Institute of History of Ukraine National Academy of Sciences of Ukraine

Кам'янець-Подільський. За допомогою міністерства внутрішніх справ УНР створено Центральний український повстанський комітет (Цупком) — проурядову структуру для координації діяльності повстанських загонів на території України. Створення Цупкому стало можливим після встановлення контролю над Головним повстанським штабом, очолюваним Ю.Мазуренком; переходу на бік Директорії частини колишніх військ Н.Григор'єва (на чолі з Ю.Тютюнником) та Зеленого. Керівництво Цупкомом здійснювали Н.Петренко (УПСР), П.Феденко (УСДРП) та О.Щадилов (Селоспілка).
Мазепа І. Україна в огні й бурі революції . — С. 245.

Червона армія зайняла Мелітополь, 15 березня був зайнятий Бердянськ.
Радянське будівництво на Україні в роки громадянської війни (1918–1919). — С. 706.

Початок контрнаступальної операції армії УНР на Київському напрямі (Житомир–Коростень– Мозир).
Антонов–Овсеенко В.А. Записки о гражданской войне. — Т. 3. — С.280–283.

Київ. Ухвалення Всеукраїнською радою мистецтв постанови про націоналізацію київських театрів, на основі якої біло створено Перший театр УСРР ім. Т.Шевченка (головний режисер О.Загаров), Другий театр ім. В.І.Леніна (головний режисер К.Марджанішвілі), Перший молодий театр Київської ради робітничих депутатів (головний режисер Л.Курбас), Опера Української радянської республіки ім. К.Лібкнехта (режисери Я.Гречнєв, А.Улуханов).
Верстюк В.Ф., Дзюба О.М., Репринцев В.Ф. Україна від найдавніших часів до сьогодення: Хронологічний довідник. — С. 326

Наступальні операції Червоної армії розкололи армію УНР і змусили Південну групу перейти до Румунії, а Північну відступити на Волинь. Протягом короткого часу більшовики зайняли Коростень, Житомир, Бердичев, Проскурів, Гусятин, Новоград-Волинський, Одесу. На середину квітня їх війська вийшли на Збруч. В таких обставинах Антанта побоювалась, що ЗОУНР може піти на союз з радянською Україною.
Литвин М.Р. Українсько-польська війна.1918-1919 рр. – Львів, 1998. – С. 282.

Київ. Після переїзду РНК УСРР з Харкова до Києва до складу наркомату освіти увійшли співробітники колишніх міністерств освіти національних урядів, які займали посади т. зв. “консультантів”. Це була реалізація декларованої комуністичною партією політики “використання буржуазних фахівців”.
ЦДАВО України. Ф. 166. — Оп. 1. — Спр. 616. — Арк. 5; спр. 187. — Арк. 8.

Район Бердичіва. Три спроби штурму міста Окремою групою Січових стрільців (біля 8 тис. вояків), що завершилися невдачею.
Безручко М. Січові стрільці в боротьбі за державність // За державність: Матеріали до історії війська Українського. — Каліш, 1932. — № 3. — С. 5

Париж. “Ради чотирьох” Паризької мирної конференції ухвалила рішення про евакуацію військ Антанти з Одеси.
Історія Української РСР. — Т. 5. — С. 367.

Станіславів. Третя сесія Української національної ради ЗОУНР.
Довідник з історії України. — С. 929.

Здолбунів, Рівне. Наради ЦК УПСС, на яких обговорювалося питання реорганізації вищої влади УНР. Вироблено таку платформу: проголошення С.Петлюри військовим диктатором, розпуск Ради народних міністрів, створення адміністрації диктатора та Військової ради, мир з Польщею, війна з більшовиками. Запропонована на розгляд С.Петлюрі, 29 березня платформа була ним відхилена.
Верстюк В.Ф., Дзюба О.М., Репринцев В.Ф. Україна від найдавніших часів до сьогодення: Хронологічний довідник. — С. 298.

Ходорів. Широка нарада урядових і військових діячів ЗОУНР і УНР під головуванням Є.Петрушевича. Вирішено надіслати на Паризьку мирну конференцію делегацію із завданням усіма заходами добиватися заключення миру.
Литвин М.Р., Науменко К.Є. Історія ЗУНР. — С. 181.

Париж. Нота повноважного представника УНР Г.Сидоренка до Паризької мирної конференції. У ній висловлювалась незгода з декларацією російської делегації від 9 березня про збереженні єдності Росії; йшлося про право України на національне самовизначення; ставилося питання про допущення делегації УНР до участі в конференції та негайне визнання незалежності УНР.
Верстюк В.Ф., Дзюба О.М., Репринцев В.Ф. Україна від найдавніших часів до сьогодення: Хронологічний довідник. — С. 298.

Хирів. Переговори між делегаціями ЗОУНР і Польщі за участю спостерігача із Парижу генерала Ф.Кернана. Поляки вимагали від українців відійти на “лінію Бартелемі”, в противному разі погрожували армією Галлера. Українці відмовилися і запропонувати припинити вогонь та провести переговори в Парижі під опікою Найвищої ради мирної конференції.
Литвин М.Р., Науменко К.Є. Історія ЗУНР. — С. 180 -181.

Маріуполь. Бої за місто між радянськими частинами (3–я Задніпровська бригада Н.Махна) та білогвардійцями й французькою ескадрою. 29 березня 1919 р. махновці взяли місто.
Верстюк В. Махновщина. — С. 76.

Кам’янець-Подільський, Подільської губернії. Начальником Подільської округи видано наказ з забороною грати і співати гімн “Боже, царя храни” і “Коль славен”. Жандермерія міста не повинна була перешкоджати виконанню гімна “Ще не вмерла Україна”.
Наш шлях (Кам’янець-Подільський). – 1920. – 31 березня

Східна Галичина. Утворена розгалужена військово-революційна організація “Воля” – предтеча Української військової організації в краї. До її складу ввійшли колишні старшини, стрільці і студенти. Очолила “Волю” Начальна колегія: Я. Чиж (голова), В. Кучабський (перший заступник), О. Коберський (заступник), Д. Паліїв, М. Матчак, Б. Гнатевич. Мала тісні зв’язки з урядом ЗУНР, командуванням українських частин, інтернованих у Чехо-Словаччині. Видавала нелегальний місячник “Наш шлях”. Основною метою висувала підготовку збройного повстання в Східній Галичині проти польського окупаційного режиму.
Кугутяк Микола. Історія Української націонал-демократії (1918 – 1929). Том 1. – Київ – Івано-Франківськ, 2002. – С. 209.

Лист колишнього члена Директорії А. Макаренка до голови міжнародного Червоного Хреста Е. Фріка з подякою за санітарну допомогу населенню України. Перша санітарна колона дійшла до Вінниці за допомогою майора Ледеррея, який провів її через лінію фронту.
Наш шлях (Кам’янець-Подільський). – 1920. – 30 березня.

Нова Ушиця, Подільської губернії. Надісланий Головною управою українського Червоного Хреста лікарський загін для боротьби з епідемією тифу відкрив госпіталь на 75 ліжок та амбулаторію.
Громадське слово (Київ). – 1920. – 20 травня

Харків. РНК УСРР ухвалила декрет про заборону найму кормилиць. На час кормління матір з дитиною приймалася до будинку матері і дитини на утримання держави.
ЦДАВО України. – Ф. 2. – Оп. 1. – Спр. 576. – Арк. 40.

Стан боєздатності 1-ї бригади ЧУСС дістав високу оцінку командування ХІІ Червоної армії М. Муралова, В. Затонського, С. Аралова, які здійснювали перевірку галицьких частин. Командиром бригади було призначено колишнього сотника УСС М. Барана (1880 – 1937).
Литвин М.Р., Науменко К.Є. Історія ЗУНР. – Львів, 1995. – С. 299.