Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

1 липня 1920 (четвер)

Харків. Оголошено наказ про негайну обов’язкову реєстрацію усіх вчителів, лекторів, агітаторів, асистентів, бібліотекарів, інструкторів, артистів, малярів, музикантів, декораторів, фотографів та технічного службового персоналу. Метою обліку був справедливий і планомірний розподіл усіх культурно-просвітніх працівників по пропаганді й агітації ідей радянського будівництва у зв’язку із посиленням боротьби на військовому та економічному фронтах за існування Радянської республіки. Зареєстрованим особам заборонялося без дозволу відділу народної освіти та установи, в якій вони працюють, залишати посаду та змінювати місце проживання.
Вісти ВУЦВК Рад робітничих, селянських та червоноармійських депутатів. – 1920. – 1 липня.

Опубліковано у виданні: Україна: хроніка ХХ століття. Рік 1920: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 311 с. - ISBN 966-02-3607-7