Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

2 квітня 1989 (неділя)

Село Денисів Козівського району Тернопільської області. Повідомлялось, що на будинку, де в 1892-1901 роках жив і вів репетиції Осип Вітошинський (15.06.1838, м.Косів, тепер Івано-Франківської області – 24.01.1901, с.Денисів, тепер Тернопільської області) – визначний хоровий диригент, український культурно-громадський діяч, встановлено на його честь меморіальну дошку. Саме у цьому селі О.Вітошинський 1864 р. створив один з перших селянських хорів на Галичині і керував ним понад тридцять п’ять років, який з успіхом виступав у Львові, Золочеві, Тернополі та інших містах і селах.
Культура і життя. – 1989. – 2 квітня;Мистецтво України. Біографічний довідник. – К., 1997. – С.119.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Роки 1986 - 1990: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2006. - 408 с. - ISBN 966-02-3607-7