Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

Жовтень 1953

Київ. Пленум ЦК КПУ схвалив ініціативу виробничих колективів Новокраматорського машинобудівного, Жданівського металургійного заводів і Заводу гірничого машинобудування Сталінська, які за прикладом московських підприємств взяли зобов’язання допомогти підшефним колгоспам і МТС, і зобов’язав партійні організації України організувати шефство над колгоспами, радгоспами і машинно-тракторними станціями, надавати їм допомогу по ремонту тракторного парку, механізації трудоємких процесів в тваринництві і т.д. На кінець 1953 р. в шефську роботу в Україні включилися близько 3600 промислових підприємств і понад 1600 міських будинків культури і клубів.
Промышленность и рабочий класс Украинской РСР (1951 – 1958): Сборник документов и материалов. – К., 1984 – С. 536.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Роки 1946-1960: Довід. вид . Ч. 2. 1953-1960. - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 287-613 с. ISBN 966-02-3607-7