Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

10 березня 1974 (неділя)

ЦК КПУ і Рада міністрів УРСР присудили Державну премію УРСР імені Тараса Шевченка 1974 р.: в галузі літератури П.Загребельному – за романи “Первоміст”, “Смерть у Києві”; в галузі образотворчого мистецтва М.Божію – за картини “В.І.Ленін”, “ХХ вік”, “Новий час”; Г.Кальченко та І.Федоровичу – за пам’ятник Лесі Українці; в галузі музики А.Штогаренку – за симфонію №3 (Київську); в галузі оперно-театрального мистецтва Б.Романицькому – за виконання ролі Граса у п’єсі “Маклена Граса” М.Куліша у Львівському державному академічному українському драмтеатрі імені М.Заньковецької та за видатний вклад у розвиток українського театрального мистецтва.
Радянська Україна. – 1974. – 10 березня.

Опубліковано у виданні: Ковпак Л.В. Хроніка - 1995/ Україна: Хроніка ХХ століття. Роки 1991-1995: Довід. вид. . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - С.371-450 ISBN 966-023607-7