Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

3 вересня 1921 (субота)

Харків. Політбюро ЦК КП(б)У прийняло постанову про заходи посилення продовольчої кампанії. ВУЦВК доручено надати директиву губвиконкомам та уповноваженим посилити роботу повітових та виїзних сесій революційних трибуналів, а де їх не було, терміново організувати такі в не бандитських районах, причому трибунали мали відкривати свої дії не тільки у випадках масових, а й поодиноких відмов від виконання продподатку. Губвиконкомам також запропоновано повідомляти центру про села та волості, які вперто відмовлялися від виконання податку, або про ті, де спостерігалися часті випадки “місцевого бандитизму”, спеціально спрямовані проти збору продподатку, з метою покарання населення таких сіл та волостей. Особисто С. Косіору поставлено за обов’язок порушити на постійній нараді [назву наради не вказано. – Авт.] питання про вишукування способів боротьби з бандитизмом, спрямованим на дезорганізацію хлібозаготівельної роботи, наприклад, зі знищенням списків платників податку й т. ін.
ЦДАГО України, ф. 1, оп. 6, спр. 16, арк. 54.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Рік 1921: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2006. - 289 с. - ISBN 966-02-3607-7