Інститут історії України Національна академія наук України

На засіданні Київської єврейської громади була заслухана надзвичайна доповідь про погроми і насильства над євреями, які мали місце в Україні. Страшні факти, наведені у доповіді, зробили велике враження на присутніх. Збори одностайно ухвалили резолюцію протесту.
Нова Рада. — 1919. — 17 січня.

Рим. До УСРР виїхала делегація католицьких священиків з Ватикану з метою ознайомлення зі становищем у неврожайних місцевостях для організації допомоги голодуючим.
Громадський вісник, Львів, 1922, 20 травня.

Найбільша чисельність страйків спостерігалася на підприємствах металургійної промисловості та на транспорті. Також відбулися страйки на 13 шкіряних заводах Одеси тривалістю чотири дні, на Запорізькому заводі сільськогосподарського машинобудування за участю 670 страйкарів, у Мелітополі серед працівників освіти за участю 250 страйкарів, у Харкові на заводі Мельгозе за участю 600 страйкарів тривалістю три тижні та на деяких інших підприємствах і закладах. Всі страйки були спричинені низькою заробітною платою та затримками у її виплаті. Майже повсюдно страйки ліквідовано за участю профспілок.
ЦДАГО України, ф. 1, оп. 20, спр. 998, арк. 41.

На адресу Кримського ЦК допомоги голодуючим прибув четвертий ешелон від Московської міськради, навантажений 20 тис. пудів жита.
Вісті ВУЦВК, Харків, 1922, 29 липня

Чехословаччина. До Мелітопольського повіту УСРР відправлено третій ешелон із продовольством для голодуючих. Із 13 вагонів 2 призначалися для чеських колоністів.
Вісті ВУЦВК, Харків, 1922, 29 липня

На ІІ Міжнародній конференції організацій допомоги голодним Україну включено до складу Міжнародної організації допомоги голодним.
Вісті ВУЦВК, Харків, 1922, 29 липня

Яворівський і Сколєвський повіти, Східна Галичина. Повідомлялося, що в деяких селах на ґрунті голоду почала поширюватися епідемія тифу.
Діло, Львів, 1925, 14 травня.

Книги запису актів цивільного стану м. Одеса. Померли від виснаження організму три особи
Голодомори в Україні: Одеська область: 1921–1923, 1932–1933, 1946–1947. Дослiдження, спогади, документи. – Одеса, 2007. – С. 285.

Лист приймальні голови ВУЦВК Харківському прокурору з приводу скарги одноосібника І. Мельника на репресивні заходи: неправильне вилучення у нього корови та арешт за опір конфіскації майна
Колективізація і голод на Україні. 1929–1933: Збірник документів і матеріалів. – К., 1992. – С. 490.

Харків. Постанова РНК УСРР «Про повернення трудящим одноосібникам-біднякам та середнякам їхніх зернових засівів, що їх було передано колгоспам як безгосподарні». Визнано за доцільне повернути трудящим одноосібникам-біднякам та середнякам, що поверталися до села, їхні зернові посіви, передані колгоспам, якщо вони не були конфісковані за ухвалою суду або райвиконкому в порядку репресії за саботаж, якщо одноосібник погодився виконати план хлібоздавання державі та гарантує це, взяв на себе зобов’язання провести осінню сівбу
ЗУ України. – 1933. – № 37. – Арт. 481.

Власний кореспондент газети «Вісті» ВУЦВК повідомив, що Димерський район Київської області першим виконав липневий план хлібоздавання – 148 % плану
«Вісті» ВУЦВК. – Харків, 1933. – 1 серпня.

Зарештовано ряд вчених та співробітників АН УРСР. У Києві заарештований академік К.Студинський, у Звенігородці - А.Кримський, обидва загинули у сталінських таборах. Серед заарештованих у цей час були – Л.Старицька-Черняхівська, О.Стешенко, І.Черкаський, А.Ярошевич.
Полонська-Василенко Н.Д. Українська Академія Наук. (Нарис історії). – К., 1993. — С. 62-63.

Знищено 400 євреїв в Новомосковську, 200 євреїв в Синельниковому і близько 500 осіб в П’ятихатках Дніпропетровської області та 550 осіб єврейської національності в Яруні, 680 – в Янушполі та 606 – в Ружині Житомирської області.
Круглов А.И. Энциклопедия Холокоста . – К., 2000. – С.38; 57.

Окупанти повністю спалили село Білоусівку Зноб-Новгородського району Сумської області, загинуло 778 жителів.
Вінок безсмертя: Книга-меморіал / Редкол.: О.Ф.Федоров та ін. – К., 1987. — С.284.

Знищено євреїв Порицького, Гурійського та Оликівського районів Волинської області: відповідно розстріляно 1800, 2274 та 4500 осіб. В першій половині місяця завершилась “чистка” Криму від євреїв, в результаті якої знищено близько 1500 осіб з Севастополя, 1029 – з табору полонених Толе і табору для біженців в Бахчисараї.
Круглов А.И. Энциклопедия Холокоста . – К., 2000. – С.30, 100.

Окупанти спалили у липні повністю село Ковальове (загинуло 43 жителі), село Острови (загинуло 7 жителів) та село Червоносілка (загинуло 9 жителів) Словечанського району Житомирської області; 54 хати села Тагачин Турівського району Волинської області.
Вінок безсмертя: Книга-меморіал / Редкол.: О.Ф.Федоров та ін. - К., 1987. - С.120, 215.

Окупанти спалили у липні повністю село Ковальове (загинуло 43 жителі), село Острови (загинуло 7 жителів) та село Червоносілка (загинуло 9 жителів) Словечанського району Житомирської області; 54 хати села Тагачин Турівського району Волинської області.
Вінок безсмертя: Книга-меморіал / Редкол.: О.Ф.Федоров та ін. - К., 1987. - С.120, 215.

Протягом року до адміністративної відповідальності за порушення паспортного режиму притягнуто 592 особи з числа кримських татар.
Кримські татари: шлях до повернення. Збірник матеріалів та документів. Частина друга. – Київ, 2004. – С.232-233.

Москва. Голова президії Верховної Ради СРСР А.Громико вручив державні нагороди учасникам робіт по ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, які були удостоєні звання Героя Радянського Союзу і Героя Соціалістичної праці. Ордени Леніна і медалі “Золота зірка” одержали: підполковник внутрішньої служби Л.Телятников, генерал-майор авіації М.Антошків, генерал-полковник В.Пікалов; ордени Леніна і медалі “Серп і Молот” – бригадир, машиніст-оператор бетононасосів В.Заведій, начальник управління будівництва Г.Ликов, заступник начальника цеху споруджуваної Ростовської АЕС Ю.Самойленко, заступник міністра середнього машинобудування СРСР О.Установ.
Радянська Україна. – 1987. –15 січня.

Судовий процес над винуватцями аварії на Чорнобильській АЕС. Судова колегія у кримінальних справах Верховного суду СРСР одним із основних винуватців визнала колишнього директора станції В.Брюханова. Він “не вжив заходів до обмеження масштабів аварії, не ввів у дію план захисту персоналу і населення від радіоактивного випромінювання, у поданій інформації навмисне занизив дані про рівні радіації, що перешкодило своєчасній евакуації людей з небезпечної зони”. Прийнявши рішення про проведення випробувань на четвертому енергоблоці перед його виведенням у плановий ремонт В.Брюханов, М.Фомін (колишній головний інженер), А.Дятлов (колишній заступник головного інженера), О.Коваленко (колишній начальник реакторного цеху) не погодили його у встановленому порядку, не проаналізували всіх особливостей наступного експерименту, не вжили необхідних додаткових заходів щодо гарантування безпеки. Б.Рогожкін (колишній начальник зміни), одержавши повідомлення про аварію, не ввів у дію систему сповіщення персоналу. Ю.Лаушкін (колишній державний інспектор Державтоменергонагляду СРСР) не виявив принциповості і наполегливості в реалізації вимог правил безпеки АЕС. В.Брюханова, М.Фоміна, А.Дятлова засуджено до десяти років позбавлення волі; Б.Рогожкіна – до п’яти; О.Коваленка – до трьох; Ю.Лаушкіна – до двох. З кримінальної справи в окреме судочинство виділено матеріали по факту несвоєчасного вжиття заходів вдосконалення конструкції установок цього типу для проведення додаткового розслідування. Винесено окремі ухвали на адресу Мінатоменерго СРСР і Держакоменергонагляду СРСР.
Радянська Україна. – 1987. – 1 серпня.