Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

25 лютого 1962 (неділя)

Опубліковано “Звернення Державного центру УНР до українського громадянства у вільному світі”. У ньому констатувався процес консолідації українців навколо Української національної ради, зростання напруження у міжнародних відносинах та боротьбу українського народу проти “російсько-комуністичної окупаційної влади”. “Посилена русифікаційна акція”, “масові переселення нашої молоді з України”, вказувалося у зверненні, вимагали від українців за межами батьківщини “посилити заходи, щоб широко розгорненою визвольною акцією … прийти на допомогу нашим братам і сестрам, які перебувають у російсько-совєцькій неволі”. Державний центр УНР висловлював подяку за підтримку його діяльності і закликав українських емігрантів надати йому моральну і матеріальну підтримку. Він закликав створити український “визвольний фонд, який дасть можливість належно розгорнути і посилити працю для допомоги українському народові в його безпосередній визвольній боротьбі”.
Українське слово. – Париж. – 1962. – 25 лютого.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Роки 1961-1975: Довід. вид . Ч. 1. 1961-1965. - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 293 с. - ISBN 966-02-3607-7