Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

30 березня 1948 (вівторок)

Президія Верховної Ради УРСР прийняла постанову “Про розгляд скарг на недоліки в справі стягнення коштів (аліментів) на утримання дітей”. Міністра юстиції УРСР Д.Панасюка зобов’язано дати судовим органам вказівки щодо забезпечення розгляду всіх справ по аліментах у найкоротші строки та вживати потрібні заходи з розшуку батьків, які ухилялися від сплати аліментів; організувати систематичний контроль за роботою судів та судових виконавців у справах стягнення аліментів. Усіх керівників державних установ, підприємств та організацій зобов’язано дотримуватись того, щоб стягнення аліментів за виконавчими листками проводилося щомісяця та щоб одночасно із стягненням чергових сплат проводилось стягнення заборгованості; в разі переходу на іншу роботу або звільнення робітника, з якого вираховувалися аліменти, в триденний строк за місцем його нової роботи пересилати виконавчий лист. У разі надходження від жінок, особливо багатодітних матерів, скарг на важкий матеріальний стан, що утворився внаслідок неодержання аліментів, надавати їм термінову матеріальну допомогу. У випадках особливої нужденності тимчасово влаштовувати дітей у дитячі будинки.
Відомості Верховної Ради УРСР. – 1948. – № 3.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Роки 1946-1960: Довід. вид . Ч. 1. 1946-1953. - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. – 3-287c. ISBN 966-02-3607-7