Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

5 липня 1962 (четвер)

Верховна Рада УРСР прийняла постанову “Про стан і заходи по дальшому поліпшенню шляхового будівництва в Українській РСР”. У постанові відзначалося, що за повоєнний період довжина шляхів з твердим покриттям зросла на 21,6 тис. км. Разом з тим вказувалося, що в окремих господарствах недостатньо використовуються наявні можливості і резерви для дальшого прискорення будівництва шляхів і підвищення їх якості, мають місце випадки нецільового використання матеріалів тощо. Верховна Рада зобов’язувала міністерство автомобільного транспорту і шосейних шляхів УРСР усунути вказані недоліки, не допускати використання ресурсів не за призначенням, приділяти особливу увагу прискоренню спорудження автомобільних під’їздів до райцентрів, основних залізничних станцій і найважливіших буряковозних шляхів, ширше впроваджувати нову технологію виконання шляхових робі, покращити справу підготовки і виховання інженерно-технічних кадрів та укомплектування ними місцевих шляхових органів.
Радянська Україна. – 1962. – 7 липня.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Роки 1961-1975: Довід. вид . Ч. 1. 1961-1965. - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 293 с. - ISBN 966-02-3607-7