Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

The Institute of History of Ukraine of the National Academy of Sciences of Ukraine announces with deep sadness that on May 22, 2022, at the age of 87, Dr. Maria Fyodorovna DMITRIENKO passed away.

  •   30 May 2022
  •    News

628b35f7cc857.jpg

Марія Федорівна ДМИТРІЄНКО (1935–2022)

Колектив Інституту історії України із глибоким сумом сповіщає, що 22 травня 2022 р. на 88-му році життя після тривалої тяжкої хвороби зупинилося серце відомої української історикині, журналістки, громадської та культурної діячки Марії Федорівни Дмитрієнко.

Марія Федорівна понад 50 років свого яскравого життя присвятила служінню науці, уславилася як провідна фахівчиня у галузі спеціальних історичних дисциплін, медієвістики, джерелознавства, підготувала й виховала цілу плеяду істориків, зробила значний внесок у розбудову сучасної Української держави.

Народилася Марія Федорівна 19 березня 1935 р. у Таганрозі у родині педагогів.1958 р. закінчила історико-філософський факультет Київського державного університету. Працювала редакторкою Держполітвидаву УРСР (1958–1961) та журналу «Наука і життя» (1961–1963). 1963 р. вона вступила до аспірантури Інституту історії АН УРСР, яку успішно закінчила. 1965 р. вона достроково захистила кандидатську дисертацію під керівництвом члена-кореспондента АН УРСР І. О. Гуржія. Відтоді дослідниця працювала в Інституті історії на посаді молодшої наукової співробітниці. Згодом Марія Федорівна працювала на різних посадах в академічних установах: старшою науковою співробітницею Інституту історії АН УРСР (1969–1972), молодшою науковою співробітницею ЦНБ АН УРСР (1973–1977), старшою науковою співробітницею відділу наукової інформації Секції суспільних наук АН УРСР (1977–1986). У 1985 р. захистила докторську дисертацію (1985) та повернулася до Інституту історії АН УРСР.

Глибинні перетворення, що розгорнулися у суспільстві на зламі 1980–1990-х рр., а особливо здобуття Україною незалежності, започаткували у біографії вченої новий період – найпродуктивнішої та найяскравішої наукової творчості. 1990 р. Марія Федорівна очолила сектор історичної географії і картографії, а 1994 р за її ініціативи було створено відділ спеціальних історичних дисциплін, яким вона керувала до 2006 р.

Марія Федорівна створила наукову школу у галузі спеціальних історичних дисциплін, за що була удостоєна наукового звання професорки (2001).

Історикиня працювала в Інституті історії України до 2013 р., продовжуючи активну наукову, педагогічну, консультативну та громадську діяльність. Марія Федорівна – авторка понад 900 наукових і науково-популярних праць, зокрема низки монографій. Дослідниця була багаторічною членкинею Вченої ради та Спеціалізованої вченої ради Інституту історії України НАН України, редакційної колегії «Українського історичного журналу» та «Енциклопедії історії України», відповідальною редакторкою періодичних наукових збірників «Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики» та «Історико-географічні дослідження в Україні».

Марія Федорівна як наукова експертка та консультантка долучилася до розробки концепції української нагородної та грошової системи. Вона була членкинею Комісії Верховної Ради України з питань заснувань державних нагород (1992–1999), Комісії державних нагород та геральдики при Президенті України (1994–2004), Комісії НБУ з питань дизайну національної валюти (2004–2005) та Експертної ради НБУ з питань карбування ювілейних і пам’ятних монет (1997–2005). Історикиня була співавторкою однієї з найвідоміших концепцій Великого Герба України. Марія Федорівна – членкиня Національної спілки журналістів (від 1964), Головної ради Всеукраїнського товариства «Просвіта» (1992–1998), членкиня-засновниця та членкиня Головної ради Всеукраїнського жіночого товариства ім. О. Теліги (від 1992), дійсна членкиня Міжнародної слов’янської академії наук (1998).

Її діяльність відзначена високими державними нагородами – Державною премією України в галузі науки і техніки (1999), почесним званням Заслуженого діяча науки і техніки України (1995), орденами Св. княгині Ольги 3-го (1998), 2-го (2004) та 1-го (2007) ступенів, а також грамотами, медалями, відзнаками та подяками різних державних установ, наукових і громадських товариств.

Висловлюємо щирі співчуття рідним і близьким Марії Федорівни. Світла пам’ять про українську історикиню буде жити у серцях та думках її учнів, колег і друзів.