Харків. Політбюро ЦК КП(б)У прийняло постанову про ДПУ УСРР. В доповнення до постанови від 23 березня 1921 р. „Про тимчасове скорочення каральних органів ЧК на Правобережжі” ухвалено пропозицію колегії ДПУ. Втрішено надати ДПУ такі права: по-перше, винесення вироків до вищої міри покарання, за виключенням п’яти губерній Правобережжя; по-друге, безпосередньої розправи та винесення з відома президії ВУЦВК позасудових вироків, аж до вищої міри покарання по справах про злочини співробітників ДПУ, збройних грабіжників, рецидивістів та кримінальників, затриманих зі зброєю; по-третє, учасників збройних виступів та контрреволюційних організацій, які мали на меті насильницьке повалення радянської влади; по-третє, висилки за кордон через ДПУ РСФРР членів партій есерів, меншовиків, анархістів, учасників петлюрівських, а також савинківських та інших білогвардійських організацій, перебування яких на території УСРР загрожувало революційному порядку; по-четверте, ув’язнення в концентраційних таборах іноземців до їх обміну на підданих радянської держави за угодою з Наркомзаксправ; по-п’яте, розгляду справ надзвичайної важливості та тих, що вимагали конспірації, причому їх слухання мало відбуватися на особливих сесіях революційних трибуналів; по-шосте, виключне право перегляду, скасування або зміни вироків ВУЧК та її місцевих органів, що входили до сфери компетенції ДПУ, відповідно з постановою ВУЦВК від 22 березня 1922 р. Інші мали переглядатися особливими комісіями під головуванням голови ДПУ за участю представників Верховного трибуналу та Наркомюсту.
ЦДАГО України, ф. 1, оп. 6, спр. 29, арк. 68 зв.
