Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

21 квітня 1948 (середа)

Рада міністрів СРСР постановила присудити Сталінські премії 1947 р.: у галузі музики (концертно-виконавська діяльність) – Г.Верьовці, заслуженому діячеві мистецтв УРСР, професору, диригенту; в галузі живопису – М.Хмельку – за картину “За великий російський народ”, В.Пузирькову – за картину “Чорноморці”, Г.Меліхову – за картину “Молодий Тарас Шевченко у художника К.П.Брюллова”; в галузі театрально-драматичного мистецтва – М.Крушельницькому (народному артисту СРСР, постановнику), Л.Дубовику (народному артисту УРСР, постановнику), О.Сердюку (народному артисту УРСР), Д.Антоновичу-Будько (народному артисту УРСР), Ф.Радчуку (народному артисту УРСР), В.Греченку (художнику) – за спектакль “Генерал Ватутін” у Харківському українському драматичному театрі імені Тараса Шевченка.
Радянська Україна. – 1948. – 21 квітня.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Роки 1946-1960: Довід. вид . Ч. 1. 1946-1953. - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. – 3-287c. ISBN 966-02-3607-7