Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

22 листопада 1974 (п’ятниця)

Делегація УРСР разом з делегаціями 44 країн на ХХІХ сесії Генеральної Асамблеї ООН внесла проект резолюції про діяльність економічних й інших кіл, яка перешкоджала здійсненню Декларації про надання незалежності колоніальним країнам і народам у Південній Родезії, Намібії і територіях під португальським пануванням та в усіх інших територіях, що знаходилися під колоніальним пануванням і зусиллям, спрямованим на ліквідацію колоніалізму, апартеїду й расової дискримінації у південній частині Африки. У проекті Генеральна Асамблея підтверджувала право народів залежних територій на самовизначення, незалежність і на використання природних ресурсів цих територій. Одночасно заявлено, що будь-яка керуюча держава, яка позбавляла колоніальні народи їх законних прав і підпорядковувала права й інтереси цих народів іноземним економічним і фінансовим колам, порушувала зобов’язання, прийняті нею згідно із статутом ООН. Проект схвалений Генеральною Асамблеєю ООН як резолюція від 13 грудня 1974 р.
Українська РСР на міжнародній арені: Зб. док. і матеріалів 1971-1975 рр. – К., 1981. – С. 332, 493.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Роки 1961-1975: Довід. вид . Ч. 2. 1966-1975. - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 294-613 с. - ISBN 966-02-3607-7