Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

1 липня 1920 (четвер)

Харків. Ухвалено “Декларацію про соціальне виховання дітей Наркомосвіти УСРР”, яка була затверджена II Всеукраїнською нарадою з питань народної освіти. “Тимчасовою перехідною формою, – зазначалося у ній, – залишається система дитячого садку і семирічної загальноосвітньої школи з дитячим клубом та іншими формами дитячих виховних закладів (площадки, літні колонії і т.п.). Вся ця система повинна орієнтуватися на дитячий будинок, тобто охоплювати по можливості все життя дитини”. Таким чином декларація закріпила поширення будинків-інтернатів і напівінтернатів, будинків-комун як основної форми соціального виховання.
Всеукраинское совещание по народному образованию. – 1920. – 21 августа..

Опубліковано у виданні: Україна: хроніка ХХ століття. Рік 1920: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 311 с. - ISBN 966-02-3607-7