Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

19 лютого 1987 (четвер)

У прийнятій постанові президії Верховної Ради УРСР “Про підсумки організаційно-масової роботи місцевих Рад народних депутатів Української РСР за 1986 рік” підкреслювалось, що перебудова діяльності радянських органів проходить ще повільно, слабо закріплюються і поширюються позитивні зміни і тенденції. Не в усіх адах здійснюються рішучі заходи по зміцненню демократичних принципів у сесійній діяльності, роботі постійних комісій, депутатів. Потребує дальшого розвитку критика і самокритика. Слабкою ланкою залишається гласність роботи радянських органів. Керівники багатьох виконавчих комітетів, працівники апарату ще не позбавилися інерції, намагаються розв’язувати нові завдання застарілими методами, недостатньо виявляють ініціативи і діловитості.
Відомості Верховної Ради УРСР – К., 1987. - № 9 – С.120-121.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Роки 1986 - 1990: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2006. - 408 с. - ISBN 966-02-3607-7