Institute of History of Ukraine National Academy of Sciences of Ukraine

У головному штабі при Київській групі німецьких військ уповноважені Української республіканської Директорії, німецького командування і головної ради солдатських депутатів підписали угоду про перемир’я в районі Києва, визначивши лінію розмежування. Переміщення військ треба було здійснити до 18-ї години 29(16) листопада 1918 р. Негайно мав відбутися обмін полоненими. Німецькі війська приймали на себе захист українського населення Києва. Після реалізації згаданих заходів переговори мали продовжитись.
Гражданская война на Украине 1918-1920 гг. – Сборник документов и материалов. – В трех томах, четырех книгах. – Т.1, кн.1. – К., 1967. – С.464-465; Голо

Рада міністрів Української Держави заслухала міністра закордонних справ про ті заходи, які були ним вжиті у зв’язку з укладенням перемир’я між німцями і повстанцями.
ЦДАВО України. – Ф.1064. – Оп.1. – Спр. 7. – Арк. 68-68 зв.; ф.3766. – Оп.3. – Спр.8. – Арк. 7

В.о. голови Ради міністрів А.Ржепецький повідомив про прибуття в Київ представника держав Антанти Енно. Після повідомлення А.Ржепецького про результати його переговорів з представниками Добровольчої армії Рада міністрів ухвалила встановити тісніші зв’язки Українського уряду з командуванням останньої, а також передати у розпорядження міністра фінансів 10 млн. крб. для видачі представнику Добровольчої армії. Міністру закордонних справ було доручено переговорити з Головнокомандуючим про запрошення частин Добровольчої армії для боротьби з більшовиками в Україні – у Катеринославській і Харківській губерніях.
ЦДАВО України. – Ф.1064. – Оп.1. – Спр. 7. – Арк. 68-68 зв.; ф.3766. – Оп.3. – Спр.8. – Арк. 7

Поширений Маніфест Тимчасового робітниче-селянского уряду України, який проголошував повалення влади Гетьмана П.Скоропадського і встановлення влади рад з відновленням усіх наданих радянською владою робітникам і селянам прав, ліквідованих за часів австро-німецької окупації та Української Держави. Промислові та торгівельні підприємства, банки знову оголошувалися власністю трудящих, поміщицькі землі з реманентом мали передаватися селянам. Декларувалося підвищення заробітної плати, налагодження роботи транспорту, підприємств, встановлення товарообміну з РСФРР. Маніфест закликав робітників і селян до посилення боротьби проти Директорії та інтервентів.
Великий жовтень і громадянська війна на Україні. Енциклопедичний довідник. – К., 1987. – С.327 Гражданская война на Украине 1918-1920 гг. – Сборни

Червона армія зайняла Мелітополь, 15 березня був зайнятий Бердянськ.
Радянське будівництво на Україні в роки громадянської війни (1918–1919). — С. 706.

Свято присяги у Кам’янці–Подільському. Урочиста присяга Директорії, уряду та армії на вірність УНР. Увечері в місцевому театрі відбулась з приводу урочистостей вистава “Наталка–Полтавка”.
Україна. — 1919. — 15 жовтня.

Кам’янець–Подільський. Універсал Директорії УНР до українського народу з повідомленням про заснування Священного Синоду Української автокефальної православної церкви та початок його діяльності від 14 жовтня 1919 р.
ЦДАВО України. Ф. 1429. — Оп. 1. — Спр. 4. — Арк. 15; Мазепа І. Україна в огні й бурі революції . — С. 254.

Активні бойові дій білогвардійської групи військ під командою ген. О.Ревішина проти Революційно–повстанської армії України (махновців). Групу було створено з кінних козачих полків, знятих ген. Денікіним з фронту. У боях брав участь також корпус ген. Я.Слащова. Бої з махновцями стали важливим фактором загальної поразки білогвардійських армій.
Деникин А.И. Поход на Москву. — С. 146–147.

Москва. УІІІ Всеросійська конференція РКП(б) обговорила питання про політичне становище в Україні, ухвалила резолюцію "Про радянську владу на Україні", в основу якої було покладено резолюцію ЦК РКП(б), написану В.Леніним. Її головний зміст спрямовувався на подолання помилок і перегинів радянської влади у національній, земельній і продовольчій політиці, які саме й призвели до її падіння в Україні у 1919.
Радянське будівництво на Україні в роки громадянської війни (1919-1920). — К., 1957. С.3-5; Великий Жовтень і громадянська війна на Україні. — С. 112.

Листопадова катастрофа. Поразка армії УНР у боях з денікінцями, однією з причин якої стало припинення бойових дій УГА. Ліквідація Українського фронту. Знекровлена попередніми боями та пошестю тифу (залишилось 8–10 тис. вояків) українська армія виявилася затиснутою у “трикутнику смерті” в районі Старокостянтинова на Волині. На півдні та сході України діяла Добровольча армія, на заході — польська армія, на півночі — Червона армія. Під тиском переважаючих сил ворога армія УНР змушена була відійти на північ, на 15 листопада під її контролем залишилася невелика територія у районі м.Любар Волинської губ.
Політична історія України ХХ ст. — Т. 2. — С. 403.

Під проводом начальника штабу Г.Ціріца почалася реорганізація УГА. В корпусах і бригадах з'явилися денікінські офіцери. Штабом намагався керувати полковник Добровольчої армії Саборський. Командувач військ Новоросійської області Добрармії генерал-лейтенант М.Шіллінг наказав зосередити корпус полковника А.Шаманека в районі Козятин-Бердичів проти більшовицьких військ. Корпус відмовився виконати наказ.
Литвин М.Р., Науменко К.Є. Історія ЗУНР. — С. 272.

Житомир. Перетворення Волинського губернського повстанського комітету за участю отаманів української армії О.Волоха, О.Данченка та Ю.Божка на Волинську краєву революційну раду, яку очолив місцевий боротьбист Коваль. Волинська революційна
Рада виступала за порозуміння з більшовицьким режимом та встановлення влади рад. На неї спиралися отамани, коли 1 грудня 1919 р. зробили спроб

Тернопіль. Нарада, у якій взяли участь міністри А.Лівицький, М.Ковалевський, радник міністра внутрішніх справ П.Христюк, головний інспектор армії УНР В.Кедровський прийшла до висновку, що без матеріальної допомоги неможливо організувати армію, яка б визволила українську територію. Умови, поставлені польським урядом, важкі, але на них треба погоджуватись, українська місія в Варшаві повинна підписати мирний договір з поляками.
ЦДАВО України. Ф. 1429. — Оп.5. — Спр. 2. — Арк. 10 зв.

Кам'янець-Подільський. З нагоди польського національного свята - річниці листопадового повстання 1831 р. - відбувся парад польських військ. В костьолі відслужено панахиду по павших героях повстання. Увечері відбувся святковий концерт.
Подольская жизнь. — 1919. — 30 ноября.

Чернігів. І губернська конференція профспілки працівників землі і лісу.
Черниговщина в годы гражданской войны. 1919 – 1920. – К., 1975. – С. 423.

Харків. Постанова Вищої ради народного господарства про націоналізацію всіх промислових підприємств, що мають число робітників понад 5 при механічному двигуні або 10 без механічного двигуна.
Робітничий контроль і націоналізація промисловості на Україні. Збірник документів і матеріалів. – К., 1957. – С. 677 – 679.

Харків. РНК УСРР зобов’язала працівників медичних закладів та в’язниць повідомляти органи міліції про осіб, поранених холодною або вогнепальною зброєю, яким було надано медичну допомогу. Такий же обов’язок покладався на осіб, у яких мешкали або до яких прибували такі поранені.
Вісті ВУЦВК, Харків, 1921, 29 жовтня.

Бухарест, Румунія. Румунська служба безпеки заарештувала групу більшовиків, які планували підірвати Північний залізничний вокзал столиці.
Купчик О.Р. Закордонний відділ ЦК КП(б)У – спецслужба українських більшовиків // Вісник Київського університету ім. Т. Шевченка. Історія – К.

Харків. РНК УСРР прийняла постанову „Про видавничу діяльність Всеукраїнського державного видавництва (Всеукрвидаву)”. Всеукрвидав мав проводити виробничу діяльність виключно в межах єдиного видавничого плану, затвердженого РНК УСРР. Задля його здійснення до розпорядження Всеукрвидаву передавалося 7 друкарень: три – у Києві та по одній – у Харкові, Катеринославі, Одесі, Полтаві.
Вісті ВУЦВК, Харків, 1921, 29 жовтня.

Харків. РНК УСРР прийняла постанову „Про порядок розподілу творів друку”. В порядку виконання єдиного державного плану встановлено монополію Всеукрвидаву на розподіл та поширення друкованої продукції, виданої як державними (Всеукрвидавом та Держвидавом РСФРР), так і приватними видавництвами. Головним чином ним мали розподілятися книжкові запаси, сформовані шляхом націоналізації особистих бібліотек. Крім того, Всеукрвидаву передавалися книжки, що зберігалися на складах радянських установ, що не мали відомого характеру. Всеукрвидаву також надавалося право на переважну закупівлю за гуртовими цінами видань, в яких мали потребу державні установи, і які випускалися громадськими та приватними установами, а також тих, що зберігалися в кооперативних та приватних коморах. Приватним особам та кооперативним установам надавалося право створення підприємств для продажу творів друку за дозволом Всеукрвидаву та його місцевих органів та за умовою реєстрації цих підприємств у місцевих відділах управління виконкомів рад. Діяльність приватних та кооперативних книжкових магазинів підлягала контролю Всеукрвидаву.
Вісті ВУЦВК, Харків, 1921, 29 жовтня.