Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

29 січня 1947 (середа)

Львів. Відбулася нарада інтелігенції, присвячена ідеологічній роботі. У ній взяли участь викладачі вищих навчальних закладів, діячі мистецтва, літератури, партійні, радянські працівники – всього понад 400 осіб. Відмічалася не досить рішуча боротьба із впливом у місті “ворожої, буржуазно-націоналістичної ідеології”, що була наслідком незадовільної роботи партійних організацій з керівництва марксистсько-ленінським вихованням місцевої інтелігенції. Викладачі Львова не піклувалися про ідейний зміст лекцій, деякі учені, зокрема, дійсний член Академії наук УРСР М.Возняк, до кінця не викрили у своїх працях “серйозних помилкових тверджень, запозичених із “школи” Грушевського”.
Радянська Україна – 1947. – 29 січня.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Роки 1946-1960: Довід. вид . Ч. 1. 1946-1953. - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. – 3-287c. ISBN 966-02-3607-7