Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

Жовтень 1975

Відбулося спільне засідання комісій Верховної Ради УРСР з сільського господарства і охорони природи, на якому розглядалося питання про стан охорони, використання і відтворення малих річок в УРСР. На засіданні підкреслювалося, що міністерства сільського господарства, радгоспів, харчової промисловості не вживали дієвих заходів до того, щоб навколо річок створювалися водоохоронні зони, ґрунто- і водозахисні лісонасадження; значної шкоди малим річкам завдавали каменедобувні підприємства, які розробляли не віддалені від річок зони, а лише відкриті скелясті береги, що призводило до замулення річок, зміни їх русел, зниження рівня води; великої шкоди річкам завдавали також неочищені стоки промислових, комунальних і сільськогосподарських підприємств, багато з яких не були обладнані очисними спорудами. У схваленій комісіями постанові відповідним міністерствам і відомствам, виконавчим комітетам обласних рад було рекомендовано вжити невідкладних заходів щодо поліпшення охорони і відтворення водних джерел, ліквідації відставання у спорудженні і введенні в дію очисних споруд, посилення контролю за використанням коштів, що виділялися на їх будівництво.
Відомості Верховної Ради УРСР. – 1975. – № 45.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Роки 1961-1975: Довід. вид . Ч. 2. 1966-1975. - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 294-613 с. - ISBN 966-02-3607-7