Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

15-18 березня 1966

м. Київ. Відбувся ХХІІ з’їзд Компартії України, на якому було розглянуто звіти ЦК КПУ, Ревізійної комісії, проект Директив ХХІІ з’ їзду КПРС, п’ятирічного плану розвитку народного господарства СРСР на 1966-1970 роки. На організаційному пленумі новообраний ЦК КПУ обрав такий склад президії: члени - П. Шелест (перший секретар ЦК Компартії України), О. Ватченко (перший секретар Дніпропетровського обкому партії), В. Дрозденко (секретар ЦК Компартії України), Н. Кальченко, В. Комяхов, Д. Коротченко, О. Ляшко (другий секретар ЦК), М. Соболь (перший заступник Голови Ради міністрів УРСР), О. Титаренко (секретар ЦК), В. Щербицький (Голова Ради міністрів УРСР), І. Якубовський (командуючий військами Київського військового округу); кандидати у члени – Г. Ващенко (перший секретар Харківського обкому партії), І. Грушецький (голова Парткомісії при ЦК Компартії України), В. Клименко, А. Скаба.
Лозицький В.С. Політбюро ЦК Компартії України: історія, особи, стосунки (1918-1991). — К.,2005. — С. 306.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Роки 1961-1975: Довід. вид . Ч. 2. 1966-1975. - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 294-613 с. - ISBN 966-02-3607-7