Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

15 серпня 1956 (середа)

Москва. Постановою ЦК КПРС і РМ СРСР “Про Ленінські премії за найвидатніші праці в галузі науки, техніки, літератури і мистецтва” прийнято рішення про відновлення премії імені Володимира Ілліча Леніна (встановлені в 1925 році і присуджувалася до 1935 року включно) – Ленінських премій за найвидатніші наукові праці; архітектурні і будівельні споруди; впроваджені в народне господарство винаходи, конструкції машин, нові матеріали; вдосконалення методів виробництва. Заново встановлено премії за найвидатніші твори літератури і мистецтва, які дістали широке громадське визнання. Встановлено п’ятдесят Ленінських премій розміром у 75 тис. руб. кожна (за наукові праці – 12, за споруди і т.д. – 30, за твори літератури, образотворчого мистецтва, досягнення діячів театрального мистецтва, кіноматографії – 8).
Культурне будівництво в Українській РСР. Найважливіші рішення комуністичної партії і радянського уряду: Зб. документів. Т.2 (1917 – 1960 рр.). –

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Роки 1946-1960: Довід. вид . Ч. 2. 1953-1960. - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 287-613 с. ISBN 966-02-3607-7