Institute of History of Ukraine National Academy of Sciences of Ukraine

Варшава. Припинення діяльності українсько-польської конференції, на якій українська делегація на чолі з А.Лівицьким намагалася порозумітися з польським урядом.
ЦДАВО України. Ф. 3696. — Оп. 1. — Спр. 66. - Арк. 13

Париж (Франція). Президент екзильного уряду ЗУНР Є. Петрушевич надіслав до Найвищої ради мирної конференції та Ліги націй ноту протесту з приводу ліквідації територіальної окремішності та інтегральної цілосності Східної Галичини, включення її до складу польської держави й поділу на Львівське, Станіславівське й Тернопільське воєводства.
Український прапор. (Відень). – 1920. – 31 грудня.

Відбувся обмін нотами між урядами УСРР та Польщі. Нота Польщі у відповідь на ноту Х. Раковського, в якій вказувалося на те, що Польща не дотримувалася Ризької мирної угоди, зазначала, що внаслідок громадянської війни на території УСРР, враження радянським урядом релігійних та національних почуттів громадян, розпочалася їх масова втеча до Польщі. У відповідь Раковський звинуватив Генеральний штаб Польщі в керівництві військовими авантюрами Ю. Тютюнника та висловив побажання, щоб польський уряд не давав приводу до суперечок з УСРР. Зі свого боку він завірив польську сторону, що зробить усе можливе, щоб забезпечити співробітництво з Польщею.
Вісті, Київ, 1921, 23 грудня.

Рим. До УСРР виїхала делегація католицьких священиків з Ватикану з метою ознайомлення зі становищем у неврожайних місцевостях для організації допомоги голодуючим.
Громадський вісник, Львів, 1922, 20 травня.

Прага, ЧСР. Укладено тимчасовий договір між УСРР і ЧСР. З української сторони договір підписали М. Левицький і В. Гірка, з чеської – Я. Дворжачек. Угода юридично затвердила положення, згідно з яким повпредство УСРР в ЧСР визнавалося єдиним представництвом української держави. За договором передбачався обмін дипломатичними місіями і приймалися взаємні зобов’язання обох країн утримуватися від пропаганди, спрямованої проти уряду, державного устрою і соціально-правової системи протилежної договірної сторони.
Вісті ВУЦВК, Харків, 1922, 10 червня.

Херсон Миколаївської губернії. Прибули представники американської земельної комуни “Ехо”. Комуна взяла в оренду у Снігірівській і Павловській волостях земельну дільницю площею 16 тис. дес.
Вісті ВУЦВК, Харків, 1923, 13 січня.

Загальні збори молдаван Могилівського округу висловили протест проти суду над татарбунарськими селянами в Румунії.
Вісті ВУЦВК, Харків, 1925, 5 вересня.

Мюнхен (ФРН). Організовано Центральний Еміграційний Союз Українського Студентства.
На громадській ниві (до 25-ліття Центрального Представництва Української Еміграції в Німеччині). / під ред. О. Зеленецького. – Мюнхен, 1972. – С.

Прага (ЧССР). Відбувся показовий судовий процес над українцями, обвинуваченими у “змові проти безпеки й цілісності Чехословацької республіки” й “у зв’язках і співпраці з Українською повстанською армією”. На довічне ув’язнення засуджені І.Зілінський, І.Буранич та греко-католицький монах С.Саболь.
Новий шлях (Вінніпег). – 1948. – 22, 29 грудня.

Відень (Австрія). Представники України брали участь у Конгресі народів на захист миру. Учасники конгресу ще раз звернулися з відозвою до урядів і народів світу, в якій вимагали припинити війну в Кореї та Індокитаї, і знову закликали підписати Пакт Миру між п’ятьма великими державами.
Історія Української РСР в 8-ми томах, 10-ти книгах, Т.8. Кн. 1. – К., 1979. – С. 156.

Канада. Вийшло 10-томне видання “Encyclopedia Canadiana”. Серед авторів цього видання є три українці: В.Кисілевський – підготував матеріали про поляків, Я.Рудницький – про українців, П.Юзик – про Українську греко-православну та Українську католицьку церкви.
Український голос. – 1959. – 28 січня.

УРСР стала постійним членом Постійної палати Третейського суду.
Верстюк В.Ф., Дзюба О.М., Репринцев В.Ф. Україна від найдавніших часів до сьогодення. Хронологічний довідник. – К.,1995. – С.547.

Міністерство закордонних справ УРСР отримало лист Африканського національного конгресу Південної Африки, в якому висловлювалась подяка уряду і народу України за підтримку в ООН боротьби поневолених народів Південної Африки проти колонізаторсько-расистської політики Південно-Африканської Республіки.
Українська РСР на міжнародній арені. Збірник документів і матеріалів. 1962-1970. – К.,1977. – С.412.

м. Лондон (Великобританія). З ініціативи ділової управи об’єднання українців у Великобританії та товариства сприяння Українській національній раді відбулося свято на честь Т.Шевченка. А.Костюк та А.Когут ознайомили присутніх з духовним життям українського народу та величчю творчості Т.Шевченка. Відбулося декламування творів поета.
Українське слово. – Париж. – 1963. – 7 квітня.

УРСР стала членом Конференції Об’єднаних націй з торгівлі і розвитку.
Верстюк В.Ф., Дзюба О.М., Репринцев В.Ф. Україна від найдавніших часів до сьогодення. Хронологічний довідник. – К., 1995. – С.554.

Україна стала членом ООН з промислового розвитку.
Верстюк В.Ф., Дзюба О.М., Репринцев В.Ф. Україна від найдавніших часів до сьогодення. Хронологічний довідник. – К.,1995. – С.558.

м. Нью-Йорк (США). Відбулась 86 конвенція Американської історичної асоціації. В науковій програмі з’їзду вперше офіційно було представлено українське наукове товариство (в особі Українського Історичного товариства).
Український історик. – 1971. – 3-4 (31-32). Рік VIII (Нью-Йорк - Мюнхен). – С. 147.

м. Москва. За участі делегації УРСР відбулася нарада представників соціалістичних країн, яка розглянула питання, пов’язані з дальшим співробітництвом соцкраїн у Міжнародній організації праці (МОП).
Українська РСР на міжнародній арені: Зб. документів і матеріалів 1971-1975 рр. – К., 1981. – С. 437.

Українська РСР призначена членом Спеціального комітету з розробки міжнародної конвенції про боротьбу з вербуванням, використанням, фінансуванням та навчанням найманців.
Верстюк В.Ф., Дзюба О.М., Репринцев В.Ф. Україна від найдавніших часів до сьогодення. – К., 1995. – С.609.

Українська РСР стала членом Комітету з проведення і оцінки здійснення Міжнародної стратегії розвитку ООН.
Верстюк В.Ф., Дзюба О.М., Репринцев В.Ф. Україна від найдавніших часів до сьогодення. – К., 1995. – С.609.