Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

5-8 грудня 1922 (вівторок – субота)

Після двадцятиденного розгляду революційний трибунал при Кримському ЦВК виніс вирок по справі 73-х священнослужителів, звинувачених у пасивному та активному опорі вилученню церковних цінностей, в приховуванні й розтраті церковного майна, підробці документів та інших злочинах. Ревтрибунал засудив архієпископа Никодима до позбавлення волі на 8 років з суворою ізоляцією; Колчакова – на п’ять років; сім інших священнослужителів – на три роки кожного. 37 підсудних було виправдано за недоведеністю звинувачень, у тому числі єпископ Сергій, а 27 – засуджено до різних строків умовного покарання.
Коммунист, Харьков, 1922, 6 декабря.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Рік 1922: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 335 с. ISBN 966-02-3607-7