Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

1 вересня 1921 (четвер)

Харків. Колегія Агітпропу ЦК КП(б)У і Головполітосвіти УСРР надрукували тези „Про художню політику”. Поставлено завдання: розвитку художньої творчості робітничих мас та їх виховання на кращих зразках світового мистецтва; боротьби з буржуазною ідеологією; використання в художній творчості реалістичних форм і відмови від футуристичних; сприяння розвиткові колективно-організованої роботи пролетарських творчих спілок під ідейно-організаційним керівництвом робітничо-селянської держави; перетворення мистецтва на засіб політичної роботи, тобто державної пропаганди комунізму; відмова від примусових методів залучення працівників мистецтва до боротьби зі спекуляцією і міщанством шляхом налагодження їх співпраці з радянської державою.
Коммунист, Харьков, 1921 1 сентября.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Рік 1921: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2006. - 289 с. - ISBN 966-02-3607-7