Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

27 листопада 1921 (неділя)

Харків. РНК УСРР визначили порядок умовно-дострокового звільнення та заміни встановленої кари засудженим. Умовно-дострокове звільнення чи умовне встановлення пільгової кари дозволялося застосовувати до всіх осіб, що несли покарання, й щодо всякої кари. Дострокове звільнення дозволялося тільки у випадку, коли засуджений відбув пів строку покарання, призначеного судом, або за амністією, якщо засуджений підлягав під неї. Прохання про пом’якшення покарання мало надаватися до судового органу, що виніс вирок, якщо засуджений відбував кару в тому ж районі, чи до однорідного судового органу за місцем відбуття покарання. Клопотання мали розглядатися впродовж місяця. Якщо достроково звільнений засуджений скоював за час не відбутої кари новий злочин, рівноцінний попередньому, він підлягав негайному відправленню судовими органами для відбування незакінченої кари, незалежно від відповідальності за новий злочин.
Вісті ВУЦВК, Харків, 1921 27 листопада.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Рік 1921: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2006. - 289 с. - ISBN 966-02-3607-7