Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

1-6 липня 1922 (субота – четвер)

Київ. Відбувся І Всеукраїнський з’їзд по єврейській освіті. Прибуло 72 делегата з 42 населених пунктів УСРР. Серед них – представники губернських і великих повітових єврейських бюро наросвіти, навчальних закладів, комсомолу, літературних груп „Widerwunks“, оргбюро „Культур-ліги”. Порядок денний: звіти центрального і місцевих єврейських бюро наросвіти; про освітню роботу в нових економічних умовах; про дитячі будинки і систему соціального виховання; про трудову школу і її організацію; про політосвітню роботу; про боротьбу з клерикалізмом; про освітню роботу серед робітничої молоді; про профтехнічну освіту; про підготовку працівників освіти; організаційні питання.
Путь просвещения, Харьков, 1922, № 3, С. 368.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Рік 1922: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 335 с. ISBN 966-02-3607-7