Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

9 березня 1988 (середа)

Київ. Зусиллями Українського культурологічного клубу біля пам’ятника Тарасу Шевченку проведений несанкціонований мітинг, присвячений дню народження Т.Шевченка. На майдані, напроти Київського університету ім. Т.Шевченка, зібралось близько 150 осіб. Виступаючі говорили про трагічний сучасний стан української культури й закликали “всіх патріотів до роботи над відродженням національних цінностей у братньому єднанні та християнській любові”. Лунали заклики бойкотувати офіційну ухвалу перенесення щорічного Шевченківського свята зі столиці України до обласних центрів і на два місяці пізніше від пам’ятних дат. Міліція, спостерігаючи зібрання, стояла осторонь і не втручалась.
Камінський Анатоль. На перехідному етапі. “Гласність”, “перебудова” і “демократизація” на Україні. – Мюнхен, 1990. – С.419.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Роки 1986 - 1990: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2006. - 408 с. - ISBN 966-02-3607-7