Інститут історії України Національна академія наук України

Єврейський погром у Києві. Після невдалої спроби червоних захопити місто серед населення поширилися чутки, начебто євреї допомагали більшовикам і стріляли в спину добровольцям. Погромні настрої за підтримки частини киян і мовчазної санкції начальства вилилися у “великий київський погром” з численними жертвами. Їх кількість склала більше 300 людей.
Іванис В. Симон Петлюра — президент України. — К., 1993. — С. 200. Примітка: В документі, наведеному у збірнику В.Сергійчука “Погроми в Україні

Рим. До УСРР виїхала делегація католицьких священиків з Ватикану з метою ознайомлення зі становищем у неврожайних місцевостях для організації допомоги голодуючим.
Громадський вісник, Львів, 1922, 20 травня.

У вересні – жовтні 1924 р. спостерігався пік епідемії скарлатини – було зареєстровано 12,5 тис. хворих.
Вісті ВУЦВК, Харків, 1925, 18 січня.

За відомостями Наркомздоров’я УСРР, з січня по жовтень 1924 р. в республіці було зареєстровано 800 тис. хворих на малярію. Перше місце по захворюваності зайняла Катеринославська губернія (285 тис. 676 хворих), друге – Донецька (256 тис. 674 хворих), третє – Харківська (44 тис. 858 хворих). Відносно благополучна ситуація склалася у Волинській, Чернігівський та Подільській губерніях, де кількість хворих не перевищувала 7 тис. осіб. Для боротьби з малярією Наркомздоров’я УСРР розподілив між неблагополучними в епідемічному відношенні губерніями 1 тис. 390 кг хініну.
Вісті ВУЦВК, Харків, 1925, 18 січня.

Одеса. Губсоюз шкіряників оголосив бойкот володарям взуттєвих приватних магазинів, у зв’язку з наміром останніх закрити майстерні й перейти до використання праці тільки робітників квартирників. Бойкот тривав 6 днів. Господарники погодились залишити майстерні та підписати тарифну угоду з профспілкою.
Трудовые конфликты в Советской России. 1918-1923. – М., 1923. – С. 221.

Київська губернія. Головним чином по лінії Москва – Одеса, а також навколо ст. Бобринської посилилися пограбування потягів та залізничні аварії внаслідок кримінального бандитизму та політичного тероризму. Учасники терористичних актів – залізничники, селяни і безробітні.
ЦДАГО України, ф. 1, оп. 20, спр. 1915, арк. 122.

Яворівський і Сколєвський повіти, Східна Галичина. Повідомлялося, що в деяких селах на ґрунті голоду почала поширюватися епідемія тифу.
Діло, Львів, 1925, 14 травня.

Харків. Постанова РНК УСРР про зняття з «чорної дошки» села Кам’яні Потоки Кременчуцького району Харківської області. Зазначено, що колгоспники села, розгромивши куркульські й контрреволюційні елементи, цілком виконали річний план хлібоздавання 29 серпня 1933 р. в обсязі 7333 ц зерна. Скасовано постанову РНК УСРР та КП(б)У від 6 грудня 1932 р. про занесення на «чорну дошку» с. Кам’яні Потоки, якою було припинено довіз товарів до села, кредитування, проведено дотермінове стягнення фінансових зобов’язань, очищено колгоспний актив від «чужих і ворожих елементів»
ЗУ України. – 1933. – № 50. – Арт. 648.

Москва. Роз’яснення голови Комітету із заготівель при РНК СРСР Клейнера щодо застосування штрафів до колгоспників, які не виконують своїх зобов’язань із зернопоставок. Розміри штрафів для окремих колгоспів не мали перевищувати 5 тис. руб.
Український хліб на експорт: 1932–1933 рр. – К., 2006. – С. 338.

На цей час в рейхскомісаріаті Україна було 10 стаціонарних таборів для полонених солдатів – шталагів (Stalag) та один табір для полонених радянських офіцерів - офлаг (Oflag), у яких перебувало на початок місяця 445.000 в’язнів. До кінця місяця їх кількість зменшилася до 125 тисяч (звільнені, утікачі, страчені).
Косик В. Україна і Німеччина у Другій світовій війні. – Париж – Нью-Йорк – Львів. 1993. — С. 163.

Протягом жовтня в Україні було знищено близько 120 тис. місцевих євреїв.
Сборник документов и материалов об уничтожении нацистами евреев Украины в 1941-1944 годах / Сост. А.Круглов. – К, 2002. — С. 6.

Розпочалися масові розстріли єврейського населення Кривого Рогу, жертвами яких на 15 жовтня стало від 4 до 5 тис. мешканців міста.
Круглов А.И. Энциклопедия Холокоста.: Еврейская энциклопедия Украины. - К., 2000. — С. 38.

Знищено 400 євреїв в Новомосковську, 200 євреїв в Синельниковому і близько 500 осіб в П’ятихатках Дніпропетровської області та 550 осіб єврейської національності в Яруні, 680 – в Янушполі та 606 – в Ружині Житомирської області.
Круглов А.И. Энциклопедия Холокоста . – К., 2000. – С.38; 57.

Окупанти повністю спалили село Білоусівку Зноб-Новгородського району Сумської області, загинуло 778 жителів.
Вінок безсмертя: Книга-меморіал / Редкол.: О.Ф.Федоров та ін. – К., 1987. — С.284.

В першій декаді місяця ліквідовані гетто в Любомлі (близько 3 тис. осіб) та Сенкевичівці – 800 осіб, Барі Вінницької області розстріляні понад 3000 євреїв. У другій половині місяця в Ровенській області схоплено і страчено в Острозі – понад 1000 євреїв, в Тучині – 753, в Деражно – 152, в селах Червоноармійського району – 94, в Демидівському районі – 97, в Дубровиці – близько 70, декілька сот в Ровно. В Яромилинцях Хмельницької області знищено 7 тис. євреїв.
Круглов А.И. Энциклопедия Холокоста . – К., 2000. – С.30, 149, 182.

Окупанти спалили село Берег Вербського району Волинської області, загинуло 110 жителів; 290 дворів села Мефодіївка (загинуло 55 жителів) та 270 дворів села Кренидівка (загинуло 50 мешканців) Зноб-Новгородського району Сумської області.
Вінок безсмертя: Книга-меморіал / Редкол.: О.Ф.Федоров та ін. – К., 1987. — С.216, 287.

В табір Белжец (Польща) вивезено 5000 євреїв з Стрия Дрогобицької області.
Круглов А.И. Энциклопедия Холокоста . – К., 2000. – С.48.

Житомирська область. Окупанти спалили у жовтні 50 дворів села Прибитки Словечанського району, загинуло 17 жителів.
Вінок безсмертя: Книга-меморіал / Редкол.: О.Ф.Федоров та ін. - К., 1987. - С.124.

Житомирська область. Окупанти спалили у жовтні 50 дворів села Прибитки Словечанського району, загинуло 17 жителів.
Вінок безсмертя: Книга-меморіал / Редкол.: О.Ф.Федоров та ін. - К., 1987. - С.124.

Житомирська область. Окупанти спалили 135 дворів села Перга Олевського району, загинуло 205 жителів.
Вінок безсмертя: Книга-меморіал / Редкол.: О.Ф.Федоров та ін. - К., 1987. - С.115.