Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

5 липня 1989 (середа)

Київ. Повідомлялось про засідання ідеологічної комісії ЦК Компартії України під головуванням секретаря ЦК Ю.Єльченка, на якій були розглянуті питання, що стосувалися роботи партійних комітетів республіки з самодіяльними формуваннями. На засіданні відзначалось, що останнім часом у республіці широкого розвитку набув самодіяльний громадський рух, який відображає різноманітність соціальних інтересів людей. Активно заявляють про себе і так звані “неформальні” самодіяльні об’єднання, які “намагаються використати процес демократизації в деструктивних цілях, перевести природні національні почуття людей в русло націоналізму та шовінізму, викликати політичну і соціальну напруженість, протиставляти себе партійним і радянським органам”. На засіданні ідеологічної комісії ЦК КПУ наголошувалось, що у Києві, Львові, Одесі, Харкові, Івано-Франківську, Ялті налічувалося більше десятка угрупувань “з явно вираженою екстремістською спрямованістю”. Їх лідери і учасники відкрито використовують антирадянські, антисоціалістичні лозунги і заклики, націоналістичну символіку і атрибутику, ратують за внесення змін до Конституції СРСР “про добровільність входження в СРСР союзних республік у рамках конфедерації”, дозвіл “вільної пропаганди за відокремлення України від СРСР” і т.д.
Радянська Україна. – 1989. – 5 липня.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Роки 1986 - 1990: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2006. - 408 с. - ISBN 966-02-3607-7