Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

9 – 11 березня 1972 (четвер – субота)

Проходив ХІ з’їзд профспілок УРСР. Учасники з’їзду констатували, що деякі профспілкові організації республіки глибоко не вникали у зміст соціалістичного змагання; недостатньо залучали трудящих до розробки зобов’язань колективів, перевірки і підведення підсумків їх виконання; слабко спрямовували зусилля робітників, інженерно-технічних працівників на більш повне використання наявних можливостей зростання виробництва, розробку і здійснення планів технічного переозброєння підприємств; окремі виробничі колективи не виконували соціалістичні зобов’язання, планові завдання. З’їзд зобов’язав Укрпрофраду, комітети, ради профспілок поліпшувати всю діяльність профспілкових організацій, підносити їх роль у розвитку народного господарства, постійно вдосконалювати стиль, форми і методи діяльності, виховувати профспілкові кадри в дусі високої ідейності, принциповості і діловитості.
Радянська Україна. – 1972. – 12 березня.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Роки 1961-1975: Довід. вид . Ч. 2. 1966-1975. - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 294-613 с. - ISBN 966-02-3607-7