оберіть дату в діапазоні з 1900 по 2015

22-29 травня 1918 (середа - середа)

Кам’янець-Подільський. Відбувся з’їзд священиків Подільської єпархії. У спеціальних комісіях були розглянуті питання про Союз православного духовенства Поділля та розроблено його статут, про зміцнення авторитету парафіяльного пастиря й церковної дисципліни, встановлено для них освітній ценз; прийнято положення про органи єпархіального управління. Більшість з’їзду висловилася проти автокефалії Української православної церкви та українізації богослужіння навіть стосовно мови. Газету “Голос Подольской Церкви” зобов’язано висвітлювати живе життя, “соціальні інтереси духовенства й мирян єпархії”.
Ульяновський В.І. Церква в Українській Державі 1917 – 1920 рр. (доба Української Центральної Ради). – К., 1997. – С.106 – 107.

27 травня 1920 (четвер)

Київ. Зустріч С. Петлюри з делегацією Всеукраїнської православної церковної ради. Головному отаману подано доповідну записку про бажаний напрямок громадсько-церковної політики в Україні.
Громадське слово (Київ). – 1920. – 27 травня.

27 травня 1922 (субота)

Миколаїв. Губернський революційний трибунал розглянув справу про вбивство у с. Засіллі селянки Бармашової, яка закликала односельців до вилучення церковних цінностей.
Вісті ВУЦВК, Харків, 1922, 28 травня.

1925

Відкрився ІІ Всеукраїнський помісний церковний собор. Прибуло 208 делегатів з різних регіонів України та від російського священного синоду. Порядок денний: про ставлення української православної церкви до постанов собору 1923 р. (про колишнього патріарха Тихона, про двошлюбність духовенства, про введення до церкви нового стилю літочислення); по “липківщину-самосвятство”; про українізацію церковного богослужіння, про сектантство; про чернецтво в монастирях України в сучасних державних і соціальних умовах; про майбутній Вселенський собор й ін. Учасники собору одноголосно прийняли рішення про автокефалію української церкви. Головою церкви обрано Харківського митрополита Пимена.
Коммунист, Харьков, 1925, 17 мая.

15 березня 1925 (неділя)

Надруковано лист одеського прелата ксьондза Крушинського, адресованого до всіх католицьких священиків України, із закликом припинити агітацію проти радвлади та розірвати зносини з Польщею.
Червоний кордон, 1925, 15 березня.

Квітень – червень 1925

Катеринославський округ. Бабтиські проповідники та вчителі – члени „Спілки голландських вихідців менонітів” приступили до організації релігійних молодіжних гуртків „бабсомол”. Тільки в одному з районі було створено 10 гуртків „бабсомолу”.
ЦДАГО України, ф. 1, оп. 20, спр. 2117, арк. 52.

Квітень – червень 1925

Цереводарівський район Мелітопольського округу. Бабтистські проповідники організували 6 релігійних гуртків, до яких залучили значну частину місцевої молоді.
ЦДАГО України, ф. 1, оп. 20, спр. 2117, арк. 72.

Квітень – червень 1925

Білоцерківський район Полтавського округу. В багатьох селах спостерігалися виступи жінок-членів релігійних громад за повернення церковнослужителям їхніх колишніх мешкань, відібраних сільськими владами для хат-читалень.
ЦДАГО України, ф. 1, оп. 20, спр. 2117, арк. 53.

Травень 1925

Повідомлялося про розвиток сектантського руху реформістів, баптистів, штундистів, суботників, а також про посилення релігійних настроїв селян в МАСРР і Могилівському окрузі Подільської губернії. Це засвідчувалося численними клопотаннями релігійних громад до місцевих органів влади про дозвіл на хресні ходи на Фоміну неділю, на освячення колодязів й т. ін.
ЦДАГО України, ф. 1, оп. 20, спр. 2117, арк. 12.

27 травня 1925 (середа)

Харків. Делегація представників Всеукраїнського собору православної автокефальної (обновленської) церкви в складі почесного голови собору митрополита Веніаміна, голови собору митрополита Пимена, членів президії собору митрополитів Інокентія, Ювеналія та інших вручила секретарю ВУЦВК А. Буценку письмове привітання ВУЦВК від імені собору з подякою "за політику правової охорони церкви".
Коммунист, Харьков. 1925, 28 мая.

1928 1928

Львів, м. Митрополит А.Шептицький заснував Греко-католицьку богословську академію на зразок католицьких університетів.
Верстюк В.Ф. Дзюба О.М., Репринцев В.Ф. Україна від найдавніших часів до сьогодення. Хронологічний довідник. – К., 1995. — С.422.

1928 1928

Київ, м. У системі ВУАН створено Інститут мікробіології та епідеміології (з 1930 р. – ім. Д.Заболотного; з 1963 р. – Інститут мікробіології і вірусології ім. Д.Заболотного).
Верстюк В.Ф. Дзюба О.М., Репринцев В.Ф. Україна від найдавніших часів до сьогодення. Хронологічний довідник. – К., 1995. — С.374.

1940 1940

Президія АН СРСР заслухала доповідь О.Ярославського про заходи щодо посилення науково-дослідної роботи з історії релігії та атеїзму. Президія доручила Інституту історії організувати вивчення архівів з історії церкви і підготувати до публікації роботи, які розкривають «реакційну роль церквивісторії народів СРСР».
Вестник АНСССР.—1940.—№10. —С.89; 50 лет советской исторической науки. Хроника научной жизни 1917-1967 / Составители: А.И.Алаторцева, Г.Д.Алексеева.

1940 1940

В наслідок політики радянської держави щодо релігії і церкви у Київській єпархії з 1710 парафій, що існували до 1917 р., залишилося лише 2, з 1435 священників — 3, не зберігся жоден монастир; у Винницькій, Донецькій, Кировоградський, Миколаєвській, Сумській, Хмельницькій областях не залишилося жодної православної церкви, в Луганській, Полтавській, Харківський залишилося по одній.
Войналович В. Партійнодержавна політика щодо релігії та релігійних інституцій в Україні 1940-1960х років: політологічний дискурс. — К.: Світог

1941

Голова УГКЦ митрополит А.Шептицький звернувся з листом “До Високопреосвященних і пресвященних православних ахієреїв на Україні, на Українських землях”. У ньому митрополит Андрей закликав православних архієреїв припинити суперечки і розпочати міжцерковний діалог заради примирення. У майбутньому митрополит передбачав досягнення повної єдності і створення загальнонаціональної християнської церкви.
Волошин Ю. Українська автокефальна православна церква (1941-1944 рр.) (короткий історичний довідник). - Полтава, 1999. - С. 19,20.

Травень 1947

Єпископ Теодор Ромжа таємно відрядив свого секретаря отця Олександра Пунька до Ради у справах релігій при Раді міністрів СРСР у Москві. Від імені єпископа отець Пунько висловив гострий протест проти переслідування Української католицької церкви в Закарпатті.
Мартирологія українських церков. Том ІІ. Українська католицька церква. Документи, матеріали, християнський самвидав України. – Торонто, Ба

14 квітня 1948 (середа)

Львів. Обласний комітет КП(б)У прийняв постанову “Про стан антирелігійної пропаганди і агітації в області”. Відмічено, що деякі партійні організації відійшли від робити з “остаточного руйнування” релігійних вірувань. Тому серед окремих молодих членів КП(б)У склалося неправильне уявлення про те, що партія змінила своє ставлення до релігії й церкви і вважала недоречним ведення “наступальної антирелігійної пропаганди й агітації”. Наголошено на посиленні боротьби партійних організацій з греко-уніатським підпіллям.
Культурне життя в Україні. Західні землі. Док. і матеріали. Том 1 (1939 - 1953). – К., 1995. – С. 543-546.

14 лютого 1982 (неділя)

Рим. Розпочалися ювілейні святкування 90-ліття патріарха Йосипа Сліпого – голови Української католицької церкви. Центральні святкування відбулися в присутності самого ювіляра та багаточисельних представників УКЦ і прочан, що прибули з США, Канади, Англії, Франції, Німеччини, а також з інших країн та континентів.
Українське слово. – Париж. – 1982. – 4 березня.

Весна 1983

Львів. Після арешту і засудження Й. Терелі, головою “Ініціативної групи захисту прав віруючих і церкви” в Україні обрано Василя Кобрина.
Данилюк Ю.З., Бажан О.Г. Опозиція в Україні (друга половина 50-х – 80-ті рр. ХХ ст.). – К., 2000. – С.527; Верстюк В.Ф., Дзюба О.М., Репринцев В.Ф. Україна в