Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

Березень 1949

Рада міністрів УРСР і ЦК КП(б)У прийняли постанову «Про заходи до дальшого розвитку виноградарства у колгоспах і радгоспах Української РСР». Відмічено, що за період 1945 – 1948 рр. у колгоспах Одеської, Херсонської, Миколаївської, Запорізької і Сталінської областей посаджено лише 36% виноградників від встановленого плану. Виконавчі комітети облрад Одеської, Херсонської, Миколаївської і Вінницької областей не забезпечили виконання постанови РНК УРСР від 27 квітня 1944 р. про створення в колгоспах мережі виноградних розсадників. Рада міністрів УРСР і ЦК КП(б)У зобов’язали міністерства сільського господарства УРСР і харчової промисловості УРСР, виконкоми і парткоми, директорів МТС і радгоспів поліпшити керівництво виноградарством з метою створення сировинної бази для виробництва високоякісних марочних столових і десертних вин, коньяків, шампанських вин, а також забезпечення винограду кращих столових сортів для споживання у свіжому вигляді.
Радянська Україна. – 1949. – 30 березня.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Роки 1946-1960: Довід. вид . Ч. 1. 1946-1953. - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. – 3-287c. ISBN 966-02-3607-7