Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

Травень 1973

Рада міністрів УРСР прийняла постанову “Про заходи по поліпшенню офтальмологічної допомоги населенню, профілактики порушень зору і очного травматизму в Українській РСР”. Міністерство охорони здоров’я УРСР, обласні виконкоми, Київський і Севастопольський міськвиконкоми зобов’язано створити в 1973-1975 рр. у складі обласних та міських лікарень спеціалізовані очні стаціонари; організувати дитячі очні стаціонари в кожному обласному центрі та міжрайонні очні відділи у великих центральних районних лікарнях; оснастити очні відділи лікарень і кабінети поліклінік необхідною діагностичною й лікувальною апаратурою та інструментарієм; провести поглиблені огляди школярів з метою виявлення дітей з порушенням зору; розширити контингент підготовки та підвищення кваліфікації лікарів офтальмологів.
Радянська Україна. – 1973. – 18 травня.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Роки 1961-1975: Довід. вид . Ч. 2. 1966-1975. - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 294-613 с. - ISBN 966-02-3607-7