Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

5 лютого 1988 (п’ятниця)

Москва. Комісія політбюро ЦК КПРС по додатковому вивченню матеріалів, пов’язаних з репресіями в період 30-40-х і на початку 50-х років ХХ ст. взяла до відома повідомлення голови Верховного суду СРСР про те, що пленум Верховного суду СРСР своєю постановою 4 лютого 1988 р. скасував вирок Військової колегії щодо засуджених М.Бухаріна, О.Рикова, А.Розенгольца, М.Чернова, П.Буланова, Л.Левіна, Г.Козакова, В.Максимова-Диковського, П.Крючкова та Х.Чаковського і справу припинив за відсутністю у їхніх діях складу злочину. Протест щодо Г.Ягоди, який проходив у цій справі, прокуратурою СРСР не заявлявся.
Радянська Україна. – 1988. – 7 лютого.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Роки 1986 - 1990: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2006. - 408 с. - ISBN 966-02-3607-7