Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

7 квітня 1947 (понеділок)

УМВС Запорізької області направило Міністерству внутрішніх справ УРСР доповідну записку. Повідомлялося, що на початок квітня 1947 р. в області нараховувалося 63883 особи, хворі на дистрофію, з них дітей – 24681; госпіталізовано – 4152 особи, з них дітей – 1233. Померло 1096 осіб, з них дітей – 413. Особливо велика кількість хворих і смертей від дистрофії відмічена в Червоноармійському, Ново-Миколаївському, Приморському, Пологівському районах області.
Голод в Україні. 1946-1947. Документи і матеріали. – К. – Нью-Йорк, 1996. – С. 223.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Роки 1946-1960: Довід. вид . Ч. 1. 1946-1953. - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. – 3-287c. ISBN 966-02-3607-7