Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

25 січня 1990 (четвер)

Засідання комісії при Верховній Раді УРСР по сприянню у забезпеченні прав та інтересів реабілітованих і створенні пам’ятників жертвам репресій, що мали місце в 30-40-х і на початку 50-х років ХХ ст. Повідомлялось, що розглянуто більш як 6 тис. звернень громадян. Органами прокуратури і судами прийнято рішення про реабілітацію понад 1100 осіб. Відповідними виконкомами, фінансовими органами і органами соціального забезпечення задоволено більш як 250 заяв про повернення незаконно конфіскованого майна та відшкодування його вартості. Понад 100 сім’ям з числа реабілітованих поліпшено житлові умови, 55 особам встановлено пенсії або підвищено їх розміри. Багатьом особам надано допомогу в одержанні відповідних компенсацій, поліпшено медичне обслуговування, вирішено інші побутові питання.
Відомості Верховної Ради УРСР. – К., 1990. - № 6. – С.104.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Роки 1986 - 1990: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2006. - 408 с. - ISBN 966-02-3607-7