Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

9 березня 1971 (вівторок)

ЦК КПУ і Рада міністрів УРСР постановили присудити Державні премії ім. Тараса Шевченка 1971 р. в галузі літератури: В.Козаченку – за цикл повістей про партизанське підпілля; в галузі оперно-театрального мистецтва: О.Корнійчуку – драматургу, Д.Алексідзе – режисеру-постановнику, Ю.Ткаченко, Є.Пономаренку, П.Куманченко, М.Задніпровскому, В.Дальському – виконавцям головних ролей – за виставу „Пам’ять серця” в Київському академічному українському драмтеатрі ім. І.Франка; Б.Лятошинському – композитору, Ю.Луціву – диригенту-постановнику, Д.Смоличу – режисеру-постановнику, Є.Лисику – художнику-постановнику – за оперу „Золотий обруч” у Львівському академічному театрі опери і балету ім. І.Франка; в галузі кінематографії: О.Леваді – сценаристу, Т.Левчуку – режисеру-постановнику і О.Гаю – виконавцю ролі М.Коцюбинського – за кінофільм „Родина Коцюбинських”; в галузі архітектури: Є.Мариченко та П.Жільницькому – за створення проекту Палацу культури „Україна” у Києві.
Радянська Україна. – 1971. – 10 березня.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Роки 1961-1975: Довід. вид . Ч. 2. 1966-1975. - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 294-613 с. - ISBN 966-02-3607-7