Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

Березень 1975

Відбулося спільне засідання комісій Верховної Ради УРСР з сільського господарства та охорони природи, на якому було розглянуто питання щодо виконання завдань з рекультивації земель та захисту ґрунтів від ерозії. На засіданні відмічалося, що окремі міністерства і відомства, зокрема, Міншляхбуд УРСР, Міністерство геології УРСР, “Укрсільгосптехніка”, “Укрміжколгоспбуд” зволікали із проведенням робіт з рекультивації земель або проводили їх на низькому технічному рівні, що призвело до порушення строків повернення земель попереднім землекористувачам; підприємства Мінвуглепрому УРСР часто повертали відпрацьовані площі в незадовільному стані. Депутати також вказали на те, що протиерозійні роботи в ряді випадків виконувалися не комплексно, виділені кошти розпорошувалися; в окремих господарствах Ворошиловградської, Сумської, Полтавської областей порушувався обов’язковий мінімум заходів із боротьби з вітровою і водною ерозією; планування першочергових агротехнічних заходів у Кримській, Херсонській та деяких інших областях здійснювалося без урахування наявних площ ерозованих і ерозійно небезпечних земель. Комісії вирішили матеріали в обговорюваному питанні подати президії Верховної Ради УРСР.
Відомості Верховної Ради УРСР. – 1975. – № 13.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Роки 1961-1975: Довід. вид . Ч. 2. 1966-1975. - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 294-613 с. - ISBN 966-02-3607-7